Справа № 161/22128/13-к
Провадження № 1-кс/161/34/14
м. Луцьк 10 січня 2014 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю скаржника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого,
ОСОБА_6 звернулася до суду із скаргою на постанову заступника начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 .
В обґрунтування скарги посилається на те, що в кримінальному провадженні №12012020010000691 вона здійснює його захист ОСОБА_7 у відповідності до Угоди про надання правової допомоги від 03 червня 2013 року та ордеру В Л №000014254 від 23.06.2013 року.
10 грудня 2013 року подала заступнику начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_8 , клопотання про допит, в її присутності, водія автобуса зі сполученням Варшава-Луцьк. Котрий був залучений до проведення операції з контрольованого постачання психотропних речовин та якому працівниками міліції був вручений замінений вантаж, та про отримання по його завершенні копії протоколу цього допиту.
19 грудня 2013 року отримала копію постанови про розгляд клопотання від 13.12.2013 року, якою заступник начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 частково задовольнив клопотання. Зокрема, клопотання було задоволене в частині допиту водія автобуса. Однак було відмовлено бути присутньою під час проведення до в отриманні копії протоколу допиту. Зазначене рішення заступника начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 вважає незаконним з підстав викладених у скарзі.
Просить визнати рішення заступника начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 щодо відмови бути присутньою під час допиту водія автобуса сполученням Варшава-Луцькта та в отриманні копії протоколу допиту незаконним. Зобов'язати заступника начальника СВ Луцького MB УМВС України у Во¬линській області ОСОБА_4 забезпечити присутність під час допиту водія автобуса сполученням Варшава-Луцьк, та надати копію протоколу допиту.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала з підстав у ній викладених. Просила скаргу задовольнити.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні скаргу не визнали, вважають її безпідставною. Просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді скарги, дослідивши письмові матеріали скарги, приходжу до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
При розгляді скарги встановлено, що 10 грудня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до заступника начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 із клопотанням (а.с. 5). У своєму клопотанні просила допитати в якості свідка, водія який брав участь в проведенні операції з контрольованого постачання, надати можливість брати участь у проведенні допиту та по завершенні надати копію протоколу допиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
місце і час прийняття постанови;
прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
зміст прийнятого процесуального рішення;
місце та час (строки) його виконання;
особу, якій належить виконати постанову;
можливість та порядок оскарження постанови.
Також при розгляді скарги встановлено, що 13 грудня 2013 року заступник начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 виніс постанову про розгляд клопотання (а.с. 9-10). Даною постановою клопотання ОСОБА_3 було задоволено частково, в частині допиту водія автобуса сполученням Варшава - Луцьк. В обґрунтування постанови заступник начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 вказав лише на те, що клопотання підлягає задоволенню в частині допиту водія.
Також встановлено і це підтверджено самими слідчим, що винесена ним постанова не відповідає вимогам передбаченим ч. 5 ст. 110 КПК України. Так як у даній постанові взагалі відсутнє будь-яке посилання на зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Також не мотивована відмова в частині щодо відмови бути присутньою під час допиту водія автобуса, отриманні копії проколу допиту цього водія.
Також встановлено і це підтверджено стороною кримінального провадження, що до цього часу водій автобуса сполученням Варшава - Луцьк не встановлений. Не проведено його допит в якості свідка. Однак в задоволенні клопотання ОСОБА_3 вже було відмовлено, що обмежує її права як захисника у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що при винесенні оскаржуваної постанови заступник начальника СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 обмежує права скаржника у кримінальному провадженні, які їй надані положеннями КПК України для здійснення захисту прав та законних інтересів підозрюваного ОСОБА_7 . Також винесена постанова суперечить положенням ч. 5 ст. 110 КПК України. А тому за таких обставин приходжу до висновку про задоволення скарги.
З метою захисту особи водія автобуса сполученням Варшава - Луцьк та запобіганням спробам здійснення на нього будь-якого тиску з боку підозрюваного та інших осіб, який буде допитаний в якості свідка. При наданні скаржнику копії протоколу допиту цього свідка, вилучити з нього всі дані, які ідентифікують особу свідка.
Керуючись ст. 307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого - задовольнити повністю.
Постанову заступника начальника відділення СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 від 13 грудня 2013 року - скасувати.
Зобов'язати заступника начальника відділення СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_4 забезпечити присутність ОСОБА_3 при допиті в якості свідка водія автобуса сполучення Варшава - Луцьк та надати після завершення допиту копію протоколу допиту свідка із вилученням з нього всіх даних щодо особи цього водія.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Ухвала складена в повному об'ємі
11 січня 2014 року