Запорізької області
08.04.09 Справа № 4/88д-22/258д/08-23/39д/09
Суддя Садовий І.В.
За первісним позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація”, (м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул.Дніпробудівська, буд.16)
До 1- Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (ВАТ “Запоріжсталь), (69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, буд.72)
2- Приватного підприємства “Комос”, (51911, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул.Воробйова, буд.14)
3- Приватного підприємства “Санрайз” (Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Харківська, 4/5),
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТехПром” (Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Воробйова, 14),
про визнання недійсним договору купівлі -продажу № 20/2004/718 від 24.02.2004 року; визнання за позивачем права власності на земельний снаряд 350-50; про спонукання першого відповідача повернути майно
За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація” (51914, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпростоївська, 16)
про визнання права власності на земельний снаряд № 350-50 инв. № 395 1972 року випуску
Суддя Садовий І.В.
Секретар Пекній Т.В.
За участю представників:
за зустрічним позовом:
від позивача: Березовська Л.В. -представник, довіреність №11-14 від 07.11.2008;
Амбразевич О.С. -представник, довіреність №11-59 від 24.11.2008.
від відповідача 1: Омелянович Р.А. -представник, довіреність №20-496 від 15.12.2008.
від відповідача 2: не з'явився.
від відповідача 3: не з'явився.
від третьої особи: не з'явився.
за зустрічним позовом:
від позивача: Омелянович Р.А. -представник, довіреність №20-496 від 15.12.2008
від відповідача: Березовська Л.В. -представник, довіреність №11-14 від 07.11.2008;
Амбразевич О.С. -представник, довіреність №11-59 від 24.11.2008.
У березні 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Енергогідромеханізація” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” та Приватного підприємства “Комос” про визнання Договору від 24.02.2004 № 20/2004/718 про купівлю-продаж земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р. в., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” та Приватним підприємством “Комос”, недійсним; визнання за Відкритим акціонерним товариством “Енергогідромеханізація” права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску; спонукання Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” передати на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація” спірний земельний снаряд; встановлення правового статусу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” як добросовісного або недобросовісного набувача земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску.
21 квітня 2005 року Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” подано зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація” про визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску. Зустрічна позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
17 червня 2005 року ухвалою господарського суду Запорізької області до участі у справі у якості відповідача-3 залучено Приватне підприємство “Санрайз”; у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техпром”.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2007, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2008, в задоволенні первісних позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, який укладений між ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” та ПП “Комос”, про визнання права власності на земельний снаряд №350-50 Л, інвентарний номер № 395 1972 р. випуску за ВАТ “Енергогідромеханізація” та про зобов'язання ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” передати земельний снаряд №350-50Л інвентарний номер № 395 1972 р. випуску ВАТ “Енергогідромеханізація” відмовлено.
В частині первісних позовних вимог про встановлення правового статусу ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” як добросовісного або недобросовісного набувача земельного снаряду №350-50Л інвентарний номер № 395 1972 р. провадження припинено.
Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано право власності на земельний снаряд № 350-50 Л інвентарний номер № 395 1972 р. випуску за ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”. Стягнуто з ВАТ “Енергогідромеханізація” на користь ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 85, 00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2008 касаційну скаргу ВАТ “Енергогідромеханізація” задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.2008 та рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду від 05.11.2008 справу №4/88д передано на новий розгляд судді Скидановій Ю.О.
Ухвалою суду від 06.11.2008 справу прийнято до провадження, справі привласнено №4/88д-22/25/д/08, призначене судове засідання.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду від 05.01.2009 №4 справу передано на розгляд судді Садовому І.В.
Ухвалою суду від 09.01.2009 справу прийнято до провадження, справі привласнено №4/88д-22/258д/08-23/39д/09-АП, засідання суду призначене на 25.02.2009. Розгляд справи відкладався до 10.03.2009.
Ухвалою суду від 10.03.2009 строк вирішення спору продовжено за заявою сторін до 09.04.2009, розгляд справи відкладався до 09.04.2009.
Сторони у справі, що з'явились у судове засідання не наполягають на здійсненні технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 09.04.2009 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач за первісним позовом підтримує позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві та уточненнях та доповненнях до позову.
Зазначає, що 24.02.2004 між ПП “Комос” (Продавець) та ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (Покупець) було укладено договір №20/2004/718. Згідно п.1.1. договору Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець прийняти його і оплатити, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. На виконання вищевказаного договору ПП “Комос” на користь ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” було здійснено відчуження земснаряду 350-50Л, інв. №395,1972 року випуску.
ВАТ “Енергогідромеханізація” вважає, що договір №20/2004/718 від 24.02.2004. має бути визнано недійсним, на підставі ст. 215 ЦК України виходячи з наступного:
25.04.2003 на виконання договору №67 ВАТ “Енергогідромеханізація” здійснило відчуження семи земснарядів, одним з яких був земснаряд 350-50Л, інв. №395, 1972 року випуску на користь ТОВ “ТехПром”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004 по справі 14/142 визнано недійсним договір №67 від 25.04.2003, який укладено між ВАТ “Енергогідромеханізація” та ТОВ “ТехПром”.
Зазначеним рішенням встановлено, що 14.03.2003 наглядова рада ВАТ “Енергогідромеханізація” прийняла рішення скасувати своє рішення від 12.03.2003 року про дозвіл продати 14 земснарядів за ціною 350 000,00 грн., у зв'язку з невигідністю. Зазначене рішення оформлено протоколом наглядової ради від 14.03.2003 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №14/142 від 01.07.2004 встановлено, що голова правління Дяговець Б.А. знаючи про дійсну вартість земснарядів, в силу займаного посадового становища підписав договір № 67 від 25.04.2003, який мав для підприємства свідомо збитковий характер і фактично призводив до згортання виробничо-комерційної діяльності, оскільки інших видів діяльності на той період ВАТ “Енергогідромеханізація” не здійснювало.
Таким чином, при відчужені спірного земснаряду відсутнє волевиявлення ВАТ “Енергогідромеханізація” на продаж спірного земснаряду, тобто земснаряд вибув з володіння власника поза його волею, оскільки зазначене рішення наглядової ради про скасування рішення про продаж 14 земснарядів було прийнято 14.03.2003, а договір купівлі-продажу був укладений 25.04.2003.
В подальшому, як вбачається з техпаспорту земснаряду, його набуло ПП “Санрайз” на підставі договору №324-С від 24.03.2003, укладеного з ТОВ “ТехПром”.
Однак, зазначає позивач за первісним позовом, договір №324-С укладено 24.03.2003, в той час, як договір, за яким було відчужено спірний земснаряд вперше, укладено між ВАТ “Енергогідромеханізація” та ТОВ “ТехПром” тільки 25.04.2003. Даний доказ, вважає позивач за первісним позовом, свідчать про той факт, що ПП “Санрайз” ніколи не набувало право власності на земснаряд №350-50Л, інв. №395, 1972 року випуску, та не могло його набути, оскільки виходячи з дат зазначених у договорах у хронологічному порядку саме договір купівлі-продажу земснарядів між ТОВ “ТехПром” та ПП “Санрайз” укладено раніше.
В той же час, згідно договору купівлі-продажу№2507/1 від 25.07.2003 ПП “Санрайз” (Продавець) здійснив відчуження земснаряду на користь ПП “Комос” (Покупець). Згідно умов зазначеного договору п.1.1. продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити товар. Відповідно до додаткової угоди № 1 (Специфікація № 1) від 28.07.2003 товаром є наступне майно: - земснаряд 350-50Л, 1972 року випуску, - земснаряд 350-50Л, 1974 року випуску. Відповідно до додаткової угоди № 2 (Специфікація № 2) від 28.07.2003 товаром є наступне майно:- земснаряд 4000-70, 1985 року випуску, - земснаряд 350-50Л, 1982 року випуску.
В зазначених додаткових угодах (Специфікаціях) відсутні ідентифікуючі ознаки, а саме - не зазначені інвентарні номери земснарядів, право власності на які за вказаним договором начебто набуло ПП “Комос”. Отже, відсутні докази, які б підтверджували, що право власності на спірний земснаряд будь-коли набувалось ПП “Комос”.
Той факт, що ПП “Комос” на момент відчуження земснаряду 350-50Л, інв. №395, 1972 року випуску не був його власником підтверджує відсутність свідоцтва на право власності на судно, як то передбачено ст. 35 Кодексу торгівельного мореплавства.
Лист ВАТ “Енергогідромеханізація” від 12.02.2004 № 02-45 щодо оренди земснаряду не може бути доказом відсутності у позивача права власності на земельний снаряд № 350-50Л інвентарний № 395, 1972 року випуску, оскільки вказаний лист не містить ні інвентарного номеру, ні дати випуску земельного снаряду щодо якого йде мова у листі.
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику.
Якщо продавець товару не є його власником покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Оскільки ПП “Комос” не було власником спірного земельного снаряду воно не мало права здійснювати його відчуження, а отже, угода не відповідає вимогам статті 658 Цивільного кодексу України.
З огляду на зазначене, ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.02.2004 № 20/2004/718 земельного снаряду 350-50Л інв. №395 1972 року випуску повинно було пересвідчитись у наявності права власності ПП “Комос” щодо відчужуваного майна.
Також, позивач за первісним позовом, зазначає, що ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”, як власник судна, було зареєстровано у Державному судновому реєстрі та отримало свідоцтво про право власності на судно №РУ00434 лише 26.04.2006, в той час як позов було подано 31.05.2005, тобто тільки після того, як ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” дізналось про вимоги ВАТ “Енергогідромеханізація” на зазначений земельний снаряд. Крім того, з урахуванням положень ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності на майно у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Фактично ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” набуло права власності на земельний снаряд 26.04.2006 - під час судового розгляду справи № 4/88Д, і на момент подачі зустрічного позову 21.04.2005 ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” взагалі не мало права власності на спірний земснаряд.
Саме це свідчить про недобросовісність ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” - як набувача, оскільки ст. 30 КТМ України встановлено, що про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в Державний судновий реєстр України або Суднову книгу України, власник судна або фрахтувальник за бербоут-чартером протягом двох тижнів з дня цих змін повинен повідомити орган реєстрації судна.
У зв'язку з тим, що як ПП “Комос”, так і ПП “Санрайз” ніколи не набували права власності на спірний земельний снаряд, ВАТ “Енергогідромеханізація” є єдиним власником земельного снаряду №350-50Л інв. №395 1972 року випуску.
На підставі викладеного позивач за первісним позовом просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу №20/2004/718 від 24.02.2004, укладений між ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” та ПП “Комос” в частині відчуження земельного снаряду №350-50Л інв. №395, 1972 року випуску; визнати право власності на земельний снаряд №350-50Л інв. №395, 1972 року випуску за ВАТ “Енергогідромеханізація; зобов'язати ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” передати на користь ВАТ “Енергогідромеханізація” земельний снаряд №350-50Л інв. №395 1972 року випуску.
З наведених підстав, просить первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.
