"21" січня 2014 р.справа № 0870/4672/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року
по справі за позовом Дочірнього підприємства «УКР-СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач Дочірнє підприємство «УКР-СЗМА» Закритого акціонерного товариства «Трест «Севзапмонтажавтоматика» м. Запоріжжя (далі Підприємство) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України (далі ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002982305 від 13.12. 2011 року про визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі основного платежу та фінансових (штрафних) санкцій 2 643 388,75 грн., яке винесене на підставі акту документальної позапланової перевірки від 22.11.2011 року № 404/23-5/30599802.
Представники відповідача ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заперечували проти позову, та просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 13.12. 2011 року №0002982305, винесене ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на користь позивача стягнені судові витрати в сумі 2146 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх дока зів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 9.11.2011 року по 15.11.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВП «Ізоспан» та ТОВ «Експо-груп-08» за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 року, за результатами перевірки складено акт перевірки № 404/23-5/30599802 від 22.11.2011 року.
Перевіркою виявлено порушення товариством п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті якого занижено податок на додану вартість з 01.01.2009 року по 30.06.2011року на загальну суму 2 114 711 грн.
Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08", при вчиненні правочинів з якими виявлені порушення в частині недодержання вимог пп.2,5 ст.203, п.1 ст. 215, 216 ЦК України, оскільки правочини з зазначеними контрагентами є нікчемними, та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
На підставі акту перевірки № 404/23-5/30599802 від 22.11.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 13.12.2011року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002982305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 643 388,75 грн., і з яких 2 114 711 грн. за основним платежем та 528 677,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
Відповідно до змісту пп. 7.4.1. та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та контрагентом ТОВ "ВП "Ізоспан" укладені договори поставки товару, а саме: поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 № 55-09 від 22.06.2009 року на загальну суму 12 390 000 грн., поставки відводу 90 0 168х4,5 та манометра самописного МТС 711 0-250 № 09/11/1 від 09.11.2009 року на загальну суму 44904 грн., поставки тензорезисторного датчика ТВС-16-0.10-С4 № 18/11/1 від 18.11.2009 року на загальну суму 51840 грн., а в цілому на загальну суму 109 929,30 грн.
З контрагентом ПП "Експо-Груп-08" 19.07.2010 року позивачем укладений договір поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 № 19-07/13 на загальну суму 12 300 000 грн.
Виконання договорів з контрагентами ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08" підтверджу ється первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: специфікаціями, витратними і видатковими накладними, актами здачі-приймання, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними документами про оплату товару, згідно яких товар прийнятий позивачем та оплачений, в тому числі ПДВ.
Із матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується договорами Підприємства з ВАТ "Запоріжжяобленерго" - покупцем товару.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року віднесено суму ПДВ на загальну суму 2 114 711 грн. по виписаним конрагентами ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08" податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту зазначеного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Оскільки матеріалами справи підтверджено реальність здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08", договори поставки товару були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, виконання договорів підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08" , а тому висновки податкового органу про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 643 388,75 грн. основного платежу та штрафних(фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення - рішення форми «Р» №0002982305 від 13.12.2011року є неправомірними.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи пп.2,5 ст.203, п.1 215, 216 ЦК України при вчиненні правочинів, укладених з ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08", оскільки правочини з зазначеними контрагентами э нікчемними, та не створюють юридичних наслідків, крім тих,що пов'язані з їх недійсністю.
Відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.
Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами правочинів, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вирок суду відносно посадових осіб ТОВ "ВП "Ізоспан" та ПП "Експо-Груп-08", які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, на час дії угод зазначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях.
В силу викладеного висновки податкового органу про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення форми «Р» №0002982305 від 13.12.2011року за основним платежем та штрафними санкціями в розмірі 2 643 388,75 грн. є неправомірними.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та вірним.
Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.
Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив стягнення з Державного бюджету України на користь позивача здійснених ним документально підтверджених судових витрат в сумі 2146грн.
За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова