Головуючий у 1 інстанції - Стахова Н. В.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
Іменем України
07 квітня 2009 року справа № 2-а-166/08/1214
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ястребової Л. В.
суддів: Шаптали Н.К., Колеснік Г. А.
при секретарі
Агейченковій К. О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу
судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради
на постанову
Лисичанського міського суду Луганської області
від
12 грудня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 17 грудня 2008 року)
у адміністративній справі
№ 2-а-166/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради
за участю третьої особи:
Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про
визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, -
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної грошової допомоги на оздоровлення незаконними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради здійснити доплату позивачу недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3448 грн. та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він віднесений до 1 категорії, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 2 групи, та у відповідності до ст. 48 Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Також, позивач є інвалідом війни 2 групи та у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком і з урахуванням фактично отриманих позивачем сум грошової допомоги до 5 травня, суд дійшов висновку, про необхідність стягнути з Управління праці на користь позивача 3448 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2 групи за 2008 рік.
Також, суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив у 2008 році 525 грн.
З урахуванням фактично отриманих позивачем сум щорічної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2505 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що виплати були здійсненні правомірно, виходячи із розмірів визначених законам про Державний бюджет України та Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в редакції Закону Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004р. № 2291-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-XIV, мінімальна пенсія за віком станом на 01.04.2008 року встановлена в розмірі 481 грн.
Фактично позивач отримав від Управління праці грошову допомогу до п'ятого травня у 2008 році в розмірі 400 грн. При цьому відповідач керувався Постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 у відповідності до положенням пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Однак, положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Враховуючи, що позивачу сплачена грошова допомога до 5 травня за 2008 рік у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня незаконними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь позивача 3448 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2 групи за 2008 рік.
Крім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (1 категорії), його визнано інвалідом 2 групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За 2008 рік позивач отримав від Управління праці щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” з 1 квітня 2008 року по 30 вересня 2008 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 525 гривен.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи, постраждалі у наслідок Чорнобильської катастрофи - 120 гривень.
З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2008 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не постанова № 562.
Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Приймаючи до уваги, що позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік у розмірі меншому ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення незаконними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь позивача недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2505 грн.
Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 грудня 2008 року у справі № 2-а-166/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області «про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: