Справа № 161/22196/13-к
Провадження № 1-кс/161/4966/13
м. Луцьк 26 грудня 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі СоколовійК.Ю.,
з участю слідчого Крисько В.В.,
прокурора Лейбик О.І.,
підозрюваної ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Луцьк клопотання слідчого Луцького МВ УМВС України у Волинській області Крисько В.В. про продовження строку тримання під вартою,
Слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Крисько В.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури м. Луцька Лейбик О.І. про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчим відділом Луцького MB УМВС України у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013020130000705 від 26.09.2013 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
31.10.2013 року Луцьким міськрайонним судом за клопотанням слідчого СВ Луцького MB УМВС України у Волинській області Криська В.В. за погодженням з прокурором прокуратури міста Луцька Лейбик О.І. застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'яти років, а також те, що підозрювана маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного корисливого злочину, на шлях виправлення не стала, належних висновків не зробила і знову скоїла нові умисні корисливі злочини, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Строки тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою закінчуються 30.12.2013 року.
На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено в повному об'ємі в ході чого здобуто об'єктивні, достатні та незаперечні докази вини ОСОБА_1 розслідування не повинен перевищувати шести місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості.
Зважаючи на відсутність підстав для зміни застосованого до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність на даний час ризиків, які були підставою для застосування до останньої вказаного виняткового запобіжного заходу. З метою забезпечення виконання підозрюваною (обвинуваченою) ОСОБА_1 покладених на неї обов'язків, ухиляння останньої від органів досудового розслідування, суду, виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою.
Просить продовжити тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Світлогорськ, Гомельської області, Республіки Білорусь,
громадянки Республіки Білорусь, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, не працюючої, одруженої, раніше судимої та утримується під вартою.
Слідчий в судовому засіданні підтримав своє клопотання з підстав у ньому викладених. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання підлягає до задоволення з підстав у ньому викладених та пояснив, що повністю підтримує доводи слідчого, є всі підстави для продовження строку тримання під вартою. Просив клопотання задовольнити.
Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Просили відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора, захисника, підозрюваної, дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на
потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
При розгляді клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді від 31 жовтня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою закінчується 30 грудня 2013 року.
При розгляді клопотання стороною кримінального провадження доведено наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 199 КПК України, для продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених
межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
При розгляді клопотання встановлено, що підозрювана ОСОБА_1 вчинила ряд злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, так як санкцією ч. 2 статті 185 КК України передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Таким чином приходжу до висновку про визначення ОСОБА_1 розміру застави в розмірі двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 22 940 гривень, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Також встановлено, що продовжуючи ОСОБА_1 строк тримання під вартою, термін тримання під вартою закінчується 27 лютого 2014 року.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що прокурором доведено наявність всіх обставин для продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про задоволення клопотання та продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою. Строк продовження тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_1 рахувати з 30 грудня 2013 року до 27 лютого 2014 року.
Керуючись ст. 199 КПК України,-
Клопотання слідчого Луцького МВ УМВС України у Волинській області Крисько В.В. про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Світлогорськ Гомельської області Республіки Білорусь, громадянки Республіки Білорусь, жительки АДРЕСА_2, не працюючої, не одруженої, раніше судимої строк тримання під вартою на шістдесят днів.
Продовжений строк тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою починається з 30 грудня 2013 року і закінчується 27 лютого 2014 року.
Визначити розмір застави підозрюваній ОСОБА_1 в розмірі двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, що в гривневому еквіваленті становить 22 940 гривень, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу, а саме:
1) прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із с. Зміїнець, Луцького району, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого;
3) повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко
Ухвала складена в повному об'ємі
27 грудня 2013 року