Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"14" серпня 2008 р. Справа № 34/5-05/20-07/18-08
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 1)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика, суддів: В.М. Бабкіної, А.В. Лопатіна при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Либідь"
до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників:
Позивач - Буліменко Є.В., Козленко С.Є.
Відповідач - Поповіченко О.М., Полгороднік Н.П.
від прокуратури - Галезник О.І.
Суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Либідь»до Державної податкової інспекції у Обухівському р-ні за участю Прокуратури Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення № 0000102301/0/193 від 02.02.2005 року.
Справа розглядається в порядку нового розгляду.
Відповідно до ухвали від 11.05.2007 року на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Либідь» на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005р. у справі №89/16-2005 про визнання недійсними змін до статуту та державної реєстрації Іванівською РДА позивача.
На підставі резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 20.06.2008 року справу №34/5-05/20-07 передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя А.Ю.Кошик, судді: А.В.Лопатін, В.М.Бабкіна.
Справа прйнята до провадження відповідно до ухвали голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 20.06.2008 року.
За клопотанням відповідача №1176/110/10-036 від 07.05.2008 року провадження у справі було поновлене.
В ході розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на пільгу, передбачену ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач проти позову заперечив, вважає, що норму ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»необхідно розглядати у контексті ст. 16 зазначеного Закону, крім того, в судовому порядку визнано недійсною реєстрацію Іванівською районною державною адміністрацією змін та доповнень до Статуту та Установчого договору ТДВ «Либідь».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази та пояснення, судом встановлено.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0/193 від 02.02.2005 року, яким Обухівська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області визначила податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2828800,00 грн., а також штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку в сумі 2000890,00 грн., прийняте на підставі акту № 8/23-1/32641321 від 31.01.2004 року про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.09.2003 року по 30.09.2004 року.
Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення Обухівської об'єднаної Державної податкової інспекції таким, що суперечить чинному законодавству України, а нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є неправомірним.
Перевіркою було встановлено, що з 10.06.2004 року позивач не здійснював оподаткування податком на прибуток власної господарської діяльності, посилаючись на ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої підприємства, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільнені від сплати податку на прибуток.
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2 828 800 грн., оскільки, на думку відповідача, позивач не користується пільгами по оподаткуванню прибутку.
Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.
Місцем державної реєстрації позивача та провадження ним господарської діяльності з 10.06.2004 р. є смт. Іванків Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства, що додається до цієї позовної заяви, і смт. Іванків Київської області входить до складу зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»підприємства, об'єднання і організації, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, та крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість із підакцизних товарів, що імпортуються.
Позивач вважає, що Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»є пріоритетним по відношенню до інших законодавчих актів з питань оподаткування, оскільки є спеціальним законодавством, яке повинно застосовуватися в разі суперечності із загальним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа, що на підставі ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», має пільговий режим оподаткування, звільнений від оподаткування, крім платежів, прямо передбачених зазначеною нормою, та не повинен сплачувати податок на прибуток з доходів, отриманих від провадження господарської діяльності.
Також позивач наголошує, що Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлюється особливий правовий режим діяльності підприємств, розташованих на відповідній території, в тому числі і режим оподаткування, а не окремі пільги по оподаткуванню і вважає за необхідне застосувати норму пункту 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечив, пояснив, що при перевірці отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок ТДВ «Либідь», було встановлено, що формування валових доходів від страхової діяльності позивача проводилось по даті отримання грошових коштів, а не по даті їх нарахування, що суперечить вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заниження оподатковуваного валового доходу від страхової діяльності складає 93790,3 тис.грн., в тому числі: 1 кв.2004р. на 326,5 тис.грн.; півріччя 2004р. на 7362,5 тис.грн.; 3 квартали 2004р. на 93790,3 тис.грн.
Також в порушення пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями ТДВ «Либідь»неправомірно було зменшено оподатковуваний дохід від страхової діяльності на суму валових внесків, сплачених за договорами страхування з нерезидентом.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР (надалі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у ж податковому періоді.
Згідно з підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпунктах 7.2.1 та 7.2.2 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст. 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).
Відповідно до Порядку складання декларації на доходи (прибуток) страховика (далі Порядку), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.03.03р. № 146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.03р. за № 280/7601 та узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.03р. № 06-10/240 розмір витрат, пов'язаних з одержанням доходів, інших ніж суми валових внесків від страхової діяльності, визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних зі страховою діяльністю. В зв'язку з цим було занижено оподатковуваний дохід від іншої діяльності (яка підлягає оподаткуванню за ставкою 25 %) на 59,9 тис.грн.
В порушення пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями та Порядку, позивачем віднесено до складу валових витрат, всю суму витрат, понесену протягом відповідного звітного періоду.
Тобто, заниження загальної суми податку від усіх видів діяльності позивача встановлено в сумі 2 828,8 тис.грн., в т.ч.: 1 кв.2004р. на 9,7 тис.грн.; півряччя 2004р. на 197,6 тис.грн.; 3 квартали 2004р. на 2828,8 тис.грн.
При заповнені податкової звітності у відповідному рядку декларації (рядок 07) позивач визначав податкові зобов'язання з податку на прибуток за нульовим значенням, але за даними арифметичного розрахунку по цій декларації у підприємства повинні виникати податкові зобов'язання.
Під час розгляду справи позивач вищезазначені обставини по суті не заперечив та не спростував, причиною не відображення податкових зобов'язань, є посилання позивача на положення ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами та доповненнями.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме статтею 15 даного Закону встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»(із змінами та доповненнями) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Таким чином, позивачем неправомірно робиться посилання на Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»правомірність застосування надання особливого режиму оподаткування спеціальним законом не передбачена та не може бути встановлена або змінена іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Також необхідно враховувати, що відповідно до ст. 16 Закону Україні «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю заборонено будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного контролю, соціального захисту населення, а також умов його життя та праці.
Судом встановлено, що діяльність, яка здійснювалась ТДВ «Либідь»жодним чином не пов'язана із забезпеченням радіаційної безпеки.
Таким чином підстави застосування передбаченої ст. 7 Закону Україні «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»пільги необхідно тлумачити в системному аналізі зі статтею 16 цього Закону.
У зв'язку з чим судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Либідь»зареєстроване Обухівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області 10.09.2003 року за №1694, після чого перереєстроване Іванківською райдержадміністрацією Київської області 10.06.2004 року (у зв'язку зі зміною місцезнаходження).
Протягом перевіряємого періоду позивач займався страховою діяльністю. Відповідно до договорів страхування майна № 16-02/04 М від 16.02.04р. (Повне товариство «Заставне товариство «СКАРБНИЦЯ») та № 16/1-02/0-4 М від 16.02.04р. (Повне товариство «ЛОМБАРД-СКАРБНИЦЯ») ТДВ «Либідь» є Страховиком, а підприємства -Страхувальниками.
На день вирішення спору є таким, що набрала законної сили постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005 року, якою прийнято нове рішення у справі № 89/16-2005 про визнання недійсними змін та доповнень до Статуту та установчого договору ТДВ «Либідь» та визнано недійсною державну реєстрацію Іванківською районною державною адміністрацією зазначених змін та доповнень, які стосуються зміни місцезнаходження підприємства (перереєстрації Іванківською райдержадміністрацією Київської області 10.06.2004 року).
Таким чином, посилання позивача на здійснення діяльності в зоні добровільного відселення спростовуються наданими відповідачем документами, у зв'язку з чим посилання позивача на передбачену ст. 7 Закону Україні «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»пільгу безпідставне.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2004 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Крім того відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2004 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За таких обставин висновки відповідача є правомірними, відповідальність застосована обґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки, відповідачем доведено правомірність висновків Акту перевірки, відповідальність застосована до позивача обгрунтовано, спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню .
Керуючись ст.ст. 71, 94, 105, 158-163 КАС України, господарський суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Кошик А. Ю.
Суддя Бабкіна В.М.
Суддя Лопатін А.В.