Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"15" січня 2014 р. Справа № 16/112-10/19/23
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Датагруп», м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Укрдокбуд», Київська область, м. Бровари
про стягнення 76264,41 грн.
секретар судового засідання (помічник судді) Федько Т.В.
за участю представників:
від позивача: Томаш А.В. (довіреність №47/1 від 3 червня 2013 року);
від відповідача: Ялі К.А. (довіреність б/н від 15 липня 2011 року);
експерт: Подя П.В. (свідоцтво №68-11 від 24 листопада 2010 року);
провідний інженер ПАТ «Датагруп»: Соловей Л.М. (паспорт серії МЕ №035822).
Приватне акціонерне товариство «Датагруп» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укрдокбуд» (далі - відповідач) про стягнення 76264,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг від 22 вересня 2008 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги у період з 25 листопада 2009 року по 18 квітня 2010 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 75294,86 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 845,78 грн. та 3% річних у розмірі 123,77 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2013 року рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2013 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрдокбуд» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2013 року та рішення господарського суду Київської області від 25 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17 жовтня 2013 року вказав на те, що при новому розгляді справи необхідно повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31 жовтня 2013 року справу №16/112-10/19 прийнято до свого провадження суддею Зайцем Д.Г., присвоєно їй №16/112-10/19/23 та призначено до розгляду на 13 листопада 2013 року.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.
Ухвалою суду від 11 грудня 2013 року у судове засідання 15 січня 2014 року викликано для дачі пояснень у справі №16/112-10/19/23 провідного інженера відділу управління трафіком і сервісами технічного департаменту Приватного акціонерного товариства «Датагруп» - Соловея Л.М. та експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Подю Д.В. та Тимко Є.В.
15 січня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, судового експерта та провідного інженера ПАТ «Датагруп», дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
22 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Телеком», правонаступником прав та обов'язків якого, відповідно до п. 1.4. статуту, є Приватне акціонерне товариство «Датагруп» (за договором - оператор) та відповідачем (за договором - абонент) укладено договір №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що предметом цього договору є надання оператором абоненту замовлених останнім послуг та порядок проведення абонентом розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що зміст, характеристики та вартість послуг, що абонент одержує й оплачує відповідно до умов цього договору, зазначені в додатках до цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, до договору №3150-ют від 22 вересня 2008 року про надання телекомунікаційних послуг було підписано 6 (шість) додатків.
Додатком №1 від 22 вересня 2008 року «Замовлення на послугу комутований телефонний зв'язок» до договору сторони погодили вартість комплексу робіт по підключенню абонента до телекомунікаційної мережі та вартість виділення абонентові прямих міських телефонних номерів в загальному розмірі 8 (вісім) телефонних ліній та 8 (вісім) номерів, яка становить 1208,00 грн.; щомісячну абонентську плату за послуги в загальному розмірі - 606,00 грн.; аванс замовлення послуг - 2020,00 грн.
1 жовтня 2008 року сторонами підписано Додаток №2 до договору, згідно з яким для абонента були додатково надані 2 (дві) телефонні лінії та 2 (два) номери, з разовим платежем - 302,00 грн., абонентською платою - 101,00 грн. та авансом замовлення - 252,50 грн.
За письмовими заявами відповідача з 26 січня 2009 року 4 телефонні лінії (4 номери) та з 6 березня 2009 року 6 ліній (6 номерів) були переведені на обслуговування за технологію SIP, у зв'язку з чим 2 березня 2009 року сторони підписали Додаток №5, згідно з яким абонентська плата за 10 ліній (10 номерів) встановлювалась у загальному розмірі 1078,00 грн., аванс замовлення послуг - 3465,00 грн.
8 травня 2009 року сторони підписали Додаток №6 до договору, згідно з яким абоненту були додатково встановлені 4 телефонні лінії (4 номери) з разовим платежем - 1848,00 грн., абонентською платою за додаткові лінії та номери - 308,64 грн., авансом замовлення - 1543,12 грн.
Згідно п. 4.8 договору абонент оплачує виставлені оператором рахунки протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня їх отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 8 (восьмого) числа поточного місяця.
Як зазначає позивач, відповідач в порушення п. 2.2.1 договору вчасно не оплатив отримані послуги, що зумовило позивача звернутись до відповідача з претензією від 4 березня 2010 року за №1339, в якій позивач повідомив останнього, що в разі не сплати заборгованості в сумі 74035,98 грн. до 19 березня 2010 року договір буде вважатись припиненим з 17 квітня 2010 року.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що в будь-який момент дія договору, дія додатку може бути припинена з ініціативи оператора без застосування будь-яких штрафних санкцій до нього у випадках, зокрема: при несплаті абонентом рахунків оператора протягом 30 днів із зазначеного в п. 4.8 договору строку.
Згідно п. 6.9 договору припинення надання послуг або розірвання договору або додатку до нього не звільняє абонента від сплати щомісячних обов'язкових платежів за повний місяць, в якому надання послуг було припинено або договір чи додаток розірвано.
Отже, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не оплатив надані послуги зв'язку та не сплатив абонентську плату за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 75294,86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг (п. 2.2.1 договору), стало включення позивачем до суми заборгованості вартості телефонних розмов у період з 21 листопада 2009 року по 24 листопада 2009 року, що становить 65566,78 грн., тоді як, за твердженнями відповідача, останній у вказаний період часу телефоном не користувався та зазначений позивачем обсяг послуг не отримував.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У відповідності зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.
Ухвалою від 26 жовтня - 03 листопада 2010 року господарський суд Київської області, на підставі ст. 41 ГПК України, призначив у справі технічну судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Проте, як вбачається з висновку експертів №10642/10/1015/12-36 за результатами проведення комісійної експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів у господарській справі №16/112-10 від 28 грудня 2012 року, зазначений висновок не дає конкретної відповіді на жодне з поставлених судом питання.
З наданих доказів та пояснень сторін судом встановлено, що надання телекомунікаційних послуг за технологією SIP передбачає персональну мобільність користувачів, тобто послуги зв'язку можуть надаватися у будь-якому місці через мережу Інтернет. Для використання телекомунікаційних послуг абоненту надається унікальний ідентифікатор (логін) та ключ до входу в мережу оператора (пароль), після проходження аутентифікації абоненту можуть надаватись послуги зв'язку незалежно від того, де він знаходиться.
Однак, судом встановлено, що умовами договору сторонами визначено поняття терміну «місце надання послуг», а саме, місцем надання послуг - є місце у приміщенні абонента, де відбувається підключення обладнання абонента до телекомунікаційної мережі оператора.
Відповідно до останнього додатку до договору за №6 від 2 березня 2009 року, адресою підключення є вул. Залізнична, 12 у м. Бровари Київської області.
Тобто, послуги повинні надаватись за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 12.
Втім, у висновку експертів №10642/10/1015/12-36 за результатами проведення комісійної експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів у господарській справі №16/112-10 встановлено, що згідно даних білінгової системи позивача в період часу з 21 листопада 2009 року по 24 листопада 2009 року отримано телекомунікаційні послуги на спірну суму користувачем з ІР-адресою 207.239.216.52, а відповідно до всесвітньої бази даних ІР-адрес http://www.ip-adress.com, зазначена ІР-адреса зареєстрована в Сполучених штатах Америки.
Досліджений судом договір №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг від 22 вересня 2008 року не містить положень щодо ідентифікації користувача/абонента (відповідача) за ІР-адресою.
В той час, як вже зазначалось, місцем надання послуг за даним договором є: Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 12.
Матеріали справи не містять доказів надання позивачем, передбачених умовами договору послуг відповідачу, а саме, за вказаною вище адресою.
Під час судового розгляду представник позивача наголошував на тому, що головна умова отримання відповідачем послуг телефонного зв'язку із застосуванням SIP-протоколу - це відповідність реєстраційних даних (логіна та пароля) відповідача при аутентифікації на сервері.
Як вбачається з умов договору №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг від 22 вересня 2008 року та додатків до нього, останнім не передбачено будь-якого порядку формування, передачі та зберігання логінів та паролів, що використовується для входу в телекомунікаційну мережу для отримання телекомунікаційних послуг за технологією SIP. Також, умовами договору не визначено порядку та осіб, які повинні здійснювати налаштування відповідного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг.
Крім того, в положеннях договору відсутні будь-які посилання на заходи безпеки та способи їх застосування позивачем або відповідачем щодо збереження інформації про логін та пароль відповідача при наданні телекомунікаційних послуг та при виконанні робіт з налаштування обладнання, за допомогою якого отримувались ці телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, позивачем не доведено суду, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки, не довів суду, що послуги передбачені умовами договору, надані саме відповідачу.
За таких обставин, відповідач звільняється від обов'язку доведення відсутності своєї вини.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем не доведено надання послуг за договором №3150-ют про надання телекомунікаційних послуг саме відповідачу, а матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено - 22 січня 2014 року
Суддя Заєць Д.Г.