Справа № 22-а-11079/08 Головуючий у І інстанції - Муранова І.В.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
6 квітня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Державного казначейства України, за участю третіх осіб - Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання неправомірною відмови та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року, -
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, зокрема, просила стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки у сумі 7347,00 грн.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь позивача 5424,20 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що виплата допомоги на оздоровлення була проведена позивачу у передбаченому чинним законодавством розмірі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням у справі нового рішення з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2006 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році, 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що евакуйованим із зони відчуження у 1986 році щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, дійсно, за 2001-2005 роки повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що ж стосується строку звернення до суду з вимогами за вказаний період, то слід зазначити наступне.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судовою колегією встановлено, що про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у листопаді 2007 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не наполягали на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та не просили відмовити у задоволенні позову на цій підставі.
Отже, судова колегія, встановившви порушення права позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2001-2005 рік у передбаченому Законом розмірі, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Проте, дослідивши поданий позивачем розрахунок недоотриманих сум допомоги на оздоровлення та встановивши його правильність, судова колегія вважає, що на користь позивача за цей період слід стягнути 2898,20 грн., а не зазначену судом першої інстанції суму.
Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 75,00 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Одночасно слід зазначити, що колегією суддів встановлено обставини справи, відповідно до яких видатковою частиною Державного бюджету України на 2001-2005 рік не було передбачено фінансування виплат у розмірах, заявлених позивачем.
Проте, невизначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.
А тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов'язок по їх виділенню на Державне казначейство України з подальшим їх перерахуванням Управлінню праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, яке, у свою чергу, має виплатити їх позивачу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні та частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 1050,00 грн.
У задоволенні позову в цій частині відмовити.
Цю ж постанову змінити, зобов'язавши Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки у розмірі 2898,20 грн.
Доповнити резолютивну частину постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати Державне казначейство України виділити та перерахувати Управлінню праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області 2898,20 грн. для виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки».
В решті постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року залишити без змін.
Повний текст постанови виготовлений 13 квітня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 14 квітня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: