"08" листопада 2013 р.Справа № 921/167/13-г
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, 46006
в частині: стягнення 607876,50 грн. пені.
За участю представників:
позивача: Бережок С.І. - довіреність №14-65 від 22.03.2013р.
відповідача: Ловчук М.В. - довіреність №01/14 від 03.01.2013р.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 7 011 874,19 грн., з яких: 6 096 184,43 грн. основного боргу, 68 510,38 грн. - інфляційних процесів, 171 761,02 грн. - 3% річних за користування коштам та 675 418,36 грн. пені за договором №14/2238/11 від 30.09.2011р.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. у справі 921/167/13-г, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р., позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача: 68 510,38 грн. інфляційних втрат, 171 761,02 грн. 3% річних та 67 541,86грн. - пені. В частині стягнення 6 096 184,43 грн. провадження у справі припинено та в решті частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013р., за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", рішення господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. скасовано в частині відмови у позові щодо стягненні пені.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області, яка розпорядженням голови Господарського суду Тернопільської від 11.09.2013р. передано на розгляд суду у складі судді Стадник М.С.
В постанові Вищого господарського суду України вказано на виконання судом при новому розгляді наступних вказівок, а саме: встановлення майнового стану сторін, спів розмірності заявлених вимог до розміру нанесених збитків невиконанням умов договору, чи є даний випадок винятковим виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення ,негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків,враховуючи соціальну значущість підприємства.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 13.09.2013р. справу в частині стягнення пені призначено до розгляду на 22.10.2013р. та в судовому засіданні 22.10.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.11.2013р.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив позовні вимоги щодо розміру нарахованої пені, вважає правомірним дані нарахування, які нараховані по кожному акту прийому-передачі не більше ніж за шість місяців, підтвердження чого є в матеріалах справи. На підтвердження понесених підприємством збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням, в тому числі відповідачем грошового зобов'язання по договору № 14/2238/11 від 30.09.2011р., надав звітність Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": консолідований баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013р.; консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013р.; баланс на 30.06.2012р. та звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012р. При цьому, пояснив, що відокремити суму збитків спричинених невиконанням саме договору № 14/2238/11 від 30.09.2011р. не має можливості, оскільки позивач веде звітність в цілому за усіма договорами поставки природного газу.
Відповідач подав додаткові пояснення та просить суд врахувати наступні доводи:
- неналежне виконання зобов'язань по договору, що є предметом розгляду, виникло внаслідок несвоєчасних розрахунків бюджетних установ та організацій, підприємств які виробляють теплову енергію для бюджетних установ та організацій, а саме: відділи освіти Тернопільської області, лікарні, виправні колонії та інші бюджетні організації та установи;
- підприємство не є комерційною структурою, а тому не впливає на вартість газу, тарифна його транспортування та постачання, а також на порядок проведення розрахунків з позивачем, так як таке здійснюється відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку газу" ,постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий проривний газ" № 247 від 26.03.2008 р. через відкриті в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів. Уповноважений банк, згідно нормативу розподілів коштів затверджених НКРЕ, здійснює щоденне перерахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів на рахунок власника газу НАК "Нафтогаз України", що повністю виключає вину відповідача, щодо несвоєчасних розрахунків.
Звертає увагу суду на те, що відповідач відноситься до підприємств паливно-енергетичного комплексу, а тому стягнення надмірно великих санкцій приведе до погіршення фінансового становища та виникнення аварійних ситуацій, оскільки єдиним джерелом для сплати штрафних санкцій є невиплата заробітної плати працівникам та вилучення коштів, які б мали йти на відновлення та обслуговування газових мереж, та сплати податків до Державного бюджету.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданих сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов в частині стягнення 675 418,36 грн. пені підлягає частковому задоволенню.
Так, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі першого заступника голови правління Тріколіча В.П., який діяв на підставі довіреності №14-250 від 24.12.2010р. (далі Постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", в особі першого заступника голови правління Канака П.О. який діяв на підставі довіреності № 01/1351 від 10.08.2011р. (далі Покупець), на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови НКРЄ України від 10.02.2011р. №212 "Про затвердження Типового договору на купівлю - продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" укладено 30.09.2011 року договір №14/2238/11 купівлі продажу природного газу та додаткові угоди до нього №1 від 30.09.2011р., №2 від 11.10.2011р. та №3 від 31.01.2012р. (далі Договір), відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця в ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ в обсязі до 5 837,000 тис.куб.м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а саме в 2011 році - 1 769,000 тис.куб.м. (жовтень - 275,000 тис.куб.м., листопад - 633,000 тис.куб.м., грудень - 861,000 тис.куб.м.) та у 2012 році - 4 068,000 тис.куб.м. (січень - 721,000 тис.куб.м.; лютий - 757,000 тис.куб.м.; березень - 624,000 тис.куб.м.; квітень - 197,000 тис.куб.м., жовтень - 275,000 тис.куб.м., листопад - 633,000 тис.куб.м., грудень - 861,000 тис.куб.м.) ( п.п. 1.1, 1.2, 2.1 умов договору );
- Покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця, Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4 умов договору);
- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить з 01.10.2011р. - 4058,40грн., в т.ч. ПДВ, транспортування - 362,76 грн.,в т.ч. ПДВ; з 11.10.2011р. - 3382,00 грн., транспортування - 362,76 грн. в т.ч. ПДВ; з 01.01.2012р. - 3509,00грн., транспортування - 366,72 грн., в т.ч. ПДВ (п. 5.2 умов договору);
- оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 умов договору).
При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 умов договору, Продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по даному договору (п. 6.2 договору).
Згідно п.7.2 умов договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, при цьому, неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. у даній справі 921/167/13-г доведено порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу згідно поданого позивачем розрахунку станом на 26.11.2012р.: згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р. оплата останнього платежу проведена 12.12.2011р. - пеня не нараховувалася; згідно акта приймання - передачі природного газу від 30.11.2011р. останній платіж проведено - 02.03.2012р., тобто с пропуском 78 днів, за що нараховано 62 381,82 грн. пені; згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.12.2011р. - останній платіж проведено - 20.03.2012р., тобто с пропуском 65 днів, за що нараховано 74 776,20 грн. пені; згідно акта приймання - передачі природного газу від 31.01.2012р., пеня нарахована за 182 дні в сумі 101049,62 грн. (за період з 15.02. - 14.08.2012р.); згідно акта приймання - передачі природного газу від 29.02.2012р. - пеня нарахована за 184 дні в сумі 437 210,72 грн. (за період з 15.03. - 14.09.2012р.), а всього 675 418,36 грн.
Так згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом.
Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 Господарського кодексу України (далі ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік.
Враховуючи норми закону, умову п.7.2 договору яка їм відповідає та клопотання позивача про застосування строку позовної давності, суд перевіривши на відповідність розрахунок суми позовних вимог по пені, встановив правомірність нарахування пені на суми простроченої заборгованості в межах строків позовної давності з 08.02.2012р. по 08.02.2013р. (позовна заява направлена до суду згідно поштового штемпеля - 08.02.2013р.):
- по акту передачі - приймання природного газу від 30.11.2011р. за період з 08.02.2012р. по 02.03.2012р. в розмірі - 8129,45 грн. пені; по акту передачі - приймання від 31.12.2011р. в розмірі - 42305,67 грн.; акту передачі - приймання природного газу від 31.01.2012р. в розмірі - 101049,62 грн. та по акту від 29.02.2012р. в сумі 437 210,72 грн., а всього - 588695,46грн.
