Головуючий у 1 інстанції / Красно луцький міський суд / суддя Ковальчук Г.Л./
Доповідач -Г.А.Колеснік категорія -3.3.7
УХВАЛА Іменем України
26 березня 2009р Справа 2а- 174/08
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А., суддів Шаптала Н.К.., Ляшенко Д..В..? при секретарі Агейченкової К.О..,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу у справах дітей Красно луцького міськвиконкому про визнання наказу про звільнення за власним бажанням неправомірним 5 поновлення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 3 листопада 2008 року,
Позивач працював з 1999року у відділі по справам дітей. В вересні 2006 року звільнений з посади за власним бажанням. Будучи не згодним з вказаним звільненням 9 позивач звернувся до суду і рішенням Красно луцького міського суду від 5.04.2007 року був поновлений на роботі зі стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.
За апеляційною скаргою відділу міськвиконкому , ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7.04.2008 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано і у позові про поновлення на роботі було відмовлено . На виконання вказаного рішення апеляційної інстанції відповідачем був виданий наказ від 11.04.2008 року про звільнення позивача з роботи за власним бажанням .
В подальшому, у касаційному порядку , вказане рішення апеляційного суду було
скасовано Верховним судом України ухвалою від 1.10.2008року , якою залишено без
змін рішення суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем був виданий наказ від
24.10.2008року про поновлення позивача на роботі і виплату йому заробітної плати за
час вимушеного прогулу з 12.04.2008р по 29.10.2008р.
Одночасно вказаним наказом був скасований і наказ від 11.04.2008року про
звільнення позивача за власним бажанням.
Але ще до рішення Верховного Суду України , позивач в травні 2008року звернувся
до суду з позовом про визнання незаконним наказу від 11.04.2008 року про його
звільнення за власним бажанням та підставі рішення апеляційного суду Луганської
області та стягнення зарплати і моральної шкоди.
Постановою Краснолуцького міського суду від 3.11.2008року позов задоволений частково.
Наказ відповідача від 11.04.2008 року №54 про звільнення позивача та наказ від 3.10.2008року № 129 про внесення змін до наказу від 11.04.2008року визнані неправомірними. В іншій частині позову відмовлено.
Суд виходив з того , що наказ від 11.04.2008р хоча і визнаний нечинним самим відповідачем , але є підстави для задоволення позову відносно правомірності вказаного наказу про звільнення. Оскільки позивач вже поновлений на роботі відповідачем добровільно, заробітна плата йому виплачена у сумі 13776гр, то в цій частині не має предмету спору і тому вимоги в цій частині вже задовольнені . В частині стягнення моральної шкоди судом відмовлено у позові оскільки не встановлено завдання такої шкоди позивачеві діями відповідача.
На вказану постанову суду першої інстанції подана апеляційна скарга позивачем В апеляції просить скасувати постанову і прийняти нове рішення по суті його позову..
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Позивач у судове засідання апеляційного суду не з,явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином.
Судова колегія, вислухавши відповідачів , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до Закону України " Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Законами України " Про місцеве самоврядування" та іншими законами.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , передбачені законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей , передбачених цим Законом. г
Фактично позов позивача пов,язаний з попереднім його звільненням у 2006 році і подальшим скасуванням та виконанням судових рішень щодо його позовних вимог. Оскільки судові рішення щодо поновлення позивача на роботі та відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі скасовувались , то відповідачем приймались накази у відповідності з вказаними судовими рішеннями.
Остаточно було ухвалено рішення Верховним Судом України і на виконання цього рішення позивач був поновлений на роботі і йому виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу. Повторного звільнення позивача за самостійними підставами не відбувалось.
Тому фактично усі позовні вимоги позивача були вичерпані.
Що стосується наказу від 11.04.2008 року , в якому помилково було вказано про звільнення позивача за власним бажанням а не за рішенням апеляційного суду , то судом першої інстанції він визнаний обґрунтовано неправомірним., що відповідає вимогам ст.. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не підлягає задоволенню апеляційна скарга позивача і в частині стягнення моральної шкоди. З матеріалів справи не вбачається підстав вважати , що відповідачем було причинена моральна шкода позивачеві . За те , що судові рішення
про його поновлення на роботі приймались тривалий час , не можна покладати відповідальність на відповідача за моральну шкоду.
Тим більш , що неправомірне звільнення позивача з роботи визнавалось іншими судовими інстанціями і тільки при розгляді попередньої справи малась можливість ставити питання про стягнення моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги позивача , які не мають конкретних підстав для скасування рішення суду а також відносяться до інших рішень, не дають підстав для скасування рішення або для винесення нового рішення.
Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додерженням норм матеріального та процесуального права і тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню а постанова суду - не підлягає скасуванню .
Керуючись ст. 198,ст.20й Кодексу адміністративного судочинств України,-апеляційний
суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволення.
- залишити без
Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від З листопада 2008 року про часткове задоволення позову ОСОБА_1- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Колегія суддів