Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
23 січня 2013 року Справа № 2а-2271/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання розглянувши адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області, вул. Кірова, 25, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
доКомунальної установи "Вознесенська центральна районна лікарня", вул. 228-ї Стрілкової дивізії, 26, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500
простягнення заборгованості в сумі 48795,87 грн.,
Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області (надалі-позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунальної установи "Вознесенська центральна районна лікарня" (надалі-відповідач) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 48795,87 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області виплачується пільгова пенсія колишньому працівнику Комунальної установи "Вознесенська центральна районна лікарня". Але відповідач, в порушення приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі-Закон № 1058), витрати на виплату та доставку пенсії за період з 30.07.2004 по 30.11.2011 року не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Позивач надав клопотання відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, яким підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивач не направляв розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на громадянина ОСОБА_1, та крім того позов поданий позивачем не в межах строку звернення до адміністративного позову. Враховуючи це відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Комунальна установа "Вознесенська центральна районна лікарня" зареєстрована в якості юридичної особи та в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пенсія за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 була призначена відповідно до п. 3 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 та ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991.
Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 встановлено, що пенсійне забезпечення осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно зі статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пільгову пенсію мають право особи, які на день введення в дію цього закону мають повний стаж на зазначених роботах, що дає на пенсію на пільгових умовах.
Згідно ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених колишнім працівникам, на пільгових умовах, до досягнення ними пенсійного віку.
Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.10.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на ОСОБА_1 з грудня 2011 року в сумі 1266,58 грн. (ар.с. 30) Зазначена сума сплачена відповідачем 28.12.2011 року, що підтверджено платіжним дорученням № 2275.
Крім того суд звертає увагу позивача на те, що ним (в особі спеціаліста ОСОБА_2) було проведено звірку сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 по підприємству КУ "Вознесенська центральна районна лікарня", що викладено Актом, в якому зазначається, що сальдо на 01.01.2012 складає 0,00 грн., тобто заборгованості відповідач не має.
Також суд зазначає, що позивач хоче стягнути борг з відповідача з 30.07.2004, але відповідно до частини другої ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом 25.04.2012, тобто після збігу строку для звернення до суду.
Відповідачем у запереченні від 25.05.2012 заявлено про пропущення позивачем строку звернення до суду з приводу стягнення боргу позивачем за період з 2004 по 30.11.2011.
Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню за період з 2004 року у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю доказів, які б підтверджували що відповідач має заборгованість перед позивачем.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем доказів, які б спростовували доводи відповідача, до суду не подано, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 48795,87 грн. задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник