Головуючий в 1 інстанції - Чернова Н.І.
Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
Іменем України
26 лютого 2009 року справа № 2а-216/08/1206
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горбенко К.П.
суддів Юрченко В.П., Лях О.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області
на постанову Брянківського міського суду Луганської області
від 27 листопада 2008 року
по справі № 2а-216/08/1206
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради
про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
третя особа Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області
ОСОБА_1 звернувся до Брянківського міського суду Луганської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 27 листопада 2008 року у справі № 2а-216/08/1206 позовна заява задоволена частково: стягнуті недоотримані грошові кошти на оздоровлення за 1997 - 2007 роки на користьОСОБА_1 в сумі 9904,90 грн.
Головним Управлінням Державного казначейства України у Луганській області подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
ОСОБА_1. - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням, визнаний інвалідом 2 групи.
Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:
за 1997 рік - в сумі 21 грн. 50 коп.,
за 1998 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 1999 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2000 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2001 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2002 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2003 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2005 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2006 рік - в сумі 120 грн.,
за 2007 рік - в сумі 120 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Як вважає Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів 2 групи - 26 грн. 70 коп., та з 2006р. - в сумі 120 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за 2003, 2004, 2005 роки та у розмірі 120 грн. за 2007 рік, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволені позовної заяви в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік
Наряду з викладеним, колегія суддів враховує наступне.
Суд першої інстанції вірно встановив, що за 1997 - 2002 роки позивачу, також, не доплачені суми на оздоровлення відповідно до вимог спеціального Закону, але дійшов помилкового висновку про стягнення зазначених коштів за 1997 - 2002 роки саме з цього відповідача, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256.
Тобто, в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 1997 - 2002 роки позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 1997 - 2002 роки саме з цього відповідача.
Постанова в повному обсязі складена 2 березня 2009 року.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області - задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 27 листопада 2008 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 5449,90 грн.
В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя К.П. Горбенко
Судді В.П. Юрченко
О.П. Лях
Головуючий в 1 інстанції - Чернова Н.І.
Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
Іменем України
(вступна та резолютивна частина)
26 лютого 2009 року справа № 2а-216/08/1206
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горбенко К.П.
суддів Юрченко В.П., Лях О.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області
на постанову Брянківського міського суду Луганської області
від 27 листопада 2008 року
по справі № 2а-216/08/1206
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради
про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
третя особа Головне Управління Державного казначейства України у Луганській області
Апеляційну скаргу Головного Управління Державного казначейства України у Луганській області - задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 27 листопада 2008 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 5449,90 грн.
В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя К.П. Горбенко
Судді В.П. Юрченко
О.П. Лях