Справа №2а-778/08/1370
9 квітня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Лемеха Л.Я .
за участю:
позивача - ОСОБА_3
представників відповідача - ОСОБА_5 (дов. №1/10-0 від 26.05.2008 р.)
ОСОБА_6 (дов. №25/10-0 від 20.11.2008 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ліквідатора ОСОБА_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2008 р. №5722371721/3 та №5722361721/3, -
ліквідатор ОСОБА_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3. звернулась до суду з вищезазначеним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2008 р. №5722371721/3 та №5722361721/3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки безпідставно та необґрунтовано встановлено порушення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" .
Позивач позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.
Відповідач - ОСОБА_4 у запереченні на адміністративний позов вважає, що орган державної податкової служби діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Представники відповідача в судовому засіданні надали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
18.12.2007 р. ОСОБА_7 проведено планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 18.05.2006 року по 30.09.2007 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.12.2007 р. за №2872/17-215, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 19.12.2007 р. №5722361721/3 та №5722371721/3.
У вищевказаному акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що при здійсненні господарської діяльності за період з 18.05.2006 року по 30.09.2007 ОСОБА_1 ОСОБА_2 порушено ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб - ОСОБА_1 в сумі 917050,38 грн. та податку на додану вартість в сумі 1804809,00 грн. (1203206,00 грн. -основного платежу та 601603,00 грн. - штрафних санкцій).
Згідно акту перевірки, підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб - ОСОБА_1 в сумі 917050,38 грн. та по податку на додану вартість в сумі 1203206,00 грн. є не надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 до перевірки первинних бухгалтерських документів, що підтверджують валові витрати та податкових накладних за період з липня по листопад 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 року у справі № 4/237 ОСОБА_1 ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором позивача призначено ОСОБА_3.
Згідно ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з особливостями визначеними ст.ст. 47, 48, 49 цього Закону, ліквідатором подано оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 01.12.2007 р. про визнання ОСОБА_1 ОСОБА_2 банкрутом. Відповідно до вимог ст. 23 Закону України вищевказаного Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника майна банкрута.
Таким чином, повноваження ОСОБА_1 ОСОБА_2 припинені дією постанови Господарського суду Львівської області від 12.11.2007 р., а тому відповідно ОСОБА_7 була можливість впродовж 12-ти днів до початку перевірки повідомити ліквідатора ОСОБА_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3. про проведення планової перевірки.
Згідно ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Відповідно до п.5 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних санкцій) за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця. Також, листом ДПА України від 02.06.2005 р. №1090211/23-1117 до податкових органів та платників податків доведено, що ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено підстави застосування штрафних санкцій у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань, непогодження у встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання них зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
При цьому відповідно до п.3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 цього Закону, не застосовуються.
Відповідно до п.п. 4.11, 4.12 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №928/11205, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування фінансових санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної,виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення-рішення приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.
Податкове повідомлення-рішення вручається суб'єкту господарювання у порядку та строки, визначені чинним законодавством.
Враховуючи те, що вищезазначений акт перевірки надіслано позивачу 18.12.2007 року, а податкові повідомлення-рішення прийнято 19.12.2007 року, тобто, без дотримання описаного вище порядку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід вважати такими, що прийняті всупереч вимогам нормативних правових актів ДПА України.
Як вбачається з акту перевірки, підставність нарахованих податкових зобов'язань обґрунтовується постановою суду про визнання недійсним установчих документів ТзОВ "Агроспецселект XXI".
Відповідно до п.1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку ОСОБА_1 ОСОБА_2 є покупцем товару (послуг), а ТзОВ "Агроспецселект XXI" є платником податку, а відтак саме на нього Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, і саме ТзОВ "Агроспецселект XXI" несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість". Покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Виходячи зі змісту абз. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" зазначено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. Відповідно позивач не може нести відповідальність за сплату (несплату) податкових платежів його контрагентами.
Рішенням про результати розгляду ОСОБА_8 повторної скарги від 04.07.2008 р. скарга арбітражного керуючого задоволена частково в розмірі 230123,87 грн. по нарахуванню податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого ОСОБА_4 районі виписані податкові повідомлення рішення № 5722371721/3 та № 5722361721/3 від 14.07.2008 р. на загальну суму 2491735,51 грн.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За наведених обставин суд вважає, що позов підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення рішення ОСОБА_4 № 5722371721/3 та № 5722361721/3 від 14.07.2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Брильовський Р.М.
Повний текст постанови виготовлено 10.04.2009 р.