"17" липня 2013 р.справа № 2а-339/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :
головуючий суддя: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю за 2007 - 2009 роки та в подальшому.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2010 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону №2195 (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст.6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року № 3235-IV. Проте, Законом України від 22 березня 2006 року №3367-IV "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік"було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 02 квітня 2006 року було відновлено дію ст.6 в редакції від 1 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії "дітям війни".
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Дію ст. 6 Закону №2195 на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону №2195, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону №2195. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195. Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року - були відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003р. №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком. Так, згідно з ч.1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003р. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Крім того, згідно ч.2 ст. 85 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"від 5.11.91р. №1788-ХII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як "діти війни"не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій "дітей війни"здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, колегія суддів виходила з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"текст ст.6 Закону України №2195 викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року -були відсутні, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачці виплачувалася пенсія у збільшеному розмірі щомісячно, тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№2195 в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України №2195.
Статтею 58 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" у 2008 році не здійснював, а також не проводив виплату.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ".
Щодо підвищення пенсії за 2009 рік, вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до вимог ст.54 ЗУ "Про Державний бюджет України за 2009 рік"№ 835 від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно ст. 99 КАС України, яка діяла в редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України в редакції яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії подано до суду 15.02.2010р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивачем без поважних причин було пропущено строк подачі позовної заяви згідно ст. 99 КАС України (а.с.15 зворот).
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Як вбачається з заявленого позову, обґрунтованих причин пропуску строку позивач не надав, а судом таких причин не встановлено.
Колегія суддів вважає, що жодні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав права звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішення Конституційним судом.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2010 року у справі № 2а-339/10 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий суддя: Н.І. Малиш
судді: А.А. Щербак
Ю.В. Дурасова