05 грудня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Димерлія О. О.
суддів - Косцової І.П., Потапчука В. О.
при секретарі - Мішиєвої О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Південної митниці на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південної митниці про визнання нечинними та скасування протоколу та постанови про порушення митних правил, -
У червні 2008 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом та просив: визнати нечинними та скасувати протокол про порушення митних правил № 0298/50005/08 від 03.04.2008 р. та постанову про порушення митних правил № 0298/50005/08 від 12.05.2008 р.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про порушення митних правил № 0298/50005/08 від 12.05.2008 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 355 МК України, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що вантаж, який був задекларований позивачем, прибув з Республіки Білорусь та відповідно до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р., не повинен обкладатися митними зборами. Оскільки в графі 44 ВМД від 18.04.2008 р. було зроблено посилання на сертифікат відповідності про походження товару форми СТ-1, відповідач не мав право на застосування штрафних санкцій, оскільки у діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил. З огляду на те, що протокол про порушення митних правил не має самостійного правового значення, в цій частині позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Південна митниця з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняте нове - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2008 р. в зоні діяльності ВМО-1 м/п «Одеса-вантажний» для митного оформлення у митному режимі «імпорт» за ВМД № 500050000/8/007190 позивачем було задекларовано вантаж «вироби з пластмаси: прокладка для ущільнення з вспіненого поліетилену (330*27, 7*1, 8) код товару 3926909990 (ставка мита 0 %).
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що позивачем при декларуванні товарів не було заявлено преференцій щодо митного оформлення вантажу а отже у відповідача були відсутні підстави розглядати такий вантаж як такий, що походить з країни, з якою у України діє зона вільної торгівлі.
З тексту ВМД від 18.03.2008 р. вбачається, що позивачем зазначено відправника ІП «БЕЛПЕКС», Білорусь та код країни походження товару. Крім того позивачем при митному оформленні було надано вантажну митну декларацію від 10.03.2008 р., в якій вказано країна походження товару - Білорусь, код країни походження товару та преференції.
Крім того, 18.04.2008 р. позивачем подана ВМД № 5000050000/8/011006, в якій додатково уточнені відомості про виробника товару, поданий Сертифікат відповідності товару (форма СТ-1).
Відповідно до п. 1 ст. 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі, ратифікованої Законом України № 1125-XIV від 06.10.1999 р., Договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін.
Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що товар за своїм походженням є з республіки Білорусь та призначений для імпорту на територію України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до зазначеного товару не повинні були застосовуватись будь-які митні платежі та збори.
Згідно п. п. 9, 10 Рішення про Правила визначення країни походження товарів, ратифікованого Законом України № 2735-III від 20.09.2001 р. товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленими цими Правилами, а також експортується на підставі договору/контракту між резидентом однієї з держав-учасниць Угоди і резидентом іншої держави-учасниці Угоди і ввозиться з митної території однієї держави-учасниці на митну територію іншої держави-учасниці Угоди. Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди необхідне подання митним органам країни ввозу сертифіката про походження товару форми СТ-1 чи декларації про походження товару.
Відповідно до абзацу 2 п. 20 Рішення про Правила визначення країни походження товарів товари, походження яких не встановлене, чи походження яких встановлене, але при цьому щодо них не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються в країну ввозу відповідно до вимог тарифного і нетарифного регулювання країни-імпортера. До товарів, зазначених в абзаці 2 пункту 20, може застосовуватися (відновлюватися)режим вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (за формою СТ-1) чи інших необхідних документів протягом одного року з дати митного оформлення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, позивач надав усі необхідні та визначені чинним законодавством України документи, які свідчать про походження товару з країни-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі, а отже у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за ст. 355 МК України.
Відповідно до ст. 395 МК України підставами для скасування постанови про накладення стягнення зокрема є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, невідповідність викладених в постанові висновків фактичним обставинам справи.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що у діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил, оскільки при митному оформленні вантажу ним зазначено країна походження товару, код країни походження, представлений Сертифікат про походження товару, що свідчить про наявність підстав для звільнення товару від митних зборів.
Крім того, судова колегія відзначає, що в тексті оскаржуваної постанови відповідача міститься посилання на ВМД від 18.04.2008 р., а отже висновки відповідача про відсутність матеріалів, які підтверджують походження товару з країни-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі не відповідають фактичним обставинам справи.
Посилання скаржника на те, що йому не було відомо про країну походження товару не заслуговують на увагу, оскільки в первісній ВМД від 18.03.2008 р. позивачем зазначено код та назву країни походження товару.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 МК України якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Оскільки Угода про створення зони вільної торгівлі набрала чинності для України з 1999 р., вона має обов'язкову силу для виконання відповідачем при здійсненні митного оформлення.
Судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 389 МК України справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Оскільки оскаржувана постанова винесена більш ніж через місяць після отримання необхідних для розгляду справи документів, судова колегія відзначає порушення відповідачем термінів розгляду справи про порушення митних правил.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про неправомірність дій відповідача щодо притягнення позивач до відповідальності за ст. 355 МК України, оскільки імпортований товар не підлягав обкладенню митними зборами, а отже позивачем не здійснено дій щодо звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.
Беручи до уваги зазначені обставини, колегія судів вважає, оскаржувана постанова відповідача винесена з порушенням вимог чинного законодавства України, прав та охоронюваних інтересів позивача та підлягає скасуванню.
При розгляді питання судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Південної митниці залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південної митниці про визнання нечинними та скасування протоколу та постанови про порушення митних правил - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя:
Судді: