01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"14"- "20" лютого 2008 р. Справа № 69/8-06/18
Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика, розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А3641
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Військової частини А0215
до Національної академії державної податкової служби України
Державної податкової адміністрації України
про спонукання до виконання договірних зобов'язань, визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій і пені
суддя А.Кошик
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
обставини справи:
Заявлено позов про спонукання до виконання умови укладеного договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002 року та додаткової угоди до нього від 03.01.2003 року, відповідно до яких необхідно передати позивачам для забезпечення військовослужбовців Повітряних сил Збройних сил України та членів їх сімей житлом загальною площею 9029 кв.м. житлового будинку № 79-б по вул. Північній у м. Ірпені Київської області, вартість якого складає 12145000 грн., який зданий в експлуатацію Державній приймальній комісії 07.04.2005р. згідно акту, затвердженого рішенням виконкому Ірпінської міської ради № 71/9 від 19.04.2005р. та стягнення пені і штрафних санкцій за невиконання умов договору №9/1-2-33д від 26.11.2002р. та додаткової угоди до нього від 03.01.2003р. в сумі 1069974,50 грн.
14 серпня 2006 року Військовий прокурор Західного регіону України подав заяву про уточнення підстав, предмету та розміру позовних вимог. Просив визнати недійсними пункти 1.2., 2.1., 3.1.1. укладеної 23.11.2005 року додаткової угоди № 2, якими внесені зміни у пункти 1.2., 2.1., 3.1.1. основного договору в частині передачі відповідачем 6186,96 кв.м. житла взамін 9029 кв.м. житла по вартості одного квадратного метра житла 1963 грн. взамін 1345грн., оскільки вони суперечать п. 2.4. основного договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002 року, який є чинним; спонукати Національну академію державної податкової служби України виконати умови укладеного нею Договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002 року та додаткових угод до нього, відповідно до яких передати позивачам, для забезпечення військовослужбовців Повітряних сил ЗС України та членів іх сімей, житло загальною площею 5935,4 кв.м. у житловому будинку № 79-6 по вул. Північна в м.Ірпені Київської області, вартість якого складає 7984108 грн., який зданий в експлуатацію Державній приймальній комісії 7.04.2005 року згідно Акту затвердженого рішенням виконкому Ірпінської міської ради №71/9 від 19.04.2005 року; стягнути з відповідача на користь позивачів пеню і штрафні санкції в сумі 1069974,50грн.
Відповідно до рішення суду від 17.11.2006 року у справі № 69/8-06 позовні вимоги були задоволені частково.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2007 року, підставою для скасування судового рішення у справі № 69/8-06 було неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального законодавства. Зокрема, позовні вимоги про зобов'язання передати квартири були задоволені щодо трьох позивачів без визначення частки кожного, крім того, не було з'ясовано правову природу спірного зобов'язання.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2007 року, під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід зобов'язати позивачів визначити позовні вимоги, встановити характер правовідносин між сторонами у справі, з'ясувати правомірність звернення зі спірними позовними вимогами до відповідача та визначити осіб, прав та обов'язків яких може стосуватись рішення у справі.
Справа була прийнята до провадження суддею А.Ю. Кошиком в порядку нового розгляду відповідно до резолюції голови господарського суду від 01.10.2007 року ухвалою від 04.10.2007 року.
На виконання ухвали від 04.10.2007 року Військовий прокурор західного регіону України визначив обсяг позовних вимог кожного з позивачів до відповідача. Зокрема, в заяві, поданій до суду 23.10.2007 року Заступник військового прокурора Західного регіону України уточнив позивачів, доповнив підстави позову і позовних вимог, просив визнати в/частину А0215 третьою особою, визнати належним позивачем у справі Міністерство оборони України та орган, уповноважений ним здійснювати функції у спірних відносинах - військову частину АЗ 641 (Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України), як правонаступника військової частини А1206 (Управління експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Головного командування військ ППО ЗС України); визнати третьою особою на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в/частину А0215 (Командування Повітряних Сил ЗС України), яка є правонаступником військової частини А0140 (Головного Командування військ Протиповітряної оборони ЗС України); визнати відповідачем у справі Національний університет державної податкової служби України, як правонаступника Національної академії державної податкової служби України, що була правонаступником академії державної податкової служби України.
Також відповідно до ухвали від 11.12.2007 року суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Державну податкову адміністрацію України, оскільки за розпорядженням Кабінету Міністрів України №18-р від 21.01.2006р. Державній податковій адміністрації за згодою Міністерства оборони України передано до сфери управління житловий будинок в м. Ірпені.
По суті позовних вимог позивач просить визнати недійсними пункти 1.2, 2.1, 3.1.1 укладеної 23.11.2005 року додаткової угоди №2, якими внесені зміни у пункти 1.2, 2.1, 3.1.1 основного договору, в частині передачі відповідачем 6186,96 кв. м. житла взамін 9029 кв. м. житла по вартості одного квадратного метра житла 1963 грн. взамін 1345 грн., оскільки вони суперечать п. 2.4 основного договору №9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року, який є чинним; спонукати Національний університет державної податкової служби України (як правонаступника Національної академії державної податкової служби України, що була правонаступником академії державної податкової служби України), виконати умови укладеного нею договору №9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року та додаткових угод до нього, відповідно до яких передати Міністерству оборони України через уповноважений ним орган у спірних відносинах - військову частину А3641 (Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України), як правонаступника військової частини А1206 (Управління експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Головного командування військ ППО ЗС України), для забезпечення військовослужбовців Повітряних сил ЗС України та членів їх сімей, житло загальною площею 5935, 4 кв. м. у житловому будинку №79-6 по вул. Північній у м. Ірпінь Київської області, вартість якого складає 7984108 грн. 00 коп., який зданий в експлуатацію Державній приймальній комісії 07.04.2005 року згідно акту, затвердженого рішенням виконкому Ірпінської міської ради №71/9 від 19.04.2005 року; стягнути з відповідача через уповноважений ним орган у спірних відносинах - військову частину А3641 (Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України), як правонаступника військової частини А1206 (Управління експлуатації фондів, розквартирування військ та капітального будівництва Головного командування військ ППО ЗС України) на користь Міністерства оборони України пеню (неустойку) і штрафні санкції за невиконання умов договору №9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року та додаткових угод до нього в сумі 1069974 грн. 50 коп., з яких неустойка (пеня) становить 219824 грн. 50 коп., а штрафні санкції - 850150 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі позов не визнали, посилаючись на невідворотну обставину підвищення вартості будівництва житла, додаткову угоду №2 від 26.11.2005р. до договору №9/1-2-33д від 26.10.2002р., договір №9/1-2-7р. від 26.11.2002р., рішення службової наради представників Міністерства оборони України, Державної податкової адміністрації України та Академії державної податкової служби України про погодження вартості будівництва житла та розподілу житла між пайовиками від 25.11.2005р. та неправомірне нарахування штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2002 року Міністерство оборони України, в особі Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України Торопчина Анатолія Яковича, Державна податкова адміністрація України, в особі заступника голови ДПА України Копилова Вадима Анатолійовича та Академія державної податкової служби України (Замовник), в особі ректора Мельника Петра Володимировича уклали Договір № 9/1-2-7р на співробітництво у залучені інвестицій на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції.
Предметом даного Договору було проведення спільної роботи з метою залучення коштів на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 9/1-2-7р Міноборони України зобов'язувалось:
- укладати договори з інвесторами для залучення інвестицій для будівництва житлового будинку у м. Ірпінь, вул. Північна, 796;
- забезпечувати матеріальними активами та коштами, отриманими від інвесторів, будівництво житлового будинку у м. Ірпені, вул. Північна, 796;
- передати ДПА 50% загальної площі квартир, побудованої за рахунок залучених інвестицій.
Відповідно до п. 2.3. Договору № 9/1-2-7р Академія державної податкової служби України (Замовник) зобов'язувалась:
- здійснити будівництво житлового будинку у м. Ірпені, вул. Північна, 796 за рахунок інвестиційних коштів.
Судом встановлено, що на виконання абзацу першого п.2.1. Договору № 9/1-2-7р було залучено інвестицій на загальну суму 18 000 000 грн., що підтверджується Актом від 29.12.2002 року підписаним представниками Міноборони України та Академії державної податкової служби України.
На виконання абзацу першого п. 2.3. Договору № 9/1-2-7р між Академією державної податкової служби України «Замовник»та Міністерством оборони України «Пайовик»26 листопада 2002 року було укладено Договір № 9/1-2-ЗЗд на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого є участь пайовика у будівництві 156 квартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Київської області по вул. Північна, 79Б.
Дослідивши наявні у справі документи та пояснення сторін, суд встановив, що інвестиційні кошти у сумі 18000000 грн. були залучені спільними зусиллями Міноборони України та Академії державної податкової служби України, що засвідчено Актом від 29.12.2002 року при цьому без визначення часток кожного.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що перебуває у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Таким чином залучені інвестиційні кошти належали на праві спільної сумісної власності, яка з огляду на норму ст. 357 Цивільного кодексу передбачає рівність часток співвласників, якщо інше не визначено законом чи договором.
Оскільки, з залучених 18 000 000 грн. інвестиційних коштів Міноборони було витрачено частину в сумі 5 855 000 грн. на придбання житла військовослужбовцям, відповідно до п. 2.1. Договору № 9/1-2-33д Пайовик оплачує загальну площу житла на суму 12 145 000 грн.
Оплата має бути проведена не пізніше 31 грудня 2003 року, а передача квартир загальною площею 9029 м2 після введення будинку в експлуатацію, але не пізніше 31 грудня 2004 року.
Пунктом 4.2. договору встановлена відповідальність за невиконанням відповідачем п. 3.1.1. у вигляді сплати неустойки в розмірі 0,01% від повного обсягу пайової участі за кожен день прострочки.
Платіжними дорученнями №181/9/4367 від 27.12.2002р., №181/9/4397 від 29.12.2002р., №181/9/4404 від 29.12.2002р., №181/9/4398 від 29.12.2002р., актом прийому-передачі (розрахунків) на природний газ, відомостями та актами прийому-передачі паркету, накладною від 27.12.2002р. та довіреністю ЯДШ №629921 відповідачу перераховані інвестиційні кошти на загальну суму 12145000грн. 00коп.
Враховуючи положення п. 2.1. Договору № 9/1-2-7р, Акту про залучення інвестицій на 18 000 000 грн. від 29.12.2002 року та п. 2.1 Договору № 9/1-2-33д фактична пайова участь «Пайовика»- Міністерства оборони України, у будівництві спірного житлового будинку складає 3 145 000 грн., так як 5 855 000 грн. від суми залучених інвестицій за Договором № 9/1-2-7р, Міністерство оборони України витратило на власні цілі, що останнім не заперечено та не спростовано.
При цьому, відповідно до абзацу четвертого п. 2.1. Договору № 9/1-2-7р Міністерство оборони України зобов'язувалось передати Державній податковій адміністрації України 50% загальної площі квартир, побудованої за рахунок залучених інвестицій, тобто передати ДПА України загальної площі квартир на суму 9 000 000 грн.
Крім того, 03.01.2003 року сторонами була підписана Додаткова угода №1, відповідно до якої академія ДПС України є Замовником - Генпідрядником будівництва житлового будинку у м. Ірпінь, Київської області по вул. Північна, 79Б.
Оскільки за період будівництва спірного житлового будинку в м. Ірпені Київської області по вул. Північна, 79Б вартість будівництва постійно зростала, (що підтверджується Актом Державної приймальній комісії № 33 від 07.04.2005 року затвердженим рішенням виконкому Ірпінської міської ради №71/9 від 19.04.2005 року, відповідно до якого вартість основних фондів прийнятих в експлуатацію перевищує суми інвестицій Пайовика за умовами Договору № 9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року) 21.11.205 року сторонами Договору № 9/1-2-7р на співробітництво у залучені інвестицій на будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та осіб начальницького складу податкової міліції та Договору № 9/1-2-33д на будівництво житла в порядку пайової участі, предметом якого є участь пайовика у будівництві 156 квартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Київської області по вул. Північна, 79Б, було проведено службову нараду, щодо погодження вартості будівництва одного кв. м житлового будинку по вул. Північна у м. Ірпінь та розподілу житла між пайовиками. На цій нараді сторони погодили збільшення вартості будівництва 1 кв.м житла до 1963 грн.
На виконання рішення вищевказаної службової наради, 25.11.2005 року Національна академія державної податкової служби України (як правонаступник Академії державної податкової служби України) та Міністерство оборони України уклали Додаткову угоду №2 до Договору № 9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року, в якій підтвердили погодження Сторонами підвищення вартості будівництва 1 кв.м житла до 1963 грн.
Як вбачається з обставин спору, позовна вимога про передачу квартир заявлена виходячи з різниці між первісною вартістю будівництва житла та погодженою в подальшому, тому залежить від результатів вирішення спору щодо правомірності погодження збільшення ціни вартості будівництва житла на момент його здачі в експлуатацію.
Зокрема, у позовній заяві заступник військового прокурора Західного регіону України просить визнати недійсними пункти 1.2., 2.1., 3.1.1., укладеної 23.11.2005 року додаткової угоди № 2, якими внесені зміни у пункти 1.2., 2.1., 3.1.1., основного договору в частині передачі відповідачем 6186,96 кв.м. житла взамін 9029 кв.м. житла по вартості одного квадратного метра житла 1963 грн. взамін 1345 грн., оскільки вони суперечать п. 2.4. основного договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002 року, який є чинним, вважаючи, що дана додаткова угода суперечить інтересам держави та вимогам діючого п.2.4. основного договору.
Суд вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки відповідно до Договору № 9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року погоджено оплату будівництва житла за рахунок інвестиційних коштів у сумі 12 145 000 грн., в той час, як фактично кошторисна вартість будівництва становила 19403100 грн., а вартість основних фондів, введених в експлуатацію, відповідно до акту Державної приймальній комісії № 33 від 7.04.2005 року, затвердженого рішенням виконкому Іртиської міської ради №71/9 від 19.04.2005 року становила 17834450 грн.
Відповідачем неодноразово надсилались листи Міністру Оборони України, Головнокомандувачу Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України з проханням вирішити питання щодо погодження збільшення вартості 1 кв. м житла.
Позивачами не спростовано висновки Акту Державної приймальній комісії № 33 від 07.04.2005 року, затвердженого рішенням виконкому Ірпінської міської ради №71/9 від 19.04.2005 року про фактичну вартість основних фондів прийнятих в експлуатацію перевищує суму інвестицій Пайовика за умовами Договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002 року.
Вищенаведене доводить факт безпідставності позовних вимог заступника військового прокурора Західного регіону України щодо визнання недійсними пункти 1.2., 2.1., 3.1.1., укладеної 23.11.2005 року додаткової угоди № 2, якими внесені зміни у пункти 1.2., 2.1., 3.1.1. Договору № 9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 року.
Крім того, судом встановлено дійсне волевиявлення сторін такої додаткової угоди, які діяли в межах наданих їм повноважень, умови додаткової угоди відповідають фактичним обставинам господарської діяльності у відповідний період.
Як з'ясовано в ході розгляду спору, представниками прокуратури та позивача не заперечується факт передачі Національною академією ДПС України 44 квартир на загальну суму 6 072 736,80 грн., що відповідає пропорційній частці позивача за розрахунком фактичної вартості будівництва, погодженої сторонами у Додатковій угоді.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивачем була направлена претензія №350/1/579/ПС від 13.04.2005р. щодо передачі житла загальною площею 9029м2.
У відповіді на претензію відповідач 1 повідомив про завершення будівництва та здачу його в експлуатацію Державній приймальній комісії 07.04.2005р. згідно акту, який затверджений 19.04.2005р. рішенням виконкому Ірпінської міської ради, при цьому посилається на договір №9/1-8-7р. від 26.11.2002р. на співробітництво у залученні інвестицій та придбання житла для військовослужбовців ЗС України та осіб начальницького складу податкової міліції, згідно якого Міноборони України зобов'язане передати державній податковій адміністрації України 50% загальної площі квартир, залучення інвестицій на суму 18000000грн. 00коп. відповідно до акту від 29.12.2002р., розпорядження Кабінету Міністрів України №18-р від 21.01.2005р. та запропонував вирішити питання стосовно надання квартир для працівників Національної академії ДПС України та військовослужбовців ЗС України шляхом повернення Міністерству оборони України 3145000грн. 00коп. або придбання житла в інших регіонах за домовленістю на зазначену суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 6.3. договору №9/1-2-33д від 26.11.2002р. всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі у вигляді додатків до даного Договору, і підписані повноважними представниками сторін та засвідчені відтисками печатки.
За таких обставин, оскільки вимоги щодо визнання пунктів Додаткової угоди недійсними недоведені, необґрунтовані, задоволенню не підлягають, суд вирішує вимогу про передачу житла з врахуванням положень відповідної Додаткової угоди..
Оскільки, судом встановлено правомірність погодження нової вартості будівництва житла, що оформлено шляхом укладення Додаткової угоди, також встановлено факт передачі 44 квартир, що позивачем не заперечується, зазначене свідчить про виконання відповідачем 1 договірних зобов'язань у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 613, 614 ЦК України обов'язковою умовою відповідальності є вина у формі умислу чи необережності оскільки простроченню здачі житлового будинку в експлуатацію сприяли дії пайовика, який не забезпечив своєчасне фінансування будівництва за реальною його вартістю, зміна зобов'язання однією стороною тягне зміну зобов'язання іншою стороною, що виключає відповідальність. Крім того, вимога про стягнення неустойки судом не задовольняється, оскільки рішенням службової наради продовжено співробітництво в будівництві житла на пайових умовах. Посилання позивачів на п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки предмет спору не грошове зобов'язання.
За наслідками розгляду спору судом встановлено, що відповідачем 1 вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення договірного зобов'язання виходячи з фактичних обставин господарської діяльності у відповідний період, відсутнє порушення права позивача передбачене договором в редакції з погодженими сторонами змінами, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Кошик А. Ю.