13.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц/797/57/14 Головуючий у першій
інстанції Лушніков В.Ф.
категорія 57 Доповідач у апеляційній інстанції Козуб О.В.
13 січня 2014 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Моцного М.В., Колбіної Т.П.,
при секретарі - Мазнєві Ю.М.,
за участю:
позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача КП «РЕП-17» - Михайлової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської ради, КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської Ради про визнання довідки недійсною, зобов'язання вчинити певні дії по видачі довідки, за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської ради на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року та на додаткове рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 03 жовтня 2013 року, -
У січні 2012 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської ради, КП «БТІтаДРОНМ» Севастопольської міської Ради про визнання недійсною довідки КП «РЕП № 17» СМР №28 від 10 червня 1997 року, зобов'язання КП «РЕП №17» видати довідку на квартиру АДРЕСА_1 про склад сім'ї наймача квартири, в якій проживають два наймача, та про займані ними приміщення, а також просили суд поновити строк на звернення до суду з вказаними позовними вимогами, посилаючись на його пропуск з поважних причин, оскільки оспорювана довідка отримана ними 22.11.2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що при видачі вказаної довідки до неї помилково були внесені відомості про ізольовану квартиру АДРЕСА_1, яка складається із однієї житлової кімнати площею 15,7 кв. м., кухні площею 9,7 кв. м., коридору площею 18,7 кв. м., вбудованого приміщення (котельної) площею 3,6 кв.м. Відомості в довідці не відповідають дійсності та їх помилковість в довідці полягає в тому, що в житловому будинку АДРЕСА_1 7/25 часток складаються з приміщення 15,7 кв.м., яка названа в інвентаризаційних матеріалах квартирою АДРЕСА_1, а не ізольована квартира площею 47,9 кв.м. Оскаржувана довідка була однією з підстав внесення в технічні і правовстановлюючі документи відомостей, відповідно до яких в 1996 році КП «БТІтаДРОНМ» здійснено розрахунок долей та визначено площу приміщення.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року позов задоволено частково. Поновлено позивачам строк на звернення до суду. Визнано довідку КП «РЕП № 17» Севастопольської міської Ради №28 від 10.06.1997 року недійсною. Зобов'язано КП «РЕП № 17» Севастопольської міської ради видати ОСОБА_4, ОСОБА_3 довідку про склад сім'ї на квартиру АДРЕСА_1 у відповідності з технічною документацією.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 19 серпня 2013 року заяву КП «РЕП № 17» Севастопольської міської ради про перегляд вказаного заочного рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 03 жовтня 2013 року стягнуто з КП «РЕП №17» СМР на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 107 гривень 30 копійок, 105 гривень, а всього 212 гривень 30 копійок.
Не погодившись із заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року та з додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 03 жовтня 2013 року, відповідач КП «РЕП № 17» СМР подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що судом не застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та застосовані законодавчі норми, які вступили в силу пізніше періоду виникнення спірних правовідносин. Зокрема, зазначає, що суд за позовними вимогами позивачів, які випливають з довідки 1997 року, застосував норми Цивільного кодексу України, прийнятого у 2004 році, тобто застосував законодавство, яким не регулювались спірні правовідносини в період видачі довідки. Також, зазначає, що позовні вимоги заявлені виходячи із норм діючого законодавства, і відповідно не можуть застосовуватися до правовідносин в період видачі довідки про склад сім'ї 1997 року, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 подані письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача КП «РЕП № 17», згідно яких останні просили відхилити апеляційну скаргу відповідача КП «РЕП № 17» та заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року залишити без змін.
В судове засідання суду апеляційної інстанції 13.01.2014 року не з'явився представник відповідача КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської ради, належним чином повідомлений, директором КП «БТІ та ДРОНМ» раніше надіслано письмову заяву про розгляд апеляційної скарги КП «РЕП №17» у відсутність представника КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської ради та ухвалення рішення відповідно до діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта-представника відповідача КП «РЕП № 17», пояснення позивачів, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги є обгрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Суд І інстанції, поновлюючи позивачам строк на звернення до суду, виходив з того, що ними були використані всі можливості внесення змін до оспорюваної довідки при неодноразовому зверненні до різних інстанцій, включаючи і КП «РЕП № 17», та задовольняючи позовні вимоги позивачів частково на підставі ст.ст. 1, 11, 12, ст.ст.15, 21 ЦК України, виходив з того, що спірна довідка КП «РЕП № 17» № 28 від 10.06.1997 року містить деякі відмінності від технічної документації.
З такими висновками суду І інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судовим розглядом справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.10.1997 року на підставі розпорядження № 80015 від 15.10.1997 року, позивачу ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_3 належать на праві спільної часткової власності по 7200 часток одноквартирного житлового будинку АДРЕСА_1. Приватизація вказаного одноквартирного житлового будинку проведена на підставі заяви позивачів про приватизацію разом з доданими до неї документами, включаючи і оспорювану довідку КП «РЕП № 17» СМР № 28 від 10 червня 1997 року про склад сімї та займані приміщення (а.с.9,13). Розрахунок площі квартири (будинку) АДРЕСА_1, яка підлягала безоплатній приватизації, затверджений розпорядженням № 80015 від 15.10.1997 року (а.с.12).
