Справа № 22-а-13746\08 р. Головуючий у першій інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.
Доповідач: Саприкіна І.В.
01 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Вінницької митниці, Державної митної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці, Державної митної служби України про визнання рішення протиправним, поновлення на службі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, Державної митної служби України про визнання рішення протиправним, поновлення на службі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України № 170-к від 16.02.2007 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці; визнано протиправним та скасовано п.п. 1.1 п. 1 наказу Вінницької митниці № 19-к від 19.02.2007 року щодо проведення розрахунку з ОСОБА_1 - начальником відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці; поновлено ОСОБА_1 на державній службі в митних органах на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці; стягнуто з Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Вінницька митниця, Державна митна служба України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, а встановлені висновки не відповідають її обставинам, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Вінницької митниці від 27.10.2005 року № 184-о ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці.
16.02.2007 року Державною митною службою України було винесено наказ № 170-к від 16.02.2007 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.
Відповідно до наказу № 19-к від 19.02.2007 року «Про проведення розрахунку з працівниками митниці» проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 та виплачена повна компенсація за 12 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований період часу з 27.10.2006 року по 16.02.2007 року.
Не погоджуючись з даними наказами, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи те, що апелянтами оскаржується судове рішення в частині задоволення позовних вимог, позивачем дане рішення не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати рішення суду першої інстанції в іншій - не оскаржуваної частині, перевіряючи його законність та обґрунтованість.
При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду з огляду на наступне:
Відповідно до Наказу ДМСУ від 11.01.2007 року № 1-в робочою групою в період з 15.01.2007 р. по 03.02.2007 р. проведено перевірку дотримання законності оформлення транспортних засобів посадовими особами Вінницької митниці протягом 2006 року та проведення зустрічної перевірки з органами реєстрації транспортних засобів.
Як вбачається з довідки про результати перевірки, останньою були встановлені численні факти неналежного виконання посадовими особами Вінницької митниці своїх безпосередніх обов'язків, що призвело до суттєвих порушень нормативно-правових актів України та законодавства з питань митної справи при здійсненні митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, чим заподіяно значних матеріальних збитків державі у вигляді не донарахування митних платежів на суму понад 3,8 млн. грн.
Особовий склад відділу складається з 8 посадових осіб, зокрема начальником відділу являється ОСОБА_1
Основні функції та завдання відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці, викладені в Положенні про вантажний відділ № 2 Вінницької митниці, затверджене наказом начальника Вінницької митниці № 339 від 04.07.2005 року.
Такими завданнями та функціями являються:
- виконання та контроль за додержанням законодавства з питань митної справи;
- захист економічних інтересів України;
- застосування відповідно до законів України заходів тарифного та нетарифного регулювання, проведення митних процедур при переміщенні ТЗ через митний кордон України щодо повного та своєчасного справляння податків, зборів;
- проведення митного огляду на відповідність ТЗ даним граф 6, 18, 19, 21, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 50 ВМД;
- здійснення взаємодії з іншими оперативними підрозділами у разі виникнення спірних питань правильності класифікації та кодування ТЗ вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості ТЗ;
- виявлення фактів порушення митних правил при здійсненні митного контролю та митного оформлення, профілактика митних правопорушень;
- забезпечення справляння у повному обсязі податків, зборів в установленому законодавством порядку;
- дотримання порядку здійснення митного контролю і митного оформлення ТЗ із застосуванням ВМД.
Відповідно до п. 2.2 р. 2 Посадової інструкції начальника ВМО № 2 Вінницької митниці, начальник забезпечує виконані покладених на відділ завдань щодо організації митного контролю товарів, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Начальник відділу контролює здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів (п. 2.12 р. 2 Посадової інструкції).
Згідно п. 17,18 Наказу ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», при здійснення митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів, перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
При проведенні митного контролю також здійснюється оформлення запиту до підрозділу, до компетенції якого віднесено або контроль за виконанням товарної номенклатури митного тарифу при класифікації товарів для цілей митного оформлення або контроль за правильністю визначення митної вартості у разі вирішення спірних питань правильності класифікації та кодування товарів; вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів.
Під час проведення митного оформлення ТЗ ОСОБА_1, як безпосереднім керівником підрозділу (в обов'язки якого входить контроль за здійсненням митного оформлення), не направлялися запити до відповідних підрозділів митниці з метою визначення митної вартості товарів, коду товарів, не залучалися до проведення митного огляду посадові особи відділу контролю митної вартості.
Факт невиконання службових обов'язків начальником ВМО № 2 були встановлені робочою групою Держмитслужби України.
Встановлено, що ВМО № 2 здійснює митний контроль та митне оформлення в місці прибуття автотранспорту ФО СПД «Княжук». На території вказаного підприємства функціонує постійна зона митного контролю. Реєстрація транспортних засобів у зоні митного контролю, пропуск на їх територію зони забезпечення перепускного режиму тощо здійснювався виключно співробітниками ФО СПД «Княжук» в цілодобовому режимі без участі посадових осіб митниці. Журнал обліку прибуття-вибуття транспортних засобів до зони митного контролю у відділі відсутній. Будь-яких дій спрямованих на забезпечення у повному обсязі режиму зони митного контролю з боку посадових осіб № 2 не здійснюється.
При здійсненні митного оформлення транспортних засобів мали місце факти невнесення відомостей про наявність додаткового обладнання ТЗ в акти митного огляду, а також в графу 31 ВМД. Отже, наявність додаткового обладнання не враховувалась при визначенні митної вартості ТЗ і в подальшому при нарахуванні митних платежів (порушення п. 1,2,5,8,14,15 р. 2 Положення про відділ, п.п. 2.2, 2.12 Посадової інструкції).
При перевірці митного оформлення ТЗ, які були зареєстровані в Великобританії, комісією була проведена звірка копій технічних паспортів з прикордонними митницями, де перетинали митний кордон України ТЗ. На підставі проведення звірки були встановлені факти невідповідності документів, які знаходяться в митниці при оформленні ВМД документам, які пред'являлись під час перетину митного контролю (порушення вимог п.п. 1,2,12, р. 2 Положення про відділ, п. 2.2 Посадової Інструкції).
При порівнянні копій технічних паспортів була виявлена розбіжність у графі «Тип ТЗ» (порушення п. 1,2,5,15 р. 2 Положення про відділ, п. 2.2, 2.12 Посадової інструкції).
При проведенні перевірки документів встановлені факти невнесення відомостей у графу 31 ВМД та акти митного огляду інформації щодо типу кузова ТЗ. Таким чином, тип кузова не врахувався при визначенні митної вартості ТЗ і в подальшому при нарахуванні митних платежів.
Невнесення окремих відомостей необхідних для ідентифікації ТЗ та визначення митної вартості позивачем було підтвердження у особистих поясненнях комісії ДМСУ.
При вибірковій перевірці було встановлено 160 таких випадків.
З метою з'ясування фактичної вартості 110 ТЗ відповідачем направлялось звернення до НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області. Відповідно до попередніх розрахунків сума недоборів митних платежів склала 1 198 605,52 грн.
Особовим складом ВМО № 2 не вимагалися додаткові документи, видані уповноваженими органами в країні придбання з відміткою про зняття ТЗ з обліку, що робить можливим легалізацію в Україні вкраденого закордоном автотранспорту.
Робочою групою було виявлено 44 випадки класифікації ТЗ як вантажних замість класифікації їх як вантажно-пасажирських без урахування відомостей, зазначених у технічних паспортах. У більшості випадках при класифікації не враховувалась кількість пасажирських місць. Відповідно до попередніх розрахунків недобори митних платежів склали 2 038 374,09 грн.
За таких підстав, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідачем не доведена причетність ОСОБА_1 до виявлених у ході перевірки недоліків, оскільки на нього, як на посадову особу, безпосередньо покладений контроль за діяльністю підпорядкованого відділу.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що наказ ДМС України від 16.02.2007 року № 170-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» був виданий у зв'язку з порушенням останнім Присяги державного службовця.
Дисциплінарний статут не передбачає можливості застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у разі порушення присяги.
Проте, відповідно до Закону України «Про державну службу» порушення присяги державного службовця є підставою для припинення проходження служби в митних органах.
Приймаючи відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну службу» присягу, позивач, як державний службовець, зобов'язувався сумлінно виконувати свої обов'язки.
За своїм змістом припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» аналогічно припиненню трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (невідповідність займаній посаді) та п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (вчинення аморального проступку), що відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою визначеною Законом України «Про державну службу» для припинення державної служби, що не було враховано судом першої інстанції.
Апеляційна інстанція не погоджується з посиланням Вінницького окружного адміністративного суду на ті обставини, що за період роботи в митних органах ОСОБА_1 не притягувався до дисциплінарної відповідальності, оскільки судом не було враховано, що на посаду начальника ВМО № 2 ОСОБА_1 було призначено 27.10.2005 року і вже 19.04.2006 року позивачу було зменшено розмір премії на 10 % за незадовільні результати роботи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що наказ Вінницької митниці від 19.02.07 року № 19-к «Про проведення розрахунку з працівниками митниці» в частині проведення розрахунку з позивачем винесений у порушення вимог чинного законодавства України.
Так, наказ ДМСУ № 170-к був виданий 16.02.2007 року - в останній робочий день тижня та доведений до Вінницької митниці факсимільним зв'язком в перший робочий день наступного тижня (19.02.2007 року). В цей же день позивач був ознайомлений із зазначеним наказом, про що свідчить його підпис на листі ознайомленні, який мається в матеріалах справи.
У свою чергу, 19.02.2007 року Вінницькою митницею було винесено наказ про проведення повного розрахунку з позивачем та підготовлена до видачі трудова книжка, проте в цей же день позивач взяв лікарняний і лише після виходу з нього (26.02.2007 року) останнім була отримана трудова книжка.
Апеляційна інстанція не погоджується з висновком Вінницького окружного адміністративного суду щодо стягнення з Вінницької митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.02.2007 року по день прийняття рішення судом першої інстанції.
Відповідно до абз. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Проте Вінницьким окружним адміністративним судом не розрахована сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає виплаті.
За постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2007 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Проте в судовому засіданні не було досліджено питання одержання ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності, вихідної допомоги, середнього заробітку на період працевлаштування або допомоги по безробіттю.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що наказ ДМСУ № 170-к від 16.02.2007 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці, наказ № 19-к від 19.02.2007 року в частині проведення розрахунку з ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та винесеними з додержанням вимог трудового законодавства України, у зв'язку з чим позивач не підлягає поновленню на державній службі в митних органах на посаді начальника відділу митного оформлення № 2 Вінницької митниці, а також не підлягає задоволенню ї вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.02.2007 року.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи з положень ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, обставини справи з'ясовані не повно та не об'єктивно, а тому є всі підстави для його скасування.
За таких обставин апеляційні скарги Вінницької митниці, Державної митної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці, Державної митної служби України про визнання рішення протиправним, поновлення на службі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню в частині задоволених позовних вимог з постановленням нової про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Вінницької митниці, Державної митної служби України задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог, постановивши в цій частині нову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: