Справа № 161/3/14-к
Провадження № 1-кс/161/3/14
м. Луцьк 02 січня 2014 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк клопотання старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Старший слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури м. Луцька Волинської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово судимим за скоєння злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та знову вчинив нові корисливі злочини.
Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 06 год. 30 хв., повторно, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи біля Волинської обласної дитячої клінічної лікарні по пр. Відродження, 30 в м. Луцьку, вчинив напад поєднаний із насильством, яке виразилось в удушенні правою рукою потерпілої ОСОБА_8 за шию, в той час коли остання знаходилась обличчям до нападника, що є небезпечним для життя чи здоров'я, під час якого лівою рукою із шиї потерпілої ОСОБА_8 , зірвав її золотий ланцюжок вартістю 1000 гривень з золотим кулоном вартістю 1000 гривень та продовжуючи утримувати потерпілу за шию своєю лівою рукою із правої руки потерпілої зняв кільце вартістю 1250 гривень, після чого вирвав з рук сумку потерпілої, вартістю 400 гривень, в якій знаходився гаманець вартістю 200 гривень з грошима в сумі 13 гривень, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S3» вартістю 450 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 4313 гривень.
Своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.
Він же, 01.01.2014 року близько 07:40 годин, повторно, діючи умисно з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи по пр. Відродження в м. Луцьку, застосовуючи насильство, яке виразилося у нанесенні 5-7 ударів кулаками рук по обличчю та голові потерпілої ОСОБА_9 , заволодів її сумкою вартістю 300 гривень, в якій знаходилася косметичка вартістю 50 гривень, в якій був крем вартістю 100 гривень, грошові кошти в сумі 50 гривень, мобільний телефон марки «Нокіа» вартістю 500 гривень, в якому перебувала сім-картка оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень, грошей на рахунку якої не було, сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10
гривень на рахунку якої знаходилось 20 гривень, флеш-картка пам'яті вартістю 50 гривень, чохол із шкірозамінника вартістю 40 гривень, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1130 гривень.
Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчиненими повторно, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
01 січня 2014 року відомості про дані факти внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, № 12014020010000002 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
01 січня 2014 року о 07 годині 50 хвилин ОСОБА_5 , було затримано в порядку ст.ст. 208-211, 213 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Враховуючи вищевикладене, 01.01.2014 року слідчим СВ Луцького MB ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, однак є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії передбачені п. 1,2,3,4 та п. 5 ст. 177 КГЖ України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/ або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, про наявність вищевказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_5 будучи неодноразово судимим, під час непогашеної судимості, знову підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, знову може вчинити злочин, а тому є небезпечною для суспільства особою. Просить застосувати запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
В судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання з підстав у ньому викладених. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що клопотання підлягає до задоволення з підстав у ньому викладених. Просив задовольнити клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисники підозрюваного в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання щодо обрання у відношенні їх підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснили, що їх підзахисний має постійне місце проживання, не ухилятиметься від слідства. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного, захисників, дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не
був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України. Так як він будучи раніше судимим, судимість в установленому порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став, і знову вчинив ряд кримінальних правопорушень зв наступних обставин.
Так 01.01.2014 року о 06.30 годині на проспекті Відродження, 30, в м. Луцьку, вчинив напад на ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яке виразилось в удушенні правою рукою за шию потерпілій ОСОБА_8 . В результаті нападу заволодів золотим ланцюжком із золотим кулоном, кільцем, сумкою, гаманцем із грошовими коштами в сумі 13 гривень, мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy S3», чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 4313 гривень.
Також 01.01.2014 року о 07.40 годині, повторно, перебуваючи на проспекті Відродження, біля парку 900 річчя Луцька в м. Луцьку, вчинив напад на ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яке виразилось у нанесенні ударів кулаками рук по обличчю та голові потерпілої ОСОБА_9 . В результаті нападу заволодів її сумкою, в якій знаходилася косметичка, в якій був крем, грошові кошти в сумі 50 гривень, мобільний телефон марки «Нокіа» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень, сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходилось 20 гривень, флеш-картка пам'яті, чохол із шкірозамінника, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1130 гривень.
Також встановлено, що вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України підтверджено зібраними по кримінальному провадженню доказами та 01 січня 2014 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Санкцією ч. 2 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк на строк від чотирьох до шести років.
Санкцією ч. 2 ст. 187 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Таким чином у відповідності до ст. 12 КК України ОСОБА_5 вчинив тяжкі злочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді клопотання встановлено, що прокурором доведено наявність всіх обставин передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так як він будучи раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, і знову вчинив ряд тяжких злочинів, що свідчить про можливість запобігання ризикам передбачених ст. 177 КПК України. Всі доводи сторони кримінального провадження в судовому засіданні свідчать про наявність ризиків передбачених п. п. 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та
обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
При розгляді клопотання встановлено і цього не заперечувалось самим підозрюваним ОСОБА_5 , що підозрюваний ОСОБА_5 при вчиненні ряду тяжких злочинів передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України у відношенні потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 застосовував насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих. А тому за таких обставин приходжу до обґрунтованого висновку не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
При цьому неможливим є обрання у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, так як він скоїв ряд тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років та на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
При розгляді клопотання встановлено і це підтверджується письмовими матеріалами клопотання, що 01 січня 2014 року о 07 годині 50 хвилин ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України. Таким чином застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою починається з 01 січня 2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Таким чином термін тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується о 11.00 годині 01 березня 2014 року.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що прокурором доведено наявність всіх обставин передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, для застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у
вчиненні яких він підозрюється. А тому за таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання та застосування у відношенні неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання. Строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою рахувати з 01 січня 2014 року до 01 березня 2014 року.
Керуючись ст. ст. 115, 176, 177, 183, 194, 197, 492, КПК України,-
Клопотання старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Курчатов Курської області Російської Федерації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня-спеціальна, раніше судимого, одруженого, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою упродовж шістдесяти днів, взявши його під варту в залі судового засідання.
Строк дії ухвали два місяці з дня постановлення ухвали.
Строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою починається з 01 січня 2014 року і закінчується 01 березня 2014 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1