Відповідач - 1 за первісним позовом проти первісного позову заперечує. Зазначає, що 25.04.2003 на виконання договору №67 ВАТ “Енергогідромеханізація” здійснило відчуження семи земснарядів, одним із яких був спірний, на користь ТОВ “ТехПром”. Проте, первісний позивач вважає, що спірний земснаряд не виходив з його власності. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004 р. по справі №14/142 визнано недійсним вищевказаний договір №67. Із рішення суду по справі №14/142 видно, що Позивачем був здійснений добровільний продаж майна за оплатним договором, тобто майно вибуло із його володіння не поза його волею, на що посилається Позивач. Як відображено в рішенні суду, договір продажу майна укладений належним чином керівником підприємства - головою правління, який був у встановленому порядку обраний наглядовою радою і був уповноважений статутом укладати угоди від імені товариства. Єдиною підставою для визнання договору недійсним стала невідповідність угоди встановленим цілям юридичної особи. Таким чином, відсутні правові наслідки, передбачені ст.388 ЦК України, на які посилається Позивач, для витребування майна від недобросовісного набувача ВАТ “Запоріжсталь”.
Твердження Первісного позивача про те, що ПП “Комос” в момент продажу спірного земснаряду ВАТ “Запоріжсталь” не було його власником, відповідач -1 за перевісним позовом вважає помилковим, виходячи з наступного. ВАТ “Запоріжсталь” були зроблені запити, на які отримані відповіді Позивача ВАТ “Енергогідромеханізація” №02-45 від 12.02.2004 про те, що земснаряд знаходиться в його оперативному управлінні на підставі договору оренди з ПП “Комос”, також отримана відповідь від ПП “Комос” №28012 від 28.01.2004, що він є власником майна, і наданий лист АК “Промінвестбанк” №05-43 про виключення даного земснаряду із договору банківської застави, укладеного з ПП “Комос”.
Ні на момент придбання майна ВАТ “Запоріжсталь” (24.02.2004), ні на момент придбання майна ПП “Комос” (25.07.2003) правомірність і дійсність укладеного Позивачем договору відчуження ніким не оспорювалося. Позивач звернувся з позовом про визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу недійсним тільки 28.04.2004, а рішення суду по справі №14/142 про визнання недійсним договору між Позивачем і ТОВ “Техпром” прийнято 01.07.2004 (тобто вже після продажу майна Відповідачу 2 (ПП “Комос”) належним власником ПП “Санрайз”, який в момент продажу 25.07.2003 був власником, що ніким не оскаржувалося і судом не було визнано зворотне, а також після продажу майна Відповідачу 1 (ВАТ “Запоріжсталь” Відповідачем 2 (ПП “Комос”), який в момент продажу також був належним власником). На момент укладення договору продавець ПП “Комос” був власником майна, оскільки його право власності ніким (в т.ч. Позивачем) не заперечувалося, а також судом не було встановлено зворотнього. Відсутні будь-які рішення судів, якими встановлений факт того, що ПП “Комос” не був власником майна. В рішенні господарського суду Дніпропетровської області по справі №14/142 вказується тільки про визнання договору недійсним, але не приймалося рішення про визнання за ким-небудь із сторін права власності на майно або про визнання ПП “Комос” не власником.
Крім того, зазначає відповідач -1 за первісним позовом, момент виникнення права власності на земельний снаряд не можна пов'язувати з отриманням свідоцтва на право власності на судно.
Щодо посилання Первісного позивача на ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України, як на норму, яка регулює момент виникнення права власності на спірний земснаряд, зазначає, що ця норма не може бути застосована для регулювання правовідносин стосовно права власності на судно, оскільки в ній йдеться про необхідність реєстрації договору про відчуження майна у випадках, коли він підлягає державній реєстрації, а чинним законодавством не передбачено державної реєстрації договору відчуження суден.
Враховуючи вищевикладене, на момент продажу ПП “Комос” спірного земельного снаряду ВАТ “Запоріжсталь”, Позивач за первісним позовом не був власником спірного земельного снаряду.
Навпаки, ВАТ “Запоріжсталь” надало Свідоцтво про право власності на судно №РУ 00434 від 26.04.2006, відповідно до якого підприємство зареєстровано у Державному судновому реєстрі України як судновласник земснаряду №350-50Л згідно з вимогами Кодексу торговельного мореплавства України.
З наведених підстав, відповідач -1 за первісним позовом просить у задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічний позов.
Відповідачі 2,3 та третя особа за первісним позовом у судове засідання не з'явились, витребувані документи не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами суд,
-ВСТАНОВИВ:
24.02.2004 між ПП “Комос”(продавець, відповідач-2 за первісним позовом) та ВАТ “Запоріжсталь” (покупець, відповідач-1 за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу № 20/2004/718 (надалі -Договір), відповідно до умов якого продавець продав покупцю товар згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, на загальну суму 990000,00 грн.
Згідно специфікації товару до вищевказаного Договору предметом Договору було наступне: земснаряд 350-50Л 1972 р. вип., інв. № 395, станок універсальний 2Н125 зав. № 39092, станок токарний комбінований 1Е-95 зав. № 2254, пульпопровід плавающий, тимчасові побутові приміщення, тимчасові вагончики, насосна станція на загальну суму 990000,00 грн.
26.02.2004 р. майно, що є предметом Договору, було передане покупцю продавцем за Актом приймання-передачі обладнання по договору купівлі-продажу № 20/2004/718 від 24.02.2004 р.
Предметом судового розгляду у даній справі стали первісні позовні вимоги про визнання Договору купівлі-продажу земельного снаряду (350-50Л інв. № 395 1972 р. в.) від 24.02.2004 № 20/2004/718, укладеного між ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” та ПП “Комос”, недійсним; визнання за ВАТ “Енергогідромеханізація” права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску; спонукання ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” передати на користь ВАТ “Енергогідромеханізація” спірний земельний снаряд. Суд також розглянув зустрічні позовні вимоги ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”до ВАТ “Енергогідромеханізація” про визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску.
Оцінивши надані докази, вислухавши доводи представників сторін, суд вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а вимоги зустрічного позову слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ст.203 ЦК України, що був чинний на час укладення спірної угоди, зміст угоди не може суперечити вимогам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.
Згідно зі ст.216 ЦК України за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути іншій стороні все одержане за угодою, а у разі неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені Законом.
Визнаючи недійсним договір №67 від 25.04.2003р. (у справі №14\142) суд не застосував наслідки недійсності угоди. На момент ухвалення судового рішення майно було відчужене третім особам.
Статтею 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за плату придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) , то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у власника або особи, у якої воно знаходилось у володінні, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею .
Законодавець визначив, що захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову , якщо є підстави встановлені ст.388 ЦКУ.
Права такої особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди недійсною , стороною в якій така особа не є, незалежно від того чи відповідає спірна угода вимогам закону, оскільки задоволення заявленого позову вимагає застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого за спірним договором.
На підставі викладеного, позовні вимоги заявлені у такий спосіб задоволенню не підлягають.
Щодо первісних позовних вимог про визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв.№395 за ВАТ “Енергогідромеханізація”. Як на підставу для визнання права власності позивач посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 14\142, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного земельного снаряду, за яким позивач продав його на користь ТОВ “Техпром”.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності виникає з підстав не заборонених Законом, перш за все з угод.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, ВАТ “Енергогідромеханізація” створене шляхом корпоратизації на базі Дніпродзержинського спеціалізованого підприємства “Енергогідромеханізація” та є його правонаступником. В процесі приватизації позивач придбав право власності на майно спеціалізованого підприємства, в тому числі на земснаряд 350-50Л інв №395, що підтверджується відомостями розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв, що є невід'ємною частиною до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, що був переданий позивачу в ході приватизації (копії залучені до матеріалів справи).
З рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004р. по справі №14\142 встановлено, що позивачем за договором купівлі -продажу №67 від 25.04.2003р. був здійснений добровільний продаж майна, в тому числі спірного земельного снаряду, за плату на користь ТОВ “Техпром”. Як відображено в рішенні суду , договір продажу майна був укладений належним чином , керівником підприємства -головою правління, обраним в передбаченому Законом порядку спостережною радою, який мав повноваження на укладення відповідної угоди. Підставою для визнання недійсною угоди №67 від 25.04.2003р. стала невідповідність угоди статутній меті позивача.
