Головуючий у 1 інстанції - суддя Максюта І. О.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
27 березня 2009 року справа № 2-а-307/08/1209
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Лях О. П. Стеблева О. Л.
за участю представників від:
позивача:
не з'явився,
першого відповідача: другого відповідача: третього відповідача:
не з'явився, надане клопотання про розгляд скарги за відсутністю першого представника, не з'явився, повідомлені належним чином, не з'явився, повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області, Управління Державного казначейства України в Луганській області
на постанову Кіровського міського суду Луганської області
від
16 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-307/08 (суддя Максюта І.О.)
за позовом
ОСОБА_1
до
1.Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області; 2.Головного Управління праці та соціального захисту населення в луганській області; 3.Управління Державного казначейства України в Луганській області;
про
стягнення недоотриманої разової грошової допомоги;
Позивач звернувся 3 жовтня 2008 року до Кіровського міського суду Луганської області з позовною заявою (арк. справи 1-8) до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області (далі по тексту - УПСЗН виконкому Кіровської міської ради), Головного Управління праці та соціального захисту населення в Луганській області (далі по тексту - ГУПСЗН в Луганській області) про визнання незаконними дій першого відповідача щодо виплат позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за період з 1999 року по 2008 рік, в розмірі, меншому ніж передбачено законодавством, зобов'язання першого відповідача здійснити позивачу перерахунку розміру щорічної разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3 % річних на момент виплати, стягнення з першого відповідача або другого відповідача матеріальну шкоду по недоплаченій разовій грошовій допомоги з 1999 року по 2008 рік в розмірі 60671 грн. 15 коп.
Ухвалою від 20 жовтня 2008 року (арк. справи 54) Кіровський міський суд Луганської області залучив як відповідача у справі Управління Державного казначейства України в Луганській області.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року (арк. справи 69-71) позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав дії УПСЗН виконкому Кіровської міської ради щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за період з 2003 року по 2008 рок; зобов'язав УПСЗН виконкому Кіровської міської ради здійснити ОСОБА_1учаснику бойових дій, перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги з 2003 року по 2008 рік, стягнення з УПСЗН виконкому Кіровської міської ради на користь ОСОБА_17309 грн. 05 коп., як виплату щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій за період з 2003 року по 2008 роки за рахунок коштів Державного бюджету України, в задоволенні інших позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Перший відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника першого відповідача. 13 березня 2009 року через канцелярію суду надійшла заява Управління Державного казначейства України в Луганській області про приєднання до апеляційної скарги першого відповідача.
Сторони були повідомлення про слухання апеляційної скарги, але не скористалися своїм правом бути присутніми на судовому засіданні. До судового засідання прибув уповноважений представник Міжнародного комітету захисту прав людини в Луганській області ОСОБА_2., який разом з позивачем, як його представник за довіреністю підписав апеляційну скаргу, але під час судового засідання довіреність представлена не була.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.
З врахуванням положень статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний перегляд справи здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
ОСОБА_1є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням (арк. справи 10). В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач виплатив разову грошову допомогу до 5 травня за 1999 - 2008 роки в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час здійснення оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно листа та довідки відповідача (арк. справи 9) позивачу, відповідачем з дати заснування Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області була виплачена разова грошова допомога за 2003 рік - в квітні 2003 року в розмірі 90 грн., за 2004 рік - в квітні 2004 року в розмірі 120 грн., за 2005 рік - в квітні 2005 року в розмірі 250 грн., за 2006 рік - в квітні 2006 року в розмірі 250 грн., за 2007 рік - в квітні 2007 року в розмірі 280 грн., за 2008 рік - в квітні 2008 року в сумі 310 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про разову виплату грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та поетапне підвищення пенсій ветеранам війни" від 22 квітня 1999 року № 652 було передбачено, що учасникам бойових дій виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 1999 рік здійснювалася в розмірі - 20 грн.
Статтею 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17 лютого 2000 року № 1458-III встановлено, що у 2000 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 40 грн.
Статтею 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» від 7 грудня 2000 року № 2120-III передбачено, що у 2001 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 40 грн.
Статтею 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» від 20 грудня 2001 року № 2905-III передбачено, що у 2002 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій - 80 грн.
Статтею 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» № 380-ІV від 26 грудня 2002 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати) було встановлено, що у 2003 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій - 90 грн.
Положення постанови Кабінету Міністрів України "Про разову виплату грошової допомоги учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та поетапне підвищення пенсій ветеранам війни", статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік», статті 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», статті 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», статті 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними.
З врахуванням того, що всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в матеріали справи не було надано доказів щодо сплати розміру та дати справи першими відповідачем позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період з 1999 року по 2002 рік, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 1999 - 2002 роки. Проте, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про зобов'язання першого відповідача здійснити виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2003 рік.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року передбачено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій в сумі 120 гривень.
Перший відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік в розмірі 120 грн. відповідно до статті 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік».
Рішенням Конституційного суду України N 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" у вищенаведеній редакції.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік для позивача повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики,
- за матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній 2003 рік складала 462 грн. 58 коп.,
- розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році склав 92 грн. 52 коп. з розрахунку 462 грн. 58 коп. х 20 %,
- розмір щорічної разової допомоги за 2004 рік складає 462 грн. 60 коп. (92 грн. 52 коп. х 5),
- сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік відповідно до вищенаведеного складає 342 грн. 60 коп. (462 грн. 60 коп. - 120 грн.), а не 342 грн. 25 коп. як було помилково визначено судом першої інстанції.
Статтею 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, яка в новій редакції Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV є статтею 34 того ж змісту, було встановлено, що в 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій в сумі 250 грн. З огляду на те, що положення статті 30 (34) Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними. За довідкою відповідача позивачу у 2005 році було виплачено 250 грн., тому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з першого відповідача недоплаченої допомоги до 5 травня за 2005 рік.
На 2006 рік дія частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється учасникам бойових дій в сумі 250 грн. За довідкою відповідача позивачу у 2006 році було виплачено 250 грн., тому колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з першого відповідача недоплаченої допомоги до 5 травня за 2006 рік.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом була зупинена на 2007 рік дія частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій в розмірі 280 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідачі в обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги. Колегія суддів також враховує, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Розмір недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - учасника бойових дій складає 1770 грн. 30 коп. (410 грн. 06 коп. х 5- 280 грн., де 410 грн. 06 коп. - розмір мінімальної пенсії за віком в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року), як і було вірно визначено судом першої інстанції.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 310 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 2095 грн. (481 грн. х 5 - 310 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 червня 2008 року), як і було вірно визначено судом першої інстанції.
З врахуванням вищевикладеного, наявності в матеріалах справи доказів звернення позивача до відповідача з заявою про здійснення доплати разової грошової допомоги до 5 травня за 1999 - 2008 роки, відповіді першого відповідача на таке звернення, колегія суддів зазначає про наявність підстав для визнання неправомірними дій першого відповідача щодо відмови позивачу в виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 1999-2008 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних на момент виплати, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволення зазначених вимог, оскільки нарахування індексу інфляції та 3 % річних здійснюється на момент виплати, а відповідачем виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, більшому ніж встановлено Законами України про Державний бюджет за відповідний рік, здійснена не була.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина в діях першого відповідача, як суб'єкту владних повноважень, відсутня та позивач протилежного не довів, оскільки вчинені відповідачем дії є неправомірними не з огляду навмисного порушення права фізичної особи, а завдяки не дотримання відповідачем приписів 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки виконувалися існуючі наряду з вказаним законом постанови Кабінету Міністрів України, котрі до цього часу не скасовані, та закони України про державний бюджет України на відповідний рік, які в вище досліджених питаннях стосовно розміру виплачуваної щорічної разової грошової допомоги до 5 травня не відповідали приписам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стосовно посилання відповідача на пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Застосування цієї норми Цивільного кодексу України, до правовідносин щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня узгоджується з тим, що згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права в частині визнання неправомірними дій першого відповідача щодо відмови позивачу в доплаті недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2003, 2005, 2006 роки, стягнення з першого відповідача недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2003, 2005, 2006 роки, що обумовлює, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області та Управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а- 307/08 - задовольнити.
Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а- 307/08 -скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області, Головного Управління праці та соціального захисту населення в луганській області, Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання незаконними дій першого відповідача щодо виплат позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за період з 1999 року по 2008 рік, в розмірі, меншому ніж передбачено законодавством, зобов'язання першого відповідача здійснити позивачу перерахунку розміру щорічної разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3 % річних на момент виплати, стягнення з першого відповідача або другого відповідача матеріальну шкоду по недоплаченій разовій грошовій допомоги з 1999 року по 2008 рік в розмірі 60671 грн. 15 коп. задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1в перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки на загальну суму 4207 грн. 90 коп., з якої за 2004 рік - 342 грн. 60 коп., за 2007 рік - 1770 грн. 30 коп., за 2008 рік - 2095 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В задоволення іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 27 березня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
О.П.Лях