В частині стягнення 86722,90 грн. пені нарахованої позивачем на суми простроченої заборгованості по акту передачі - приймання природного газу від 31.11.2011р. за період 14.12.2011р. - 07.12.2011р. (54252,37грн.) та по акту передачі - приймання природного газу від 31.12.2011р. за період 14.01.2012р. - 07.02.2012р. (32470,53грн.), в позові відмовляється, як заявлені з пропуском строку позовної давності.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені заявленої до стягнення та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, вважає за можливе задовольнити його, стягнувши 29 264,13 грн. пені. При цьому, суд виходив із наступного:
- відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки .Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України " Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)).
Так, за приписами п.1 ст.233 ГК України , суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам ( наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Перш за - все, правовідносини, що виникли між учасниками господарської діяльності в частині виконання грошового зобов'язання, регулюються постановою КМ України "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ" від 26.03.2008р. №247 ,згідно якої,з метою забезпечення прозорості розподілу коштів між учасниками платіжно-розрахункових відносин на ринку природного газу, останні відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно від бюджетних установ. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Згідно договору №14/2238/11 споживачами газу є виключно установи і організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, що встановлено матеріалами справи і не заперечується позивачем.
Тобто, в даному випадку сторони не можуть впливати на порядок розрахунків, оскільки такий встановлений нормативними актами,та здійснюється шляхом руху коштів від споживачів на поточний рахунок із спеціальним режимом відповідача, та в подальшому з даного рахунку на спеціальний рахунок позивача. Отже, навіть якби відповідач мав можливість перерахувати кошти за отриманий газ з іншого свого рахунку,то такий порядок не передбачений нормами вищезазначеного Закону та Постанови. Позивачу дана обставина відома ,і є винятковою саме щодо розрахунків з бюджетними установами.
Також, судом встановлено,що допущені відповідачем строки порушення оплати газу, не могли потягнути за собою спричинення значних збитків для позивача.
Підтвердженням даного є те,що позивач не підтвердив суму збитків понесених несвоєчасним виконанням саме договору №14/2238/11. Надані позивачем фінансові звіти свідчать про результати господарської діяльності товариства за певні періоди та не є доказом спричинення збитків відповідачем у певному розмірі, що не дає можливості встановити суду взагалі спричинення таких.
Крім того, рішенням суду стягнуто на користь позивача 68510,38 грн. втрат пов'язаних з інфляційними процесами в державі, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а також 171761,02 грн. - три проценти річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому позивач даними платежами компенсує свої збитки, якщо такі спричинені даним договором,що останній суду не довів.
Слід зазначити, що позивач на свій ризик відпускав газ при наявності заборгованості, тоді як згідно п.6.2 умов договору мав право обмежити передачу газу або припинити його передачу до повного погашення заборгованості. Така поведінка позивача також свідчить про те, що наслідки порушення є незначними.
Що стосується відповідача, то такий здійснював всі заходи щодо погашення заборгованості шляхом звернення з претензіями та позовними заявами до споживачів Тернопільської області, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, які в свою чергу затримували оплату спожитого газу через несвоєчасне фінансування даних витрат у необхідних розмірах.
Відповідач довів, що підприємство працює із збитками, значних коштів потребує технічне обслуговування газових мереж, в тому числі виконання робіт по ремонту об'єктів системи газопостачання та газифікації на території Тернопільської області, яку здійснюю ПАТ "Тернопільгаз", а тому стягнення надмірних сум санкцій приведе до погіршення фінансового становища товариства та неможливості виконувати покладені на нього функції згідно законодавства, які контролюються державою, що не узгоджується з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р., метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищення рівня інвестиційної привабливості.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в частині стягнення 646 154,23 грн. пені.
Керуючись ч.3 ст.551 ЦК України, п.1 ст.233 ГК України , ст.ст.33,43, п.3 ст.83,ст.ст. 82, 84 ГПК України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", (вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ ідентифікаційний код 20077720) - 29 264 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 13 коп. пені.
3. В частині стягнення 646 154,23 грн. пені в позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено "18" листопада 2013р.
Суддя М.С. Стадник