Таким чином, твердження позивача за первісним позовом про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею не підтверджується матеріалами справи, як і твердження до того що право власності на спірне майно у ВАТ “Енергогідромеханізація”не вибувало..
На час звернення позивача з позовом про визнання недійсним договору №67 від 25.04.2003р. ( ця дата відображена в рішенні суду по справі № 14\142 -28.04.2004р.) право власності на майно перейшло до третіх осіб. Його почергово набули : ПП “Санрайз” на підставі договору №324-С від 24.03.2003р. (з відомостей зазначених в техпаспорті земснаряду 350-50л інв.№395), ПП “Комос” на підставі договору купівлі-продажу № 2507\1 від 25.07.2003р, ВАТ “МК Запоріжсталь” на підставі договору № 20/2004/718 від 24.02.2004р.
Отже, останнім власником спірного земельного снаряду є ВАТ “ЗМК ”Запоріжсталь”, який набув право власності на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний судом недійсним .
На виконання договору купівлі-продажу від 24.02.2004р. № 20/2004/718 між ПП “Комос” та ВАТ “Запоріжсталь” була здійснена фактична передача земельного снаряду 350-50Л інв.№ 395, 1972р.вип., що підтверджується актом приймання -передачі від 26.02.2004р. За договором була проведена повна оплата отриманого майна.
Твердження позивача за первісним позовом про те, що ПП “Комос” не мало права продажу спірного майна, оскільки угода про якій ПП “Комос” придбало спірний земснаряд у ПП “Санрайз” визнана недійсною, не приймаються судом.
Так, Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 р. по справі № 17/19 (набрала законної сили 06.02.2007 р.) визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2507/1, укладений ПП “Санрайз” та ПП “Космос” 25.07.2003 р. та стягнуто з ПП “Комос” на користь держави 3384000 грн., відповідно до ст. 49 ЦК УРСР. При цьому, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП “Комос” та ПП “Санрайз” здійснено укладання та виконання договору від 25.07.2003 р. № 2507/1 на загальну суму 3384000 грн. Актом перевірки ДПІ встановлено факт формування підприємством “Комос” податкового кредиту на підставі накладних, виписаних ПП “Санрайз”, при цьому останнє податку на додану вартість до бюджету не сплачувало, тобто здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність (що не є тотожнім фіктивній угоді). З сукупності обставин, встановлених у справі № 17/19 суди прийшли до висновку про намір підприємства “Санрайз” на здійснення господарської діяльності з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за договором грошових коштів від оподаткування. Крім того, судами у справі № 17/19 спростовані та відхилені як необґрунтовані доводи підприємства “Санрайз” щодо фіктивності угоди № 2507/1.
Таким чином, вказаним рішенням суду не встановлено факту, що до ПП “Комос”не набуло права власності за договором №2507\1 від 25.07.2003р. , проте встановлено факт, що укладення та виконання договору відбулось. Суд вважає, що позивач за первісним позовом не довів, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.02.2004р. №20\2004\718 ПП “Комос” не було власником відчужуваного майна.
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності за договором набувається з моменту передачі майна.
На момент укладення договору 24.02.2004р. ВАТ “Запоріжсталь” не знало і не могло знати про оспорювання права власності попереднього власника ПП “Комос” , оскільки на момент купівлі майна будь-які судові спори щодо нього були відсутні. З першим позовом ВАТ “Енергогідромеханізація” звернулось 28.04.2004р.
Крім того, перед придбанням спірного земельного снаряду ВАТ “Запоріжсталь” були зроблені відповідні запити, на які отримані наступні відповіді.
Так, листом від 12.02.2004р. № 02-45 голова правління ВАТ “Енергогідромеханізація” І.В. Годованюк повідомив ВАТ “МК “Запоріжсталь”, що спірний земельний снаряд знаходиться в оперативному управління ВАТ “Енергогідромеханізація” на підставі договору оренди обладнання №01--0А від 01.08.2003р. Листом від 28.01.2004р. № 28012 директор ПП “Комос” А.В.Завгородній підтвердив ВАТ “Запоріжсталь”, що є власником земельного снаряду 350-50Л.
До матеріалів справи залучено, копію договору від 01.08.2003р. № 01-ОА та перелік обладнання, яке здається в оренду, з якого встановлено, що ПП “Комос” передало у тимчасове володіння і користування ВАТ “Енергогідромеханізація”, в тому числі і спірний земельний снаряд . Строк оренди складав 1 рік.
26.11.2003р. між ПП “Комос” та ВАТ “Енергогідромеханізація” був укладений новий договір № 01-0А оренди обладнання, за яким спірний земельний снаряд був переданий позивачу у тимчасове володіння і користування строком на 1 місяць , тобто до 26.12.2003р.
Отже, враховуючи вищевикладене, на момент продажу ПП “Комос” спірного земельного снаряду ВАТ “МК”Запоріжсталь” позивач за первісним позовом не був власником спірного земельного снаряду. Не надав позивач за первісними позовними вимогами доказів у підтвердження його права власності на спірне майно, і на момент ухвалення рішення у цій справі.
Проте суд приймає до уваги, що 26.04.2006р. відповідно до вимог Кодексу торговельного мореплавства України судновласником земснаряду № 350-50Л було зареєстровано ВАТ “Запоріжсталь” у Державному судновому реєстрі України, на підставі чого видано Свідоцтво про право власності на судно №РV 00434
Тому суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв.№395 за ВАТ “Енергогідромеханізація”.
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може заявити позов про визнання його права власності , у разі якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою.
З огляду на те, що позивачем за первісним позовом оспорюється право ВАТ “ЗМК”Запоріжсталь” на земельний снаряд №350-50Л інв №395 1972 р.вип.., на підставі ст..ст.. 328,330,334,388ЦК України суд вважає, що ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” є добросовісним набувачем спірного майна, за результатами розгляду справи підстав передбачених для витребування майна від добросовісного набувача не встановлено, тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на вищезазначений земельний снаряд за ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про витребування майна від ВАТ “Запоріжсталь”, а саме земельного снаряду 350-50Л інв.№395 та зобов'язанні повернути його на користь ВАТ “Енергогідромеханізація”, то суд вважає що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності зі ст.387,388 ЦК України правом витребування майна як від недобросовісного так і від добросовісного набувача, наділений тільки власник майна.
Позивач за первісним позовом не надав доказів у підтвердження його права власності на спірне майно, а тому суд вважає ,що у нього відсутнє право на витребування майна.
Судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом. Зайво сплачене державне мито повертається позивачам.
Керуючись ст., ст. 12, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісних позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 20/2004/718 від 24.02.2004 р., який укладений між ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” та ПП “Комос”, про визнання права власності на земельний снаряд № 350-50Л інвентарний № 395 1972 р. випуску за ВАТ “Енрегогідромеханізація” та про зобов'язання ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” передати земельний снаряд № 350-50Л інвентарний № 395 1972 р. випуску ВАТ “Енергогідромеханізація” відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Визнати право власності на земельний снаряд № 350-50Л інвентарний № 395 1972 р. випуску за Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергогідромеханізація”, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя 85 грн. 00 коп. державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
6. Видати Відкритому акціонерному товариству "Енергогідромеханізація”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області довідку на повернення з державного бюджету України 1 360,00 грн. зайво сплаченого державного мита.
7. Видати Відкритому акціонерному товариству “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя довідку на повернення з державного бюджету України 6 995,00 грн. зайво сплаченого державного мита.
Рішення оформлено та підписано 13.04.2009.
Суддя І.В. Садовий