79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.11.06 Справа № 5/704-19/134А
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі, м. Пустомити № 8023/10/10-009 від 23.08.2006 року (далі ДПІ у Пустомитівському районі, м. Пустомити)
на постанову Господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року
у справі № 5/704-19/134А
за позовом: ДПІ у Пустомитівському районі, м. Пустомити
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Промкабель», м. Запоріжжя в особі Філії «Західкабель»ТзОВ Фірма «Промкабель», с. Солонка (далі Філія «Західкабель»ТзОВ Фірма «Промкабель», с. Солонка)
до відповідача 2: Приватне підприємство «Практик», м. Київ (далі ПП «Практик», м. Київ)
про визнання недійсним договору
За участю представників:
від позивача -Антонюк І.Б. -головний державний податковий інспектор юридичного відділу
від відповідача 1 -Міла -Поляков Д.П. - представник
від відповідача 2 -не з'явився
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст. ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року у справі № 5/704-19/134А відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ У Пустомитівському районі до ТзОВ Фірма «Промкабель»в особі Філії «Західкабель», с. Солонка та ПП «Практик», м. Київ про визнання недійсним договору та застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України.
Приймаючи постанову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що один лише факт визнання статуту та свідоцтва про сплату податку на додану вартість підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України.
ДПІ у Пустомитівському районі, м. Пустомити подано апеляційну скаргу № 8023/10/10-009 від 23.08.2006 року, вякій просить постанову Господарського суду Львівської області скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції невірно застосовано норми Господарського кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача та відповідача 1, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
ДПІ у Пустомитівському районі проведено планову документальну перевірку Філії «Західкабель», с. Солонка ТзОВ «Фірма «Промкабель»з дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.06.2005 року, про що складено акт № 201/230/19335989 від 31.10.2005 року.
В ході перевірки встановлено, що між ТзОВ «Фірма «Промкабель»(покупець) в особі його філії «Західкабель», с. Солонка та ПП «Практик», м. Київ (продавець) було укладено Договір № 10/06 від 01.06.2004 року на поставку останнім товару (запчастини).
На виконання даного договору, на користь Філії «Західкабель»ТзОВ «Фірма «Промкабель»продавцем було відвантажено товарно - матеріальних цінностей згідно накладних на загальну суму 283631,33 грн.
Факт виконання спірного договору підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, що знаходяться в матеріалах справи.
Крім цього, рішенням Дарницького районного місцевого суду м. Києва від 14.07.2004 року у цивільній справі № 2-3918 за позовом гр. Стецюка В.В. до ПП «Практик», м. Київ визнано недійсними статут ПП «Практик»з дати державної реєстрації та свідоцтво про реєстрацію цього підприємства платником податку на додану вартість з 31.12.2003 року. 21.10.2005 року на підставі вказаного рішення місцевого суду, комісією ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено Акт № 651 про анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП «Практик», м. Київ платником податку на додану вартість з дати його видачі - 31.12.2003 року.
Відповідно до ст.ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання (зобов'язання), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Такі зобов'язання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей ГК України; згідно ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України, підставою для виникнення таких зобов'язань є договори та інші правочини; загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України, відповідно до яких, правочин є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчинена у формі встановленій законом на виконання договору та спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Обґрунтовуючи наявність умислу у відповідача 2, скаржник посилається на ту обставину, що підприємство в період квітень -жовтень 2004 року звітувало в податковий орган без показників фінансово -господарської діяльності та що рішенням Дарницького районного місцевого суду м. Києва від 14.07.2004 року у цивільній справі № 2-3918 визнано недійсними статут ПП «Практик»з дати державної реєстрації і свідоцтво про реєстрацію цього підприємства платником податку на додану вартість з 31.12.2003 року та 21.10.2005 року на підставі вказаного рішення місцевого суду, комісією ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено Акт № 651 про анулювання свідоцтва про реєстрацію ПП «Практик», м. Київ платником податку на додану вартість з дати його видачі - 31.12.2003 року.
Однак, дане посилання скаржника не може бути підставою для скасування судового рішення та визнання недійсним господарського зобов'язання виконаного ПП «Практик»згідно спірного договору, оскільки податковий орган вправі самостійно визначити податкове зобов'язання платнику податків на підставі пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім цього, як вбачається з довідки -витягу від 14.11.2006 року № 12/1-7/2438 з ЄДРПОУ станом на 01.11.2006 року у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться ПП «Практик».
Щодо вимоги позивача про застосування наслідків визначених ст. 208 ГК України, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подану судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Львівської області прийнята з дотримання норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 199, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 13.07.2006 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.