01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.02.2008 № 43/662
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Куровського С.В.
Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Зборовський А.М. директор
від відповідача - Саченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Кіровоградська мехколона" ВАТ"Київсільелектро"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.12.2007
у справі № 43/662 (Пасько М.В.)
за позовом Дочірнє підприємство "Кіровоградська мехколона" ВАТ"Київсільелектро"
до Асоціація підприємств виробників та ремонтників сільськогосподарськоїтехніки
про стягнення 222592,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2007р. у справі № 43/662 повністю відмовлено у позові Дочірнього підприємства „Кіровоградська механізована колона ВАТ „Київсільелектро” до Асоціації підприємств виробників та ремонтників сільськогосподарської техніки про стягнення 222 592,00 грн.- незаконно отримані грошові кошти.
Позивач, не погодившись з рішенням, оскаржив його до Київського апеляційного господарського суду, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 222 000,00 грн.- вартість трактора, 2 592,00 грн.- витрати за доставку трактора та судові витрати, оскільки вважає,
що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Зокрема, апелянт стверджує, що куплений ним у відповідача трактор виявився не заводського виробництва і складений з різних вузлів та агрегатів, які були у використанні і пофарбовані кустарним методом, тобто відповідач продав не новий трактор.
Позивач зазначає, що суд, вирішуючи спір, повинен був визнати угоду нікчемною, як передбачено ст.ст. 207,208 ГК України та ст. 216 ЦК України, оскільки відповідач доставив позивачу не новий трактор, тому повинен повернути 220 000,00 грн.- вартість трактора та 2 592,00 грн.- витрати за його доставку та судові витрати.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає недостатніми підстави для апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, тому у задоволенні апеляційної скарги позивача просить відмовити.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія установила наступне:
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 222 592,00 грн.- незаконно отриманих коштів ( у т.ч. вартість трактора та витрати на його доставку) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу трактора Т-150К-09 № 0412/1 від 04.12.2006р. за договірною ціною 220 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов не погоджується з вимогами даного позову, посилаючись на хибність тверджень позивача щодо невідповідності об'єкта продажу умовам договору, а саме, щодо не відображення якісного стану трактора.
Крім того, відповідач зазначає, що об'єкт купівлі-продажу був придбаний ним у ПВКП „Техцентр” на підставі договору поставки № ТЦ1206/1 від 07.12.06р. і у зв'язку із виконанням своїх зобов'язань за цим договором набув права власності на трактор Т-150К і, як власник, відповідач має право продажу вказаного трактора.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, 04.12.06р. між позивачем ( покупець) та відповідачем (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 0412/1 від 04.12.06р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу трактор Т-150-09 у кількості 1 шт. за договірною ціною 220 000,00 грн.
Позивач на виконання умов договору (розділ 2 договору) оплатив вартість трактора за плат.дорученнями №553 від 15.12.06р. та №586 від 08.12.06р. на загальну суму 220 000,00грн., а відповідач відповідно до умов договору здійснив передачу трактора позивачу, що підтверджується Актом прийому-передачі техніки (трактора) від 07.12.2006р.
Твердження позивача ( як покупця) про те, що в порушення умов п.2.6 договору трактор було передано без відповідних технічних документів, не заслуговує на увагу, оскільки відповідач на вимогу позивача надав не технічний паспорт, а свідоцтво про реєстрацію трактора попереднім власником ПВКП „Техцентр” , у якого відповідач придбав спірний трактор.
Як вбачається з листа Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю паливно-мастильних матеріалів № 16-4-11/75 від 21.03.2007р., позивачу для проведення державної реєстрації трактора Т-150К було б достатньо звернутися із відповідною заявою до органу реєстрації, до якої додати довідку-рахунок, видану відповідачем, та свідоцтво про реєстрацію з відміткою про зняття з обліку попереднім власником ПВКП „Техцентр”.
Крім того, у двохсторонньому Акті прийому-передачі трактора від 07.12.2006р. , який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками юридичних осіб, відображено, що трактор прийнято уповноваженим представником позивача в технічно справному стані, в повній заводській комплектації, без механічних пошкоджень.
Посилання позивача на те, що трактор зібраний з різних вузлів та агрегатів, які пофарбовані не в заводських умовах, спростовується листом ВАТ Харківського тракторного заводу ім..Орджонікідзе, яким підтверджено, що трактор ХТЗ-150-09 № 156340 було виготовлено на заводі в листопаді 2006 року.
Статтею 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає, або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару ( гарантійний строк).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що гарантійний термін становить 1 (один) рік або 1000 мото/годин.
Також, в пункті 2.5 договору зазначено, що приймання товару за якістю та комплектністю покупець здійснює під час передачі товару, тобто при встановленні невідповідності товару до діючих стандартів.
Відповідач мав право відмовитися від прийняття товару.
Щодо права продажу товару, то відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, з огляду на наступне:
Позивач не надав суду конкретних письмових претензій щодо якості трактора під час його прийняття, а всі описані позивачем недоліки, не є прихованими, а саме, фарбування вузлів та агрегатів, деформація дисків, іржа ; позивач не складав відповідного акту приймання за якістю.
Позивачем не доведено, що недоліки існували ще під час приймання трактора, а не виникли пізніше внаслідок його тривалого зберігання і використання позивачем з порушенням правил експлуатації.
Позивачем документально не доведено, що трактор, його вузли та агрегати не є від заводу-виробника, а є такими, що були у використанні після ремонту/експлуатації.
Наданий позивачем Звіт про незалежну експертну оцінку вартості майна від 26.10.2007р. не свідчить про наявність істотних недоліків проданого трактора ХТЗ-150-09.
До того ж, необхідно звернути увагу на те, що в договорі купівлі-продажу сторонами була узгоджена договірна ціна трактора та , крім того, сторонами не було обумовлено в договорі, що предметом договору купівлі-продажу є новий трактор.
Безпідставним є твердження позивача стосовно того, що відповідач не має документів достатніх для реєстрації трактора, оскільки відповідач має акти приймання-передачі та видаткові накладні від постачальника -ділера ВАТ „Харківський тракторний завод” - Приватне виробничо- комерційне підприємство „Техцентор”, м.Харків.
Крім того, для реєстрації трактора в органах Держнагляду відповідно до „Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів”, які затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.06.2004р. № 221, документом, що підтверджує правомірність придбання машин, може бути довідка-рахунок, видана суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснив реалізацію машини, договір купівлі-продажу, міни, дарування та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на машини тощо.
З огляду на викладене, судова колегія залишає без задоволення апеляційну скаргу. як необґрунтовану, а рішення місцевого господарського суду - без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст..ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2007р. у справі №43/662 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Кіровоградська механізована колона” ВАТ „Київсільелектро” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 43/662 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Кондес Л.О.
Судді Куровський С.В
Михальська Ю.Б.