79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
22.01.08 Справа № 5/215-3846
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
отримавши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка, Густинського району Тернопільської області (далі ТзОВ „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007р.
у справі №5/215-3846
за позовом: Приватного підприємства „Інтер-Континент”, м.Луцьк (далі ПП „Інтер-Континент”, м.Луцьк)
до відповідача ТзОВ „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка
про стягнення заборгованості
За участю представників сторін:
від позивача - Сідімянцева О.М.- представник
від відповідача -не з”явився
Права та обов'язки представнику позивача відповідно до ст. 22 ГПК України роз'яснено.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року у справі №5/215-3846 (суддя Андрушків Г.З.) задоволено позовні вимоги ПП „Інтер-Континент”, м.Луцьк: стягнено з ТзОВ „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка на користь ПП „Інтер-Континент” 133 697,46грн. боргу, 190 145,29грн. відсотків за користування товарним кредитом, 8 017,99грн. пені, 9 432,93грн. річних, 3 412,94грн. витрат по сплаті державного мита, 117,90грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
ТзОВ „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення до Львівського апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що договір на поставку пального не був підписаний директором ПП „Інтер-Континент” -Конончук О.М. і коли проводилась поставка пального договір був переданий експедитору у 2-х примірниках без печатки та підпису керівника позивача.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши заперечення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Між ПП „Інтер-Континент”, м.Луцьк та ТзОВ „Агрофірма „Постолівська”, с.Постолівка 15 лютого 2007р. укладено договір поставки №15/02-07/01.
Відповідно п.1., п.п. 1.2, 2.2., 4.1. договору ПП „Інтер-Континент” (Постачальник) зобов”язувався поставити та передати зі складу ТзОВ „Агрофірма „Постолівська” (Покупцю) нафтопродукти, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору: загальна кількість, асортимент і ціна товару погоджувались сторонами при формуванні замовлення і визначались в накладних, які є невід'ємною частиною договору, і які виписувались Постачальником і передавались Покупцю, і на підставі яких згідно замовлення здійснювалась поставка кожної партії.
Згідно із п.5.1. договору Покупець зобов'язувався здійснювати оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом п'яти календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до п.5.2 договору у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 договору, Покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на ЗО днів, починаючи з першого дня після відвантаження товару з нарахуванням Покупцю 1 % відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов”язувався оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за використання в терміни вказані в п.5.3. договору, а саме: сума товарного кредиту та відсотків за його використання погашається на 31-ий день від дати відвантаження, вказаної в накладній.
Згідно із п.5.4. договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом Покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п.8.1. даного договору.
Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору поставив та передав відповідачу по видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, через представника згідно виданих довіреностей товар (нафтопродукти) на загальну суму 345 239,46грн.
Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №93 від 04.04.2007р., №25 від 09.07.2007р., підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав несвоєчасно та не в повному обсязі в сумі 211 542,00грн., у зв'язку із чим станом на 28.08.2007р. заборгованість останнього за поставлений товар становить 133 697, 46грн.
Оскільки відповідачем порушено встановлені п.5.1. строки оплати отриманого товару, то неоплачений товар рахується поставленим на умовах товарного кредиту(п.5.2.), у зв”язку із чим останній на підставі п.п. 5.2., 5.З., 5.4. договору, ст. 536 ЦК України, ст.1057 ЦК України зобов'язаний сплатити позивачу відсотки за користування товарним кредитом з 16.02.2007р. по 28.08.2007р. (за методикою розрахунку позивача) в сумі 190 145,29грн.
Окрім того, згідно ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 8.1 договору) у вигляді сплати пені, що станом на 28.08.2007р. становить 8 017,99грн.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія також погоджується з судом першої інстанції, що оскільки п.8.2 договору сторони встановили 20% річних за прострочення грошового зобов”язання, вимоги позивача про стягнення 9 432,93грн. річних за період з 21.02.2007р. по 28.08.2007р. підлягають задоволенню.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки документально не обґрунтовані і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 22, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року у справі №5/215-3846 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у Господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.