79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
постанова
07.04.08 Справа № 1/155-11/39
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої-судді Марко Р.І.
суддів Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
При секретарі Гунька О.
розглянувши заяву ЗАТ»Ірокс»без номера та дати про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.07
у справі № 1/155-11/39
за позовом - ЗАТ»Ірокс»
до відповідача 1- РВ ФДМУ по Львівській області
до відповідача 2 - ПП»Юридичне агентство»
треті особи без самостійних вимог на стороні позивача-
- ЗАТ»Львівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики»
- ЗАТ»Воютицький цегельний завод»
За участю прокуратури Львівської області
про визнання недійсним договору та акту приймання- передачі
за участю представників сторін
Від позивача- Микичак І., Матвіїв С., В.Тильчик
Від відповідача 1- Медвідь І.
Від відповідача 2- Гринчук В.
Від тр. особи-
- ЗАТ»Львівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики»- не з»явився
- ЗАТ»Воютицький цегельний завод»- не з»явився
Від прокуратури- Ю. Макогон
Встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2007р. у справі № 1/555-11/39 задоволено позов Закритого акціонерного товариства „Ірокс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу по вул. проф. Буйка, 27 м. Львів від 30.08.2002р. та Акту приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу по вул. проф. Буйка, 27 м. Львів від 14.02.2003р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. по даній справі, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ»Ірокс»відмовлено.
Позивач- ЗАТ»Ірокс»подав до суду заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. за нововиявленими обставинами, у якій просить переглянути постанову, та постановити нову, якою у задоволенні апеляційних скарг РВ ФДМУ по Львівській області та ПП»Юридичне агентство», відмовити. Зокрема, посилається на наступне:
Після винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 17.07.07, ЗАТ „Ірокс” стали відомі обставини, які не були відомі ні йому, ні суду, але, на його думку, мають вирішальне значення для правильного вирішення спору. Однією із основних підстав скасування рішення суду першої інстанції слугувала та обставина, що позивачем не доведено факту перебування предмету оскаржуваного договору у його власності. При цьому позивач доводив право власності на майно фактом його походження, тобто правовідносинами, в результаті яких право на дане майно у нього виникло. Після винесення апеляційним господарським судом постанови, позивачу від третьої особи, ЗАТ „Воютицький цегельний завод”, стало відомо про існування договору між ЗАТ „Ірокс” та третьою особою із детальним планом поставки будівельних матеріалів, у якому вказано куди саме дані матеріали завозились, де складувались і за якою адресою знаходяться. Факт існування письмового договору купівлі-продажу, додатку до нього (план-схема), договору про надання транспортних послуг, додатку до нього (план схема), не був відомий заявнику(позивачу). Дана обставина, як стверджує ЗАТ „Ірокс”, стала відома позивачу лише після отримання листа ЗАТ „Воютицький цегельний завод” №70 від 27.11.2007р. із доданими копіями договорів та додатків до них. Крім того, в судовому засіданні представники ЗАТ „Ірокс” пояснили, що обидва примірники договору весь цей час, як виявилось, перебували у розпорядженні ЗАТ „Воютицький цегельний завод” і лише після звернення заявника до нього, третя особа один примірник передала ЗАТ „Ірокс”.
Майно передане ЗАТ „Ірокс” згідно договору купівлі-продажу від 16 грудня 1999р. Крім того, із відомостей, наданих ЗАТ „Воютицький цегельний завод”, перевезення придбаних матеріалів до будівельного майданчика по вулиці проф. Буйка здійснювало ЗАТ „Персенківка”, третя особа, яка не була учасником судового розгляду та діяла на підставі договору про надання транспортних послуг, укладеного із ЗАТ „Воютицький цегельний завод” 10 лютого 2000 року. Сторонами вказаного договору в момент його укладення погоджено план-схему відкритого складу ЗАТ „Ірокс” для відвантаження продукції. Даний документ, за словами заявника, підтверджує перевезення придбаного заявником майна саме на ту земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що є предметом спірного договору та є ідентичним майну, придбаному заявником у ЗАТ „Воютицький цегельний завод”. Таким чином, нововиявлені обставини, на думку ЗАТ „Ірокс”, дають можливість встановити той факт, що по спірному договору було продано майно, яке належить заявнику і було придбане ним на підставі договору купівлі-продажу у ЗАТ „Воютицький цегельний завод”, а відтак, це є підставою для перегляду постанови по справі та її скасування.
Відповідачі 1,2 заперечили проти доводів заявника, просили суд відмовити у задоволенні поданої заяви. Зокрема зазначили, що на підставі статті 112 ГПК України, судове рішення може бути перетягнуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що їх установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи,, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. На думку відповідачів, наведені заявником обставини не є ново виявленими, так як йому було відомо про їх існування на час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є докази подані самим заявником на стадії розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, які містять в собі інформацію про те, що обставина на яку посилається заявник як на нововиявлену була йому відома на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у 2007 році. Зокрема це накладна № 32 від 2000 року, у якій як підстава здійснення господарської операції зазначено «угода купівлі-продажу між ВЦЗ і ЗАТ «Ірокс»від 16.12.1999р.», а також акт приймання-передачі матеріальних цінностей»17.02.2000 р., у якому також згадується зазначений правочин. Із наданої суду копії угоди купівлі продажу від 16.12.07 вбачається, що вона підписана зі сторони заявника генеральним директором Микичаком І.П., - ще однозначно свідчить про те, що ця обставина була відома заявнику на час розгляду як у суді першої так і апеляційної інстанції, що в свою чергу виключає можливість визнання такої обставини нововиявленою.
ЗАТ „Львівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики” проти задоволення заяви, письмових пояснень суду не надало, представник третьої особи проти задоволення заяви заперечив, підтримав мотиви та доводи, викладені відповідачами 1,2.
ЗАТ „Воютицький цегельний завод” явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоч неодноразово належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, письмових пояснень суду не надав.
Розглянувши заяву ЗАТ»Ірокс»про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, відзив відповідачів, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заяву ЗАТ „Ірокс” про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі № 1/555-11/39 за нововиявленими обставинами слід задоволити. При цьому колегія виходила з наступного.
30 серпня 2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області (відповідач-1) та приватним підприємством „Юридичне агентство” (відповідач-2) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу по вул. проф. Буйка, 27 м. Львів. На умовах даного договору відповідач-1 зобов'язався передати у власність відповідача-2 об'єкт незавершеного будівництва Інженерно-лабораторний корпус по вул. проф. Буйка, 27, м. Львів, а відповідач-2 зобов'язавася прийняти вказаний об'єкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених у договорі.
14 лютого 2003 року сторони склали Акт прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу по вул. проф. Буйка, 27 м. Львів.
30 грудня 1992 року між малим підприємством „Ірокс” та Львівським підприємством обчислювальної техніки та інформатики укладено Угоду №5 про спільну діяльність для організації будівництва інженерно-лабораторного корпусу по вул. проф. Буйка,27. На умовах вказаної угоди сторони домовились об'єднати зусилля і кошти з метою будівництва інженерно-лабораторного корпусу в місті Львові по вул. проф. Буйка.
8 червня 1997 року сторонами Угоди №5 про спільну діяльність підписано Акт прийняття-передачі будівельного майданчика під будівництво інженерно-лабораторного корпусу по вулиці професора Буйка,27 у м. Львові.
Як встановлено колегією суддів, ЗАТ»Ірокс» власними силами і за власні кошти виконало усі необхідні роботи для підготовки будівельного майданчика на якою в подальшому відбувалося будівництво, що підтверджується наявними в матеріалах справи : довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 258, актом № 258, довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 326, актом № 326, довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 293, актом № 293 ( арк.. справи № 36-43, том 2).
Відповідно до даних Актів, вподальшому, ЗАТ „Львівське підприємство обчислювальної техніки та електроніки” (правонаступник ЛП ОТІ) передало, а ЗАТ „Ірокс” (правонаступник МП „Ірокс”) прийняло у власність будівельний майданчик площею 0,45га на якому виконані будівельні роботи, зокрема: виритий котлован під будівництво; влаштовані фундаменти та виконана вертикальна планіровка в неповному об'ємі; переданий державний Акт на право постійного користування землею за №039404; споруди відселених мешканців будинків, розташованих на прилеглій території та прилаштованих для службових і побутових потреб будівництва, тобто: контору працівників капітального будівництва, роздягальню, комори, приміщення їдальні з кулінарією.
Вищезазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи : довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 258, актом № 258, довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 326, актом № 326, довідкою про вартість виконаних робіт і затрат № 293, актом № 293 ( арк.. справи № 36-43, том 2).
Вище вказані обставини були досліджені та встановлені Львівським апеляційним господарським судом в судовому засіданні під час розгляду даної справи, однак не відображені у постанові від 17.07.07.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. по даній справі, рішення скасовано, постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
12.01.08, Позивач подав до Львівського апеляційного господарського суду заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі № 1/555-11/39 за нововиявленими обставинами.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено наявність у нього права власності на предмет оспорюваного договору. При цьому, апеляційний суд визнав такі доводи позивача неналежними, оскільки такі будматеріали не наділені індивідуальними ознаками.
При цьому, колегія Львівського апеляційного господарського суду, яка переглядає дану справу за нововиявленими обставинами погоджується із твердженням позивача про те, що про існування вказаних договорів йому стало відомо лише після винесення переглядуваної постанови.
Так, в матеріалах справи знаходиться лист ЗАТ „Воютицький цегельний завод” №70 від 27.11.2007р. із доданими копіями договорів та додатків до них.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду винесена 17.07.2007р.
Враховуючи той факт, що обидва примірника договору купівлі-продажу до моменту отримання заявником вказаного листа від третьої особи, знаходились у ЗАТ „Воютицький цегельний завод”, а у позивача через сплив тривалого часу з моменту укладення договору були відсутні відомості про його існування, а також те, що заявник не був стороною по договору перевезення, укладеному між ЗАТ „Воютицький цегельний завод” та ЗАТ „Персенківка”, колегія вважає обгрунтованими доводи заявника про те, що йому не могло бути відомо про існування вказаних договорів на момент вирішення спору в апеляційній інстанції.
Про даний факт свідчать також матеріали справи, оскільки під час розгляду справи як позивач, так і третя особа підтверджували, що між ними укладався усний договір купівлі-продажу і поставка будматеріалів здійснювалась згідно накладної.
У додатках до представлених договорів купівлі-продажу від 16 грудня 1999р. та про надання транспортних послуг від 10 лютого 2000 року, є підписаний сторонами План-схема відкритого складу ЗАТ „Ірокс” для вивантаження продукції, з якого вбачається, що в процесі виконання договору купівлі-продажу, будівельні матеріали, а саме: цегла червона - 10 000 штук; блоки фундаментні -20 штук; залізобетонна плита 6 х 1,2 -5 штук; залізобетонна плита 5 х 1,45 х 0,4 -1 штука; плита дорожня -12 штук; залізобетонна плита 4,8 х 3 -5 штук; залізобетонна плита 4,8 х 0,5 -8 штук, були дійсно завезені ЗАТ „Персенківка” на будівельний майданчик по вул. Буйка у місті Львові.
З матеріалів справи вбачається, що при наявності представлених позивачем договору купівлі-продажу від 16 грудня 1999р. та договору про надання транспортних послуг від 10 лютого 2000 року, є усі підстави стверджувати про наявність у позивача на момент укладення відповідачами спірного договору, права власності на спірне майно. Відтак, за умов наявності у апеляційного суду обставини, представлених заявником, ще до винесення постанови, цей факт міг істотно вплинути на вирішення спору.
Господарським судом в процесі розгляду справи досліджено Акт вибору земельної ділянки приватного підприємства „Юридичне агентство” для будівництва та обслуговування офісного центру у м. Львові на вул. професора Буйка, 27 та план земельної ділянки, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. проф. Буйка, 17а, на якій розташоване нерухоме майно позивача.
Як вбачається із вказаних документів, а також із архівного викопіювання ЛОД БТІ та ЕО по вул. проф. Буйка, ділянка, за №27 у плані, доданому до Акту вибору земельної ділянки, та ділянка за №17а, є однією і тою ж земельною ділянкою. В підтвердження даного факту свідчить також і сам відповідач-2 у своїй заяві, поданій до Перемишлянського районного суду Львівської області про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яка занахоиться у матеріалах справи.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту експертної оцінки, предметом оспорюваного договору були блоки бетонні та блоки фундаментні розміром та у кількості, визначених в акті. Витяг із акту експертної оцінки знаходиться в матеріалах справи.
Як вбачається із акту, будь-яких документів щодо оцінюваного майна, під час оцінки експерту не надавалось, на ньому відсутні маркування, блоки лежать на ділянці не впорядковано.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими та документально підтвердженими доводи позивача, викладені у заяві про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, а заяву такою, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 112, 113, 113(1), 114 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд-
Постановив:
Заяву ЗАТ»Ірокс»про перегляд за нововиявленими обставинами
постанови Львівського апеляційного господарського суду від
17.07.07 у справі № 1/155-11/39, задоволити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.07.07 у справі № 1/155-11/39, скасувати. Прийняти нову постанову. В задоволенні апеляційних скарг РВ ФДМУ по Львівській області та ПП»Юридичне агентство»відмовити. Рішення господарського суду Львівської області від 30.03.07
у справі № 1/155-11/39 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської
області.
Головуючий-суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.