Головуючий у першій інстанції - Стахова Н. В.
Суддя - доповідач - Ляшенко Д.В.
Україна
07 квітня 2009 року справа № 2-а-172/08/1214
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого
Ястребової Л. В.
суддів при секретарі
Колеснік Г.А., Шаптали Н. К. Агейченковій К.О.
розглянувши у відкритому за апеляційною скаргою
судовому засіданні Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради
на постанову
Лисичанського міського суду Луганської області
від
23 грудня 2008 року
по справі
№ 2-а-172/08
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради
за участю третьої особи:
Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про
визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, -
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року позов задоволено.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорія (надалі ЧАЕС), є інвалідом 2 групи у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008 рік і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив - 525 грн.
Таким чином, враховуючи фактично отримані позивачем суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, судом було встановлено, що фактично за 2008 рік відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 2 505 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За 2008 рік позивач отримав від Управління праці щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова №562).
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” з 1 квітня 2008 року по 30 вересня 2008 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 525 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи, постраждалі у наслідок Чорнобильської катастрофи - 120 гривень.
З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2008 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не постанова № 562.
Положення п.п. 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким зупинено на 2008 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Приймаючи до уваги, що позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік у розмірі меншому ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради у відмові здійснити виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення незаконними та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2505 грн.
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради - залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2008 року у справі № 2-а-172/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області «про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення» - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя: Л.В.Ястребова