Справа № 106/157/14-ц
2/106/180/14
21 січня 2014 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Куликовської О.М.
за участю секретаря Любіш О.Ф.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого в спільній частковій власності,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення частки померлого в спільній частковій власності.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є рідними братом та сестрою. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх рідний брат - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим 21 березня 2011 року. На підставі свідоцтва про спадкування за заповітом, посвідченого, 12 липня 2012 державним нотаріусом Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори за реєстром 2-500, вони вступили в права спадкування на 1 / 3 частки домоволодіння (відповідно, по 1 / 6 частки кожному) АДРЕСА_1.
На підставі рішення Євпаторійської міської ради № 24-21/304 від 16 червня 2004 року, їх померлому брату у спільну сумісну власність з ОСОБА_3 було передано земельну ділянку площею 570 кв.м., кадастровий номер 0110900000:01:034:0042, та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія КМ № 132430 від 13 грудня 2004 року.
Для оформлення прав на земельну ділянку після смерті брата, вони звернулися в Першу Євпаторійську державну нотаріальну контору. Постановою державного нотаріуса Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори від 12 липня 2012 р. їм відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті брата , у зв'язку з тим, що не визначена частка померлого в загальному спільному майні.
У зв.язку з чим, вони звернулись до суду та просять визначити, що частка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 570 кв.м, розташованої по АДРЕСА_1 складає ? частку.
У судовому засіданні позивачі підтримали заявлені позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви . Просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач та її представник позовні вимоги визнали частково та пояснили, що частка померлого у праві сумісної власності на земельну ділянку повинна складати 44/100, оскільки на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 15.09. 2006 р. по справі № 2-4451/2006, йому на праві власності належало 44100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, а за нею було визнано право власності на 56/100 часток даного домоволодіння . Між ними вже давно склався порядок користування земельною ділянкою , на якій розташоване домоволодіння та фактично у її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 317,96 кв.м , а ОСОБА_4 користувався земельною ділянкою площею 257,89 кв.м . Тому просили зазначити в рішенні суду, що частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 складає 44100.
Суд, вислухав осіб, присутніх в судовому засіданні , дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, у віці 58 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим (а.с.4). Після його смерті відкрилась спадщина. Померлий ОСОБА_4, на час своєї смерті склав заповіт 11.03.2011 року, відповідно до якого, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 є ОСОБА_2 в ? частці; ОСОБА_1 в ? частці майна - житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.07.2012 року, спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з 1/3 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1, що належало спадкодавцю на підставі Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої євпаторійської державної нотаріальної контори 04.07.1994 року за реєстровим номером № 5-1517, зареєстрованого в Євпаторійському міжміському бюро технічної інвентаризації 12.08.1994 року., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно в КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторія» 08.12.2011 року за реєстровим номером 621478. Житловий будинок в цілому згідно правовстановлюючого документу та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторії» 08.12.2011 року за № 32397628, складається з житлового будинку, позначеного за планом земельної ділянки як літ «А» житловою площею 58,0 кв.м., загальною площею 161,8 кв.м., сараїв літ, літ «В», «И», «И1», «К», підвал літ «Л», убиральна літ «У», споруди, та у конкретному користуванні спадкодавця знаходилось у літ «А» квартира №9, приміщення №№1,1а, 2, 3, 4 житловою площею 24,7 кв.м., у підвалі під літ «А» приміщення №№ 1,2 3, сараї літ. літ. «В», «И», «И1», навіс літ «И2», що розташований на земельній ділянці площею 570 кв.м., кадастровий номер 0110900000:01:034:0042, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КМ № 132430, виданого на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 16.06.2004 року (а.с.5, 9).
Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зверталися с заявою до Першої Євпаторійської нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо майна якого заведена спадкова справа №409/2011 року, на частку земельної ділянки, площею 0,0570 га, кадастровий номер 0110900000:01:034:0042, з цільовим призначенням (використанням) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1 яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі державного акту серії КМ № 132430, виданого на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 16.06.2004 року, № 24-21/304.
Проте, листом Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори від 12.07.2012 року повідомлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 132430, виданого на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 16.06.2004 року, № 24-21/304, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2528 13.12.2004 року, земельна ділянка площею 0,0570 га, кадастровий номер 0110900000:01:034:0042, з цільовим призначенням (використанням) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовано на АДРЕСА_1, знаходиться у спільній сумісній власності спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без визначення часток у праві спільної власності. У зв.язку з чим, запропоновано звернутися до суду з позовом про визначення частки померлого ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку (а.с.17).
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Спадкування - це перехід прав та обов'язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла до спадкоємців. До складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадку і що не припинилися у наслідок його смерті. Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на законних підставах, із збереженням її цільового призначення . До спадкоємців житлового будинку , ішших будівель та споруд переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розташовані. Суб.єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі .
Відповідно до ст. 86 Земельного Кодексу України земельна ділянка може знаходитися у спільній сумісній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності або без визначення часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність) Володіння , користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом .
В статті 89 ЗК України зазначено, земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності: подружжю, членам фермерського господарства, співвласникам житлового будинку. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних ділянок, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Тому частка померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0570 га , розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0110900000:01:034:0042 , відповідно до закону становила - 1/2 частку, оскільки суду не надано належних доказів того , що при житті між ОСОБА_4 та співвласником земельної ділянки ОСОБА_3 був у встановленому порядку визначений порядок користування земельною ділянкою . Доводи відповідача ОСОБА_3 безпідставні та не можуть бути прийняті судом .
Згідно п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право власності на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення ( визначення ) частки померлого у спільному майні.
П. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд, враховуючи роз'яснення, викладені з цього питання в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до яких, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Виходячи зі змісту ст. ст. 1296-1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та існування правових підстав для задоволення позову в заявленому обсязі , оскільки іншого ніж судовий, способу захисту права у позивача не існує.
Відповідно до п.1 ст.6,13 Конвенції, кожен чиї права і свободи , викладені в Конвенції, порушуються має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органу, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Право на судовий захист передбачено ст.55 Конституції України , ст. 3 ЦПК України.
Згідно з Конституцією України, Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утворення і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави ( ст.1,3 Конституції України )
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права ,свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оскаржені.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню .
Керуючись ст.ст. 3,11,15,16, 1217, 1225, 1258, 1261, 1296-1299 ЦК України, ст. 20, 86, 89, 116 Земельного кодексу України ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 88,130, 174, 209, 212, 214 - 218, 256-257 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки померлого в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визначити, що частка померлого ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 570 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0110900000:01: 034:0042 становила 1/2 частку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Куликовська