14 січня 2014 року м.Київ В/800/11/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Голяшкін О.В., Стрелець Т.Г., Мироненко О.В., Сорока М.О., Чумаченко Т.А.,
перевіривши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі №К-25453/10 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року у справі №К/9991/5927/11.
Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року, про перегляд якої ставиться питання, судом касаційної інстанції залишено без змін постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, якими відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради щодо залишення без розгляду його заяви від 08 грудня 2008 року про надання у користування земельної ділянки орієнтованою площею 24,46 квадратних метри по вулиці Щербакова, 56/7 у Шевченківському районі міста Києва строком на 10 років, визнання права за вказаною заявою про надання земельної ділянки, зобов'язання відповідача виступити замовником документації із землеустрою щодо підготовки документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили із того, що надання позивачеві у користування земельної ділянки площею 24,46 кв.м. АДРЕСА_1 яка є прибудинковою, є неможливим, оскільки це не передбачено чинним законодавством та призведе до порушення прав мешканців вказаного будинку.
Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року у справі №К/9991/5927/11, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанцій, який скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив позов СПД-ФО ОСОБА_7 в частині визнання бездіяльності Київської міської ради щодо нерозгляду її заяви від 31 жовтня 2008 року про надання у користування земельної ділянки, зобов'язав Київську міську раду розглянути заяву та прийняти рішення в межах наданих повноважень.
При винесенні рішень у цій справі суди апеляційної та касаційної інстанції зазначили, що оскаржуваний позивачем лист-повідомлення Головного управління земельних ресурсів за своїм змістом не відповідає вимогам закону, відповідач не надав доказів розгляду клопотання позивачки про надання земельної ділянки без вирішення витання про попереднє відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку.
Зі змісту наведених рішень касаційних судів вбачається, що підстави позовних вимог та фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в допуску до провадження заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді