"13" січня 2014 р.Справа № 916/2957/13
За позовом: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до відповідача: комунального підприємства "Домоуправління №18"
про стягнення 127 830,66 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від позивача: Рябоконь В.І. за довіреністю № 329 від 29.04.2013 року;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Домоуправління №18" 127 830,66 грн., де 120 134,84 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 2 172,67 грн. - 3% річних, 280,98 грн. - інфляційні нарахування, 5 242,17 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2013р. позовну заяву (вх.№4558/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2957/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи від 16.12.2013р. (вх.№38284/13) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено до 16.02.2014р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду відзив на позов (вх.№37898/13 від 11.12.2013р.), відповідно до якого заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
14 листопада 2001р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Енергопостачальна організація) та комунальним підприємством "Домоуправління №18" (Споживач) було укладено договір про користування електричною енергією №2403, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Енергопостачальна організація відпускає електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а Споживач своєчасно проводить оплату за спожиту електричну енергію виключно в грошовій формі та виконує інші умови, визначені Договором.
Відповідно до п.1.2. Договору Споживач підключений на напругу 0,38 кВ та клас його напруги 2.
Із змісту п.4.1. Договору вбачається, що Споживач зобов'язується проводити оплату спожитої електричної енергії виключно в грошовій формі, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими на той період тарифами та умовами цього Договору.
Як вбачається зі змісту п.п.5.2., 5.3. Договору щомісячно 10-11 числа Споживач надає в службу збиту електроенергії (Катериниська,14) звіт за використану електроенергію та документи, що підтверджують, її оплату за розрахунковий місяць, та отримує платіжні вимоги для оплати електроенергії в наступному розрахунковому періоді та інші платіжні документи (плата за перевищення договірних величин електричної енергії та потужності). Отриманий платіжний документ на оплату за електроенергію та інші нарахування за минулий розрахунковий місяць (сальдо) має бути сплачений Споживачем в 5-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі. У разі несплати платіжного документа, протягом 5 днів сторони користуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил використання електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, зазначену в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі __% за кожні сутки до дня фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Цей Договір укладається на строк до 31 грудня 2006 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо однією зі сторін не буде заявлено про відмову від даного Договору або його перегляду (п.10 Договору).
Як зазначає в позові позивач, в період з квітня по вересень 2013р. відповідачем було спожито електроенергію на суму 384 044 кВт/г на суму 125 978,86 грн., проте оплата спожитої за вказаний період електроенергії відповідачем здійснена не в повному обсязі лише на суму 5 844,12 грн., у зв'язку з чим у комунального підприємства "Домоуправління №18" виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 120 134,84 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про користування електричною енергією №2403 від 14.01.2001р. в частині оплати вартості отриманої електричної енергії і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії в розмірі 125 978,86 грн. виконані лише частково в сумі 5 844,12 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 120 134,84 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості, встановлена судом в розмірі 120 134,84 грн.
При цьому на увагу суду не заслуговують подані відповідачем разом з відзивом до матеріалів справи платіжні доручення №228 від 20.05.2013р. на суму 16 314,86 грн., №294 від 25.06.2013р. на суму 2 500,00 грн., №303 від 02.07.2013р. на суму 2 500,00 грн., №328 від 26.07.2013р. на суму 16 000,00 грн., №334 від 30.07.2013р. на суму 844,12 грн., №388 від 13.09.2013р. на суму 3 000,00 грн., №384 від 10.09.2013р. га суму 5 000,00 грн., №402 від 24.09.2013р. на суму 10 000,00 грн., №415 від 30.09.2013р. на суму 5 000,00 грн., №443 від 08.10.2013р. на суму 5 000,00 грн., №452 від 16.10.2013р. на суму 5 000,00 грн., №466 від 22.10.2013р. на суму 10 000,00 грн., №471 від 28.10.2013р. на суму 3 000,00 грн., №486 від 11.11.2013р. на суму 5 000,00 грн., №497 від 20.11.2013р. на суму 11 000,00 грн., загалом на суму 100 158,98 грн., оскільки як встановлено судом вищенаведені платіжні доручення є доказами часткової оплати суми боргу, що існувала станом на 23.04.2013р. відповідно до укладеної Угоди про порядок погашення заборгованості №44/13.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Домоуправління №18" 5 242,17 грн. пені, 2 172,67 грн. 3% річних, 280,98 грн. інфляційних нарахувань.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 5 242,17 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання електричної енергії.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 2 172,67 грн. та інфляційні нарахування в сумі 280,98 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", у зв'язку з чим стягненню з комунального підприємства "Домоуправління №18" на користь позивача підлягає сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 120 134,84 грн., 2 172,67 грн. 3% річних, 280,98 грн. інфляційних нарахувань, 5 242,17 грн. пені.
Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2556,61 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства "Домоуправління №18" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд.8, кв.2, код ЄДРЮОФОП 03350019) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28 Б, код ЄДРЮОФОП 00131713) 120 134 (сто двадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 84 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 67 коп. 3% річних, 280 (двісті вісімдесят) грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 5 242 (п'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 17 коп. пені, 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 61 судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 20.01.2014р.
Суддя Цісельський О.В.