"12" грудня 2013 р. справа № 804/2330/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Інтера" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №804/2330/13-а за позовом Малого приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Інтера" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000052250 від 10.01.2013р. недійсним,
У лютому 2013р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Мале приватне підприємство «Наково-виробниче об'єднання «Інтера» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000052250 від 10.01.2013 р. про донарахування Малому приватному підприємству «Наково-виробниче об'єднання «Інтера» податку на додану вартість у сумі 8 433,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 108,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового зобов'язання та податкового кредиту, а господарська операція здійснена в межах господарської діяльності підприємства. Згідно даних бухгалтерського обліку підприємством був отриманий прибуток від реалізації товару на експорт.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийнято нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку, що наявність у покупця належним чином оформлених документів, які відповідно до норм чинного законодавства необхідні для віднесення сум до податкового кредиту, зокрема, виданої продавцем податкової накладної, не є підставою для відшкодування податку на додану вартість, оскільки позивачем не доведено та судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Малого приватного підприємства «Наково-виробниче об'єднання «Інтера» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експортних операцій товару, здійснених через комісіонера Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецснаб» , за результатами якої складено акт № 230/22-5/13425385 від 28.12.2013 р. (а.с. 7-31).
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення сум податкового кредиту за липень 2012 р., в результаті чого занижена сума податку на додану вартість за липень 2012 р. на суму 8 433,00 грн.
До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що сума витрат, пов'язаних з придбанням та подальшою реалізацією обладнання, склала 54 718,08 грн., в тому числі вартість придбаного товару - 50 598,08 грн. (в тому числі ПДВ 8 433,01 грн.), вартість послуг комісіонера - 2 500,00 грн., вартість послуг передпродажної підготовки - 1620,00 грн., при цьому дохід від експортної операції становить 51 666,38 грн., таким чином, фінансовий результат складає «- 3 051,70 грн.»
Відповідно до вказаного розрахунку податковий орган зазначає вартість товару з сумою ПДВ.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052250 від 10.01.2013р.
Судом встановлено, що 09.06.2012 р. Малим приватним підприємством «Наково-виробниче об'єднання «Інтера» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлогардський машинобудівельний завод «Інтера» (Постачальник) укладений договір поставки № 222/2. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати Комплект обладнання для різання основи туалетного паперу, а Покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно додатку до договору № 1 ціна товару складає 50 598,08 грн., при цьому ціна без ПДВ - 42 165,07 грн., ПДВ - 8 433,01 грн. При реалізації товару були виписані податкова накладна № 2 від 25.06.2012 р., видаткова накладна № 13 від 25.06.2012 р., податкова накладна № 54 від 26.06.2012 р., видаткова накладна № 10830 від 26.06.2012 р.
Сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту у липні 2012р.
Відповідно до додатку № 2 до договору поставки № 222/2 від 09.06.2012 р. товар - Комплект обладнання для різання основи туалетного паперу, переданий на комісію відповідно до договору комісії № 222 від 08.06.2012р.
Згідно до звіту комісіонера товар - Комплект обладнання для різання основи туалетного паперу, був реалізований на загальну суму 51 666,38 грн. зі ставкою ПДВ 0%. З яких собівартість товару 42165,07грн., розмір комісійних 4120,0грн, загальний розмір комісійної винагороди становить 2 500,00 грн.
Для здійснення митного оформлення товару складена вантажна митна декларація № 110020000/2012/001154.
Відповідно до бухгалтерського обліку, прибуток складає 5381,31грн.
Колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції, що позивач реалізував продукцію іншим суб'єктам господарювання за нижчою ціною ніж ціна придбання, що свідчить про порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Порядок формування ціни на товари належить до компетенції суб'єкта господарювання; за відсутності доказів завідомого застосування платником заниженої ціни продажу без наявності ділової мети, а виключно з ціллю мінімізації податків, у податкового органу відсутні підстави оцінювати обґрунтованість цінової політики платника у процесі провадження ним господарської діяльності.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст. 201 цього Кодексу.
Отже податковим органом не доведено штучного заниження позивачем бази оподаткування податку на додану вартість.
Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Інтера" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі №804/2330/13-а за позовом Малого приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Інтера" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення № 0000052250 від 10.01.2013р. недійсним - скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 10 січня 2013р. №0000052250.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник