Справа: № 2-а-4834/11 Головуючий у 1-й інстанції: Володько І.С.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
20 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання дій посадових осіб неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2012 року позовні вимоги задоволено .
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни», в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни" з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону, відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача не знайшли свого підтвердження, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає, як таке, що постановлене за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановления, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.