15 год. 50 хв. м. Черкаси
19 лютого 2009р. Справа № 2-а-2039/08
За позовом ОСОБА_1
до управління праці і соціального захисту населення Черкаської
райдержадміністрації Черкаської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суддя Новікова Т.В.
Секретар Ватажок-Сташинська А.В.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою від 04.12.2008р., в якій просить стягнути недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 2881грн.00коп. за період з 13.12.2007р. по 31.12.2008р. та недоотриману одноразову виплату при народженні дитини в розмірі 2122 грн. 00 коп. Позовні вимоги, з посилання на ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992р. № 2811-ХІІ, ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік», обґрунтовані недоотриманням позивачем належної суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до встановленого прожиткового мінімуму
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав суду заперечення від 27.01.2009р. № 170/01-12, в якому просив відмовити у позові і закрити провадження зі справи з посиланням на відсутність бездіяльності чи незаконних дій щодо позивача, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалася у розмірі, встановленому Законом щодо прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Ухвалою суду від 27.01.2009р. клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінета міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України залишено без задоволення.
На підставі ст.ст. 71, 128 КАС України справу вирішено за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації Черкаської області з грудня 2007 року, якій призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992р. №2811-ХІІ. Відповідно до ст.12 вказаного Закону допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Позивач є застрахованою особою, про що свідчить довідка Центру оброблення та перевезення пошти Черкаської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 06.02.2009р. №07 з місця роботи позивача, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На звернення позивача до Управління праці і соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації Черкаської області, Мирошниченко Н.А. було призначено допомогу при народженні дитини на загальну суму 8500грн. 00коп.: із розрахунку одноразової виплати на суму 3400грн. 00коп. та проведення щомісячних виплат протягом дванадцяти місяців на загальну суму 5100грн. 00 коп. (425 грн. 00 коп. х 12). Проте на думку позивача сума виплати вказаної допомоги повинна становити 10622 грн. 00 коп.( із розрахунку 463 грн. 00коп. x 22,6), відповідно сума недотриманої допомоги становить 2122грн. 00коп.
Крім того, позов обгрунтовано неналежною виплатою позивачеві допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме в розумінні Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» , «Про Державний бюджет України на 2007рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому розмір допомоги потребує перерахунку та зобов'язання нарахування та виплати недоотриманої допомоги за 2007-2008 роки на загальну суму 2881грн. 00коп.
Ознайомившись із доводами сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» 19.12.2006 р. N 489-V затверджено прожитковий мінімум на 2007рік на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Крім того, ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 28.12.2007 р. N 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Відповідно до вимог ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2007р. призначається, а в ІІ-ІV кварталах цього року виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001р. №2240 (в редакції, що діяла на момент виникнення вказаних правовідносин), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992р. № 2811 (в редакції 2007р.), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого за законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на пільги відповідно до вимог цього Закону, а саме, на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за кожною дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом щодо прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Зокрема, ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» встановлено, що у 2007р. щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.ІІ ст. 56, ч. ІІ ст. 62, ч. І ст. 66, пп. 7,9,12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», за якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто від 09.07.2007р.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначений ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», передбачений і Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.01.2007р. № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми». Крім того, вказаною постановою призупинено дію абзацу першого п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2007р. № 1751, якою передбачався розмір вказаної допомоги на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Відповідно до частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд дійшов висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007р. № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» є підзаконними нормативно-правовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону, застосуванню підлягають положення закону.
За таких обставин, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачеві щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 13.12.2007року.
Твердження відповідача щодо неможливості провести виплату допомоги позивачу, по причині відсутності коштів, суд не може взяти до уваги з огляду на наступне.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправлення бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів по невиплаті заборгованості, оскільки, відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина. Такі доводи позивача протирічать п. 1ст. 6, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України, Закону України від 11.09.1997року.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з фактичного розміру встановленого законом щодо прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 28.12.2007 р. N 107-VI за період з 13.12.2007р. по 31.12.2007р. та за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з врахуванням раніше отриманих коштів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати по догляду за дитиною у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування доплати замість органу якому надані такі повноваження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 19.02.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.02.2009р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 122, 133, 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення
Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області.
3. Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області здійснити ОСОБА_1перерахунок та виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007рік, за період з 13.12.2007р. по 31.12.2007р. та за 2008рік, за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з врахуванням раніше отриманих коштів.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 25грн. 15коп.(двадцять п'ять гривень 15коп).
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Т.В.Новікова
Повний текст постанови виготовлений 07.04.2009р.