Правовідносини виникли у зв'язку із приватизацією державного житлового фонду в 1997 році, і вказані правовідносини сторін регулюються ЗУ «Про власність», який був чинним на момент виникнення вказаних правовідносин та в редакції, що діяла в цей період, ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 року, яким затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» (із змінами внесеними Наказом Держжитлокомунгоспу України № 72 від 05.08.1994 року).
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, вернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання недійсною довідки КП «РЕП № 17» СМР №28 від 10 червня 1997 року та зобов'язання КП «РЕП №17» видати довідку на квартиру АДРЕСА_1 про склад сім'ї наймача квартири, в якій проживають два наймача, та про займані ними приміщення, позивачами неправильно обраний спосіб захисту їх цивільних прав, оскільки по суті позивачі оспорюють розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності на житло, на підставі якого воно було видано, та які прийняті в порядку визначеному ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15 вересня 1992 року, яким затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» (із змінами внесеними Наказом Держжитлокомунгоспу України № 72 від 05.08.1994 року) в частині визначення розрахунку площі квартири АДРЕСА_1.
Суд, І інстанції, зобов'язуючи КП «РЕП № 17» СМР видати довідку відповідно наявної технічної документації, не врахував положень пункту 20 Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15 вересня 1992 року, про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» (із змінами внесеними Наказом Держжитлокомунгоспу України № 72 від 05.08.1994 року), та не взяв до уваги, що на теперішній час КП «РЕП № 17» не є організацією, яка обслуговує вказаний будинок, що позивачі не надали інвентарні матеріали справи на вказаний одноквартирний житловий будинок, які були на час приватизації, і що викладені у довідці РЕП №17 дані про займані приміщення не відповідають тим даним інвентаризації, які були на час приватизації. Крім того, відповідно до п.22 цього Наказу, позивачі при невідповідності інформації по матеріалам інвентаризаційної справи фактичному стану мали право звернутись до органу приватизації або підприємства, на обслуговуванні якого перебував будинок.
Погоджується судова колегія з доводами апелянта щодо застосування судом І інстанції норм матеріального права, які не підлягали застосуванню, і вважає безпідставним посилання суду І інстанції на ст.21 ЦК України, оскільки предметом вказаного позову не є оскарження акту індивідуальної дії.
Не погоджується колегія суддів з висновками суду І інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку звернення позивачів з вказаним позовом та поважності цих причин, оскільки позивачі ще в 2008 році знали про приватизацію саме в таких розмірах та таким складом сімї, отримали свідоцтво про право власності на житло, знали про дані осіб, які взяли участь у приватизації, площу квартири, яка приватизована ними та склад приміщень. Але, не є у даному випадку самостійною підставою для відмови у позові позивачів пропуск ними строку позовної давності, оскільки колегія суддів відмовляє позивачам по суті у задоволенні позову.
Не погоджується судова колегія з доводами відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження у вказаній цивільній справі, оскільки рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 03.12.2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсною приватизації, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 12.02.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2009 року, відмовлено у задоволенні позову, а також постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 09.09.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 року та ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 12.12.2013 року, про відмову у задоволенні адміністративних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 до КП «БТІ та ДРОНМ» СМР, третя особа КП «РЕП № 17», предметом позовних вимог були довідки КП «РЕП № 17» від 04.07.1996 року та довідка № 2625 від 17.08.1996 року, та розпорядження Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації № 32312 від 16.09.1996 року та свідоцтво про право власності на житло від 17.09.1996 року, видане ОСОБА_6 Предметом позову у вказаній цивільній справі є довідка № 28 від 10.06.1997 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, суд І інстанції вказані вимоги закону не врахував, зробив хибні висновки, у зв'язку з чим заочне та додаткові рішення суду, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з позивачів на користь відповідача КП «РЕП №17» Севастопольської міської ради підлягає стягненню у рівних частках судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 57 гривень 35 копійок та за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 114 гривень 70 копійок, а саме з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» СМР підлягає стягненню судовий збір у розмірі 86 гривень 03 копійки та з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» СМР підлягає стягненню судовий збір у розмірі 86 гривень 02 копійки (114,70 грн. + 57,35 грн. = 172,05 грн. : 2).
Судові витрати понесені позивачами по оплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідачів, оскільки позивачам відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської Ради на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року та на додаткове рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 03 жовтня 2013 року задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 03 жовтня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» Севастопольської міської ради, КП «БТІ та ДРОНМ» Севастопольської міської Ради про визнання довідки недійсною, зобов'язання вчинити певні дії по видачі довідки відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» СМР судовий збір у розмірі 86 гривень 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17» СМР судовий збір у розмірі 86 гривень 02 копійки.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: М.В.Моцний
Т.П.Колбіна