Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" лютого 2008 р. Справа № 15/18-08
вх. № 538/3-15
Суддя господарського суду Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.
за участю представників сторін:
позивача - Варибрус В.А. відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ПП "ЗПК", м. Харків
до ПФ "Орієнтир", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
Приватне підприємство “ЗПК” ( позивач) звернулося до суду з позовною заявою про зобов'язання (відповідача) - Приватну фірму “Орієнтир” передати позивачу сертифікати якості на товари, паспорти товарів, технічні умов експлуатації товарів та технічні креслення товарів, придбаних позивачем за Договором від 30.07.07 № 2.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір від 30.07.07 № 2, згідно з умовами якого відповідач зобов'язаний передати у власність товари, визначені Специфікацією, а позивач зобов'язаний прийняти вказані товари та оплатити їх ціну. Фактичне передання товарів відбулось згідно з Актом приймання-передання від 30.07.07, але відповідач до моменту звернення до суду не передав позивачу сертифікатів якості товарів, паспортів на товари, технічних умов експлуатації товарів та відповідні технічні креслення на передані товари, що унеможливлює їх використання. Внаслідок цього позивач вважає, що його право на отримання якісних та комплектних товарів з боку відповідача порушене.
Відповідач проти позову заперечує та вказує на ті обставини, що в момент передання товарів за Договором від 30.07.07 № 2 позивач не вимагав від відповідача надати сертифікати якості товарів, паспорти на товари, технічні умови експлуатації товарів та відповідні технічні креслення. За цих обставин відповідач вважає, що позивач здійснив приймання товарів за якістю та комплектністю, про що вказує факт підписання Акту приймання-передання від 30.07.07. Тому, на думку відповідача, в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач під час розгляду справи надав до суду заяву про зміни до предмету позову, згідно з якою просить суд поряд із раніше заявленими вимогами визнати за позивачем право власності на базовий комплект млина Р6-АВМ-50, млин Р6-АВМ-15, крупоцех МКЦ-7, фасовочну машину, виробництва фірми «Інтермаш», поставлені в межах виконання Договору від 30.07.07 № 2. Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що з листа відповідача йому стало відомо про небажання відповідача надати сертифікати якості товарів, паспорти на товари, технічні умови експлуатації товарів та відповідні технічні креслення на товари через ту обставину, що відповідач не вважає позивача належним власником товарів до моменту повного погашення ціни товарів, визначеної у Договорі від 30.07.07 № 2.
Суд продовжує розгляд справи з урахувнням з урахуванням заявлених змін.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача , судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір від 30.07.07 № 2, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність товари, визначені Специфікацією, а позивач зобов'язався прийняти вказані товари та оплатити їх повну ціну. За умовами договору відповідач має поставити, а позивач прийняти у власність базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, млин Р-6-АВМ-15, крупоцех МКЦ-7, фасовочну машину виробництва “Інтермаш”. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, узгоджується сторонами у Специфікації, яка є додатком до договору. Відповідно із Специфікацією № 1 від 30.07.07 загальна вартість товару складає 1991538,00 грн.
За умовами Договору від 30.07.07 № 2 передання товару здійснюється шляхом складення акту приймання-передання.
Крім цього відповідач згідно із п. 4 Договору від 30.07.07 № 2 має нести відповідальність за відповідність якості та комплектності товару, що підтверджується сертифікатами якості, паспортами, технічними умовами експлуатації та відповідними кресленнями.
З матеріалів справи вбачається, що фактичне передання товару від відповідача до позивача засвідчено Актом приймання-передання від 30.07.07, який складено у м. Балаклія. Цим актом сторони спору підтверджують, що відповідач передав, а позивач прийняв у власність товар відповідно з умовами Договору від 30.07.07 № 2 загальною вартістю 1991538,00 грн.
З досліджених судом під час розгляду справи письмових доказів, які надають можливість оцінити суб'єктивні правовідносини між позивачем та відповідачем, не випливає обов'язку відповідача здійснити передання документів про якість та комплектність товару одночасно з переданням товару, проте цей обов'язок встановлений відповідно до приписів ст.ст. 268 та 270 Господарського кодексу України, де передбачено, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі, а щодо комплектності, то товари повинні поставлятись комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів.
За цих фактичних обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача передати позивачу сертифікати якості на товари, паспорти товарів, технічні умов експлуатації товарів та технічні креслення товарів, придбаних позивачем за Договором від 30.07.07 № 2.
Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності на базовий комплект млина Р6-АВМ-50, млин Р6-АВМ-15, крупоцеха МКЦ-7, фасовочну машину, виробництва фірми «Інтермаш», поставлені в межах виконання Договору від 30.07.07 № 2 судом встановлено наступне.
До матеріалів справи надано лист відповідача, згідно з яким на вимогу позивача про забезпечення надання якісного та комплектного товару відповідач повідомляє про те, що він не визнає за позивачем право власності на переданий товар до моменту повного погашення боргу за Договором від 30.07.07 № 2 в сумі 1991538,00 грн. Ту ж саму позицію відповідач підтверджує у відзиві на позов.
Згідно з приписами ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За цих фактичних обставин стає зрозумілим, що відповідач не визнає за позивачем право власності на переданий в межах Договору від 30.07.07 № 2 товар, що є підставою для судового захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, Балаклійським районним судом Харківської області винесено Ухвалу від 11.06.07, згідно з якою затверджено мирову угоду стосовно припинення виконавчого провадження по стягненню заставленого майна, за Договором застави від 25.02.05 № 6805Z16. Ухвалою від 11.06.07 затверджено, що Приватне підприємство “Дарт” зобов'язується протягом 3 місяців з моменту визнання судом мирової угоди здійснити реалізацію майна, яке є предметом застави.
З письмових доказів, наданих відповідачем до суду, є можливість пересвідчитись, що на виконання Ухвали від 11.06.07 між відповідачем та Приватним підприємством “Дарт” укладено Договір від 11.06.07 № 7, згідно з яким відповідач придбаває базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, млин Р-6-АВМ-15, крупоцех МКЦ-7 ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, фасовочну машину виробництва “Інтермаш” загальною вартістю 1991538,00 грн. Згідно з вимогами пп. 3.2 п. 3 Договору від 11.06.07 № 7 право власності на вказане вище обладнання переходить до відповідача з моменту підписання відповідного акту приймання-передання.
До матеріалів справи відповідачем надано Акт приймання-передання від 11.06.07, згідно з яким відповідач прийняв від Приватного підприємства “Дарт” у власність обладнання, визначене згідно з умовами Договору від 11.06.07 № 7.
Після цього, як вказує у своєму відзиві відповідач, між ним та позивачем було укладено Договір від 30.07.07 № 2, за умовами якого відповідач здійснив передання (поставку) у власність позивача базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, млин Р-6-АВМ-15, крупоцех МКЦ-7 ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, фасовочну машину виробництва “Інтермаш”, отримані відповідачем раніше у власність від Приватного підприємства “Дарт”.
За умовами пп. 2.3 п. 2 Договору від 30.07.07 № 2 передбачено, що перехід права власності від відповідача до позивача відбувається в момент приймання-передання товару, що оформлюється Актом приймання-передання.
Згідно з Актом приймання-передання від 30.07.07, складеним між сторонами спору, підтверджується, що відповідач передав, а позивач отримав у власність базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”, млин Р-6-АВМ-15, крупоцех МКЦ-7, фасовочну машину виробництва “Інтермаш” загальною вартістю 1991538 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно з вимогами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно зі приписами ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві.
Оскільки матеріалами справи підтверджується передання майна (товару) від відповідача до позивача, а також відсутність у Договорі від 30.07.07 № 2 особливих умов переходу права власності, крім складення акту приймання-передання, суд дійшов висновку про правомірність правової позиції позивача.
Між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду від 01.09.07 до Договору від 30.07.07 № 2, згідно з якою розділ 3 основного договору доповнено п. 3.4 наступного змісту: за поставлений товар позивач проводить розрахунок з відповідачем шляхом видання відповідачу простого векселя на суму загальної вартості поставленого за договором товару. Передання векселя підтверджується підписаним між сторонами договору актом приймання-передання векселя. Після передання векселя відповідачу припиняються грошові вимоги позивача по здійсненню платежу за договором та виникають грошові зобов'язання за векселем.
До матеріалів справи надано Акт приймання-передання векселя від 17.09.07, відповідно з яким позивач провів розрахунок із відповідачем за поставлений товар шляхом передання відповідачу простого векселя з серії АА 0276600 строком погашення до 31 грудня 2010 року на суму 1991538,00 грн. Також Актом приймання-передання векселя від 17.09.07 засвідчується, що у зв'язку із переданням векселя припиняються грошові зобов'язання позивача по здійсненню платежу за Договором від 30.07.07 № 2 на користь відповідача і це зобов'язання визнається виконаним у повному обсязі.
Згідно із вимогами ст. 3 Закону України “Про обіг векселів в Україні” зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
За вимогами ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Звертаючи увагу на фактичні дії сторін спору стосовно проведення розрахунків за поставлений в межах Договору від 30.07.07 № 2 товар у вексельній формі, суд доходить висновку про відповідність вчинених сторонами спору правочинів вимогами законодавства, що надає підстави вказувати про виконання позивачем обов'язку по сплаті грошових коштів за отриманий товар, оскільки грошові зобов'язання за Договором від 30.07.07 № 2 припинено з моменту передання векселя, а саме з 17.09.07, що підтверджується Актом приймання-передання векселя.
Керуючись наведеним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнаня за позивачем права власності на базовий комплект млина Р6-АВМ-50, млин Р6-АВМ-15, крупоцеха МКЦ-7, фасовочну машину, виробництва фірми «Інтермаш», поставлені в межах виконання Договору від 30.07.07 № 2.
На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33, 44, 82-84 ГПК України, Закону України "“Про обіг векселів в Україні” , 268 та 270 Господарського кодексу України,ст. 328,334 , 392 Цивільного кодексу України , суд
Зобов*язати приватну фірму "Орієнтир" ( код ЄДРОПУ 21171476 п/рахунок 2600335100 у ВАТ "Мегабанк" м.Харків, МФО 351629) передати приватному підприємству "ЗПК" ( код ЄДРПОУ 34114238 п/р 26000000122184 у філії ВАТ"Укрексімбанк" м.Харків, МФО 351161) сертифікати якості на товари, паспорти товарів, технічні умови експлуатації товарів та технічні креслення товарів, придбаних приватною фірмою "Орієнтир" за договором від 30.07.2007 року №2.
Визнати за приватною фірмою "Орієнтир" ( код ЄДРОПУ 21171476 п/рахунок 2600335100 у ВАТ "Мегабанк" м.Харків, МФО 351629) право власності на базовий комплект млина Р6-АМВ-50, млин Р6-АМВ-15, крупоцех МКЦ-7, фасовочну машину виробництва фірми "Інтремаш" поставлені в межах виконання договору від 30.07.2007 року №2.
Суддя Лаврова Л.С.