Справа № 161/21434/13-к
Провадження № 1-кс/161/4803/13
м. Луцьк 20 грудня 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі СоколовійК.Ю.,
з участю слідчого Маркевича Ю.Б.,
прокурора Приймачка В.В.,
підозрюваного ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Луцьк клопотання слідчого СУ УМВС України у Волинській області Пилипюка Ю.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,
Слідчий СУ УМВС України у Волинській області Пилипюк Ю.Г. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з начальником відділу прокуратури Волинської області Приймачком В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що 02.12.2013 року працівниками Луцького МВ УМВС на сайті Інтернет видання «Волинь-Пост», виявлено повідомлення про прикріплення портретів Президента України ОСОБА_5 на гілках ялинок, що на Театральному майдані м. Луцька, на шиї якого зображена петля. Під час виїзду на місце події слідчо-оперативної групи Луцького МВ УМВС даний факт підтверджено та встановлено, що під час проведення мітингу, невстановлена особа грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом, на гілках однієї з ялинок прикріпила вище вказані портрети.
02.12.2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення СВ Луцького УМВС України у Волинській області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020010004904, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбачена ч. 1 ст.29б КК України.
03.12.2013 року в слідче управління УМВС України у Волинській області надійшло звернення заступника голови - керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації про те, що у продовж часу з 07.00 год. по 10.00 год. група осіб заблокувала входи до будівлі Волинської обласної ради, яка розташована за адресою: м. Луцьк, Київський майдан, 9, чим унеможливила вільний доступ працівників і службовців Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації до їх робочих місць, фактично захопивши у такий спосіб вищезазначену будівлю, що забезпечує діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Волинської області.
03.12.2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення СУ УМВС України у Волинській області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013020020000408, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбачена ст. 341 КК України.
03.12.2013 року в слідче управління УМВС України у Волинській області надійшло звернення керуючого справами виконавчого апарату Волинської обласної ради про те, що 02.12.2013 року близько 10 год. 30 хв. група осіб на чолі з депутатом Луцької міської ради ОСОБА_6 та депутатом Волинської обласної ради ОСОБА_7 увірвалися в службовий кабінет голови Волинської обласної ради ОСОБА_8, який розташований в приміщенні
Волинської ОДА за адресою: м. Луцьк, Київський майдан, 9, де відкрито заволоділи майном Волинської обласної ради вартістю 540 грн.
03.12.2013 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення СУ УМВС України у Волинській області були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N912013020020000409, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України. 08.12.2013 року вище перелічені кримінальні провадження об'єднанні з присвоєнням реєстраційного № 12013020010004904 від 02.12.2013 року та дії невстановлених осіб по епізоду відкритого заволодіння майном Волинської обласної ради перекваліфіковано з ч. 2 ст. 186 на ч.2 ст.296 КК України.
02.12.2013 року, близько 11 години, ОСОБА_1, перебуваючи біля будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації за адресою м. Луцьк, Київський майдан, 9, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з депутатом Волинської обласної ради ОСОБА_7, депутатом Луцької міської ради ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, переслідуючи особисті політичні інтереси, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та публічність своїх дій, під час проведення мітингу на підтримку Євроінтеграції України, самовільно присвоївши собі лідерство серед мирних мітингувальників, за допомогою гучномовця усно звернувся з закликом до його учасників у кількості близько 2500 осіб прибути 03.12.2013 року о 7 годині до будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації і шляхом фізичної протидії заблокувати усі входи та виходи в їх приміщення, не допускаючи працівників Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації до своїх робочих місць.
Такими діями, ОСОБА_1 закликав учасників мітингу до захоплення будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації, тобто до вчинення дій, що загрожують громадському порядку.
Цього ж дня, близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, повернувшись на Театральний майдан м. Луцька, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на захоплення будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації, під час виступу на встановленій сцені, в ході проведення мирного мітингу на підтримку Євроінтеграції України, на проведенні якого були присутніми близько 1000 осіб, закликав його учасників 03.12.2013 не йти на навчання та роботу, а о 07 годині прибути до будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації та здійснити їх силове блокування, тобто захоплення, з метою перешкодити виконанню працівниками та державними службовцями Волинської обласної державної адміністрації своїх службових обов'язків. При цьому ОСОБА_7 сказав мітингувальникам: «Це революція! Завтра о сьомій ранку ми збираємося на Київському майдані біля адміністрації. Ми всі встаємо, беремо в кільце адміністрацію і вона заблокована. Ніхто завтра там не працює», закликавши до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, направлені на захоплення будівлі органу державної влади та органу місцевого самоврядування.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 здійснивши 02.12.2013 заклик до захоплення будівлі Волинської обласної державної адміністрації та Волинської обласної ради, що забезпечують діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, 03.12.2013, близько 07 години, діючи за попередньою змовою групою осіб з депутатом Волинської обласної ради ОСОБА_10, депутатом Луцької міської ради ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, прибули до будівлі Волинської обласної ради, за адресою: м. Луцьк, Київський Майдан, 9.
Після цього, ОСОБА_1, діючи умисно, з особистих політичних мотивів, переслідуючи мету перешкоджання нормальній роботі органу державної влади та місцевого самоврядування, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на захоплення будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації, усвідомлюючи суспільну небезпечність такого захоплення, маючи бажання його здійснити, з метою паралізувати їх роботу, безпосередньо організував і керував розташуванням біля центрального та бокових входів у
дану будівлю людей які стихійно зібралися на його заклики щодо протиправного захоплення будівлі шляхом блокування доступу до неї. Завершивши розташування людей, ОСОБА_1 наказав останнім шляхом силового блокування не пропускати працівників Волинської обласної державної адміністрації та Волинської обласної ради до своїх робочих місць, приймаючи у цьому безпосередню активну участь.
В результаті цих дій, натовпом людей, керованим ОСОБА_1 і його спільниками, навмисно з 08.00 по 10.00 годину, на протязі тривалого часу, було перекрито центральний та бокові входи до будівлі Волинської обласної ради, тобто протиправно, відкрито та самовільно її захоплено.
Захопивши таким чином дану будівлю, ОСОБА_1 та його спільники встановили контроль над нею, у зв'язку з чим понад 60 працівників і службовців Волинської обласної державної адміністрації та Волинської обласної ради в робочий час у період з 08.00 години по 10.00 годину не змогли потрапити на своє робоче місце та приступити до виконання своїх службових обов'язків, що перешкодило нормальній роботі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації, стало причиною порушення нормального режиму роботи зазначених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Таким чином ОСОБА_1, діючи за передньою змовою групою осіб, вчинив підбурювання великих груп людей до масових виступів, захоплення будівлі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, приймав у них безпосередню активну участь та з метою уникнення відповідальності за вчинене намагався переконати громадськість, що блокування будівлі здійснювалось присутніми на заході працівниками міліції, які забезпечували громадську безпеку.
Своїми умисними діями, які виразилися у захопленні будівель, що забезпечують діяльність органів державної влади, з метою незаконного перешкоджання нормальній роботі установи, ОСОБА_1 вчинив почин, передбачений ст.341 КК України.
13 грудня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 295, 341 КК України.
Обставинами, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчинені вказаних кримінальних правопорушень є:
звернення Волинської обласної Ради про вчинення протиправних дій;
показання Голови обласної Ради ОСОБА_8;
показання свідка ОСОБА_12;
звернення заступника голови - керівника апарату Волинської обласної державної адміністрації про вчинення протиправних дій;
протоколами огляду від 04 та 05 грудня 2013 року оптичних дисків з відеозаписами порушень громадського порядку;
протоколом додаткового огляду носія інформації, оптичним DVD-R з фрагментами відеозаписів протиправних дій під час проведння масових заходів на підтримку Євроінтеграції у м. Луцьку, що мало місце 2 та 3 грудня 2013 року;
довідкою СЗГ УМВС про моніторинг відеоматеріалів та публікацій в інтернет-просторі;
інші матеріали кримінального провадження.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років та зважаючи на достатність доказів його вини та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, в тому числі закликати осіб до вчинення групового порушення громадського порядку, масових заворушень, до захоплення будівель чи споруд та особисто приймати в них активну участь, виїжджати в м. Київ для участі в протестах та інших масових заходах, переховуватись від органів досудового розслідування та суду шляхом виїзду за межі України, оскільки має у своєму користуванні паспорт громадянина України для виїзду за кордон, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зважаючи на наявність
ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України (з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення), запобігти яким шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м'яких запобіжних заходів, окрім домашнього арешту, неможливо, вважаю за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, а саме:
1). прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
2). не відлучатися з міста Луцька, в якому проживає та перебуває, без дозволу слідчого;
3). повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;
4). не відвідувати місця проведення масових заходів;
5). здати на зберігання до слідчого свій паспорт для виїзду за кордон;
6). носити електронний засіб контролю.
Просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 2-х місяців, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_1 та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, а саме:
1). прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
2). не відлучатися з міста Луцька, в якому проживає та перебуває, без дозволу слідчого;
3). повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;
4). не відвідувати місця проведення масових заходів;
5). здати на зберігання до слідчого свій паспорт для виїзду за кордон;
6). носити електронний засіб контролю.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав у ньому викладених. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання підлягає до задоволення з підстав у ньому викладених та пояснив, що повністю підтримує доводи слідчого. Просив клопотання задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та пояснили, що клопотання є безпідставним, підозрюваний зобов'язувався виконувати обов'язки, які будуть покладені на нього слідчим суддею. Захисник просив, якщо у разі задоволення клопотання то обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_1 органами досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Так як він 02.12.2013 року, близько 11 години, перебуваючи біля будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації за адресою м. Луцьк, Київський майдан, 9, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з депутатом Волинської обласної ради ОСОБА_7, депутатом Луцької міської ради ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, переслідуючи особисті політичні інтереси, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та публічність своїх дій, під час проведення мітингу на підтримку Євроінтеграції України, самовільно присвоївши собі лідерство серед мирних мітингувальників, за допомогою гучномовця усно звернувся з закликом до його учасників у кількості близько 2500 осіб прибути 03.12.2013 року о 7 годині до будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації і шляхом фізичної протидії заблокувати усі входи та виходи в їх приміщення, не допускаючи працівників Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації до своїх робочих місць.
Також близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_1, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, повернувшись на Театральний майдан м. Луцька, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на захоплення будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації, під час виступу на встановленій сцені, в ході проведення мирного мітингу на підтримку Євроінтеграції України, на проведенні якого були присутніми близько 1000 осіб, закликав його учасників 03.12.2013 року не йти на навчання та роботу, а о 07 годині прибути до будівлі Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації та здійснити їх силове блокування, тобто захоплення, з метою перешкодити виконанню працівниками та державними службовцями Волинської обласної державної адміністрації своїх службових обов'язків.
03.12.2013 року близько 07.00 годин, діючи за попередньою змовою групою осіб з депутатом Волинської обласної ради ОСОБА_10, депутатом Луцької міської ради ОСОБА_9 та іншими невстановленими досудовим слідством особами, прибули до будівлі Волинської обласної ради, за адресою: м. Луцьк, Київський Майдан, 9.
Після цього, ОСОБА_1 безпосередньо організував і керував розташуванням біля центрального та бокових входів у будівлю Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації людей які стихійно зібралися на його заклики щодо протиправного захоплення будівлі шляхом блокування доступу до неї. Завершивши розташування людей, ОСОБА_1 наказав останнім шляхом силового блокування не пропускати працівників Волинської обласної державної адміністрації та Волинської обласної ради до своїх робочих місць, приймаючи у цьому безпосередню активну участь.
Також при розгляді клопотання стороною кримінального провадження доведено про наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор. Так стороною кримінального провадження доведено наявність такого ризику як продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Оскільки він являється активним учасником та одним з лідерів мітингу на Театральному майдані в м. Луцьку.
Також при розгляді клопотання встановлено і це вбачається із змісту самого клопотання, що при зверненні з вказаним клопотанням до суду стороною кримінального провадження в дійсності не мотивовано та не підтверджено належними доказами, що у відношенні ОСОБА_1 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід окрім як домашній арешт для запобігання ризику, який доведений стороною кримінального провадження в ході судового розгляду клопотання по-суті.
При цьому не приймається до уваги посилання сторони кримінального провадження на те, що підозрюваний ОСОБА_1 не з'являвся на виклики до органу досудового розслідування і не можливо було встановити всі обставини щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також при розгляді клопотання встановлено, що стороною кримінального провадження не доведено наявність всіх обставин передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про відмову в задоволенні клопотання щодо застосування у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та забороною залишати житло у певний період з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
При розгляді клопотання встановлено, що стороною кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і це підтверджується повідомленням про підозру (а.с. 7-9). При цьому стороною захисту жодним чином дане твердження сторони кримінального провадження не спростовано та не підтверджено доказами у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України.
Також при розгляді клопотання встановлено і це частково підтверджено стороною захисту, що стороною кримінального провадження при зверненні до суду з клопотання про застосування у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, доведено обставини передбачені пунктом 1, однак заперечує про наявність підстав передбачених п. 2 частини першої ст. 194 КПК України.
Однак при розгляді клопотання достовірно встановлено і цього не спростовано стороною захисту щодо наявності ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, який знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду клопотання по суті.
Також при розгляді клопотання встановлено, що стороною кримінального провадження доведено про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. Оскільки доведено про наявність такого ризику, як продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в свою чергу є запобіганням спроби ОСОБА_1 продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється.
Також при розгляді клопотання встановлено і на це звернуто увагу суду стороною захисту, що стороною кримінального провадження у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 КПК України не надано доказів на підтвердження недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. А також того ризику, який в дійсності знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду клопотання по-суті та доведений стороною кримінального провадження.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що стороною кримінального провадження при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, прокурором доведено обставини, які передбачені пунктом 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри та наявність такого ризику, як продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Однак стороною кримінального провадження не мотивовано та доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, а саме недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні а також того ризику, який в дійсності знайшов своє підтвердження в ході судового
розгляду клопотання по-суті та доведений стороною кримінального провадження. А тому за таких обставин приходжу до висновку про застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Також при розгляді клопотання встановлено, що стороною кримінального провадження частково доведено необхідність покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання в частині щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких частково доведена стороною кримінального провадження з наступних підстав.
Щодо вимоги про покладення на ОСОБА_1 обов'язку - прибувати до слідчого із встановленою періодичністю то вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.
При розгляді клопотання встановлено і це вбачається із змісту самого клопотання та встановлено в ході судового розгляду клопотання, що слідчий Пилипюк Ю.Г. просить покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язок прибувати до слідчого із встановленою періодичністю. При цьому до матеріалів клопотання не додано будь-якого доказу, який підтверджує в дійсності встановлену періодичність та слідчого до якого повинний прибувати ОСОБА_1
Оскільки при розгляді клопотання встановлено і це вбачається із самого витягу із кримінального провадження № 12013020010004904, що у цьому кримінальному провадженні визначено групу конкретно визначених слідчих до якої увійшли такі слідчі як Пилипюк Ю.Г., Маркевич Ю.Б., Поляк М.О. та Корець В.П. Однак у самому клопотанні не вказано до якого саме прибувати слідчого із встановленою періодичністю. Оскільки неможливо зобов'язати особу виконувати неконкретизований обов'язок. А тому за таких обставин приходжу до висновку про відмову в задоволенні вимоги про покладення на ОСОБА_1, обов'язку - прибувати до слідчого із встановленою періодичністю. Однак приходжу до висновку про покладення на ОСОБА_1 обов'язку прибувати до слідчого СУ УМВС України у Волинській області Пилипюка Ю.Г., як було визначено в ході судового розгляду клопотання по-суті, за першою вимогою, а разі неможливості прибути у визначений час і дату завчасно повідомити про це особу, яка здійснила виклик.
Щодо вимоги про покладення на ОСОБА_1 обов'язку - не відлучатися з міста Луцька, в якому проживає та перебуває, без дозволу слідчого то вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
При розгляді клопотання встановлено і цього не заперечувалося сторонами, що підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1.
Також достовірно встановлено, що підозрюваний має постійне місце роботи, по роду своєї роботи він часто перебуває у службових відрядженнях на території Волинської області. А тому за таких обставин приходжу до висновку про задоволення вимоги щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_1, обов'язку не відлучатися за межі Волинської області без дозволу слідчого СУ УМВС України у Волинській області Пилипюка Ю.Г.
Щодо вимоги про покладення на ОСОБА_1 обов'язку - повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
При розгляді клопотання встановлено і цього не заперечувалося сторонами, що підозрюваний ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1.
Також встановлено і підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30 липня 1986 року, що він є заступником директором ТзОВ «Луцькі комунікаційні системи».
А тому за таких обставин приходжу до висновку про задоволення вимоги щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання. А також приходжу до висновку про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку повідомляти слідчого Пилипюка Ю.Г. про зміну свого місця роботи.
Щодо вимоги про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку - не відвідувати місця проведення масових заходів, то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 5 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом.
При розгляді клопотання встановлено і це вбачається із змісту самого клопотання, що слідчий просить покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язок не відвідувати місця проведення масових заходів. Однак положеннями п. 5 ч. 5 ст. 194 КПК України не передбачено право слідчого на визначення підозрюваному місця, які він зобов'язаний не відвідувати. Оскільки таке право надано лише слідчому судді та суду. А тому за таких обставин приходжу до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги слідчого, так як вона не ґрунтується на положеннях п. 5 ч. 5 ст. 194 КПК України. Однак приходжу до висновку про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку не відвідувати місця масового збору громадян щодо проведення будь-яких масових політичних акцій та різних політичних мітингів - Театральний майдан в м. Луцьку.
Щодо вимоги про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку - здати на зберігання до слідчого свій паспорт для виїзду за кордон, то вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, а саме здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
При розгляді клопотання встановлено і це вбачається із змісту самого клопотання, що слідчий просить покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язок здати на зберігання до слідчого свій паспорт для виїзду за кордон. Однак положеннями п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України чітко передбачено, що свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну потрібно здати до відповідних органів державної влади, а не до слідчого.
Також при розгляді клопотання достовірно встановлено і це підтверджено стороною кримінального провадження, що у підозрюваного ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 44). А тому за таких обставин приходжу до висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку здати на зберігання до слідчого свій паспорт для виїзду за кордон. Однак приходжу до висновку про покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Щодо вимоги про носіння електронного засобу контролю, то вона не підлягає до задоволення. Так як дана вимога є імперативною і не врегульована нормами КПК України. При цьому посилання сторони кримінального провадження на наказ МВС України від 09.08.2012 року № 696 не може бути підставою щодо носіння електронного засобу контролю, так як дана галузева норма передбачена для службового користування, а не для процесуального застосування.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 194 КПК України,-
Клопотання слідчого СУ УМВС України у Волинській області Пилипюка Ю.Г. про застосування у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, освіта вища, працюючого, раніше не судимого, одруженого, народного депутата України 4-го скликання, запобіжний захід у вигляді - особистого зобов'язання строком не більше двох місяців.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого СУ УМВС України у Волинській області Пилипюка Ю.Г. на першу вимогу, а разі неможливості прибути у визначений час і дату завчасно повідомити про це особу, яка здійснила виклик;
- не відлучатися за межі Волинської області без дозволу слідчого Пилипюка Ю.Г.;
- повідомляти слідчого Пилипюка Ю.Г. про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- не відвідувати місце проведення мітингів - Театральний майдан в м. Луцьку.
В решті клопотання - відмовити.
Строк дії ухвали два місяці з дня постановлення ухвали.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині відмови про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення. В решті ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко
Ухвала складена в повному обємі
24 грудня 2013 року