провадження 2/762/105/14
справа № 762/3693/13-ц
« 14» січня 2014 року м. Севастополь
Балаклавський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.,
при секретарі - Топоркової І.О.,
за участю:
представника Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» на підставі довіреності № 2/4987 від 27 грудня 2013 року - Мартинюк О.О.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, - про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, у межах його середнього місячного заробітку,
23 жовтня 2013 року представник Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» за службовим становищем Немченко В.П. звернувся до Балаклавського районного суду міста Севастополя із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства і просив суд :
- Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, 4306 гривень 59 копійок.
Позов обґрунтовується з підстав, передбачених ст.ст. 130, 132 Кодексу законів про працю України, тим, що 28 липня 2013 року механік автомобільної колони Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» ОСОБА_2, не забезпечивши дотримання правил з охорони праці, видав усне розпорядження водієві колони великовантажних автомобілів Гірсько-транспортного цеху ОСОБА_3 вирушати під завантаження на кар'єр без проходження необхідного інструктажу на дробильно-збагачуваній фабриці, внаслідок чого, при порушенні водієм вимог пункту 16 Розділу VI Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, приблизно о 10 годині 00 хвилин, а саме під час розвантаження фракції 0-5 мм. на підлоговому складі дробильно-збагачуваної фабрики, сталося сповзання та перекидання автосамоскиду під керуванням водія ОСОБА_3, чим господарському товариству було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 13 038 гривень 80 копійок, яку зобов'язаний відшкодувати відповідач у межах свого середнього місячного заробітку.
У судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» на підставі довіреності № 2/4987 від 27 грудня 2013 року Мартинюк О.О. наполягала на задоволенні заявленого позову за викладених підстав.
Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що не видавав будь-яких розпоряджень водієві автосамоскиду ОСОБА_3 рухатись під завантаження безпосередньо до кар'єру видобутку будівельного каменю, оскільки згідно Журналу розподілу техніки і подорожного листа автосамоскид передавався у розпорядження дробильно-збагачувальної фабрики, повноважень з визначення маршруту руху автосамоскиду та його підлеглості згідно конкретного виробничого завдання він не має.
Сторони, їх представники не заявили, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому судом не вирішувалось питання про їх допит в якості свідків, згідно зі статтею 184 Цивільного процесуального кодексу України.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про таке.
Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, долученого до матеріалів цивільної справи відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14 грудня 2012 року, Приватне акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (ідентифікаційний код юридичної особи 00191906, місцезнаходження: 99042, м. Севастополь, вул. Новікова, будинок 11) є юридичною особою і, в тому числі, здійснює діяльність з добування будівельного каменю.
Виробнича структура господарського товариства складається з основних структурних підрозділів (кар'єр, дробильно-збагачувальна фабрика, гірсько-транспортний цех, залізничний цех), допоміжних підрозділів (ремонтно-механічна дільниця, електроенергетична дільниця, ремонтно-будівельна дільниця), а також управління.
Наказом Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 2/72 від 6 липня 2012 року ОСОБА_2 переведений на роботу механіка колони великовантажних автомобілів Гірсько-транспортного цеху, тобто за змістом ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України між сторонами укладений трудовий договір, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язався виконувати визначену роботу.
Конкретні трудові обов'язки (функції) механіка колони великовантажних автомобілів Гірсько-транспортного цеху встановлені Посадовою інструкцією, затвердженою протоколом Правління ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 38 від 11 травня 2010 року, які узагальнено полягають у виконанні робіт з контролю технічного стану і ремонту транспортних засобів, що сприяють виконанню завдання безаварійної та надійної його роботи.
Як убачається з Наказу голови правління ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 313 від 22 липня 2013 року, Актів Форми Н-1 та Н-5 від 11 липня 2013 року, затверджених 15 липня 2013 року головою правління ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького», Журналів розподілу техніки і видачі подорожних листів, 28 червня 2013 року, о 7 годині 00 хвилин, на підставі визначеного начальником виробничого відділу Євлашкіним Ю.О. завдання водієві автосамоскиду БелАЗ 7540А ОСОБА_3 був виданий подорожний лист № 134177, згідно якого він направлявся в розпорядження дробильно-збагачувальної фабрики для подальшої доставки вантажу (фракції 0-5 мм) з кар'єру на підлоговий склад дробильно-збагачувальної фабрики.
До початку робочої зміни водій ОСОБА_3 пройшов медичний огляд, а механік колони великовантажних автомобілів Гірсько-транспортного цеху ОСОБА_2, перевіривши технічний стан автосамоскиду, дав дозвіл на виїзд.
У подальшому ОСОБА_3, не отримавши відповідного наряду на дробильно-збагачувальній фабриці для здійснення конкретної роботи, не вивчивши стан розвантажувального майданчику, не пройшовши обов'язкового інструктажу з охорони праці, одразу вирушив до кар'єру під завантаження фракції і на розвантажувальний майданчик підлогового складу дробильно-збагачувальної фабрики.
28 червня 2013 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, під час розвантаження фракції 0-5 мм. на підлоговому складі дробильно-збагачуваної фабрики водій колони великовантажних автомобілів Гірсько-транспортного цеху ОСОБА_3, керуючи автосамоскидом БелАЗ 7540А вантажопідйомністю вище 10 тонн, порушивши пункт 16 Розділом VI Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 61 від 18 березня 2010 року, під'їхав ближче ніж за 5 метрів до бровки розвантажувального майданчику, внаслідок чого сталося сповзання та перекидання автосамоскиду.
Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудового і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Пунктом 16 Розділу VI Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом передбачено, що автомобілі та інші транспортні засоби необхідно розвантажувати на відвалі в місцях, передбачених паспортом, відповідно до призми обвалення (сповзання) порід; розміри цієї призми встановлюються маркшейдерською службою гірничого підприємства та регулярно доводяться до відома працюючих на відвалі; розвантажувальні майданчики бульдозерних відвалів необхідно влаштовувати вздовж усього фронту розвантаження з поперечним ухилом не менше ніж 3 град., спрямованим від бровки укосу в глибину відвалу; для обмеження руху машин заднім ходом та огородження призми можливого обвалення розвантажувальні майданчики повинні бути облаштовані надійною запобіжною стінкою (валом) висотою не менше ніж 0.5 діаметра колеса автосамоскида найбільшої вантажопідйомності, що застосовується для перевезення гірничої маси; запобіжна стінка (вал) повинна використовуватись водієм як орієнтир; якщо запобіжної стінки немає, не дозволяється під'їжджати до бровки розвантажувального майданчика ближче ніж на 3 м машинам вантажопідйомністю до 10 т і ближче ніж 5 м - вантажопідйомністю вище 10 т.
Розмір матеріальної шкоди, заподіяної господарському товариству, був визначений відповідно до приписів частини 1 статті 1353 Кодексу законів про працю України, і згідно наданої суду довідки складає 13 038 гривень 80 копійок, що відповідачем не спростовується.
Як визнала у судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького», ОСОБА_3 відшкодував частину заподіяної матеріальної шкоди добровільно, отже, за змістом частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України такі обставини не потребують доказування, є преюдиційними.
Відповідно до частини 1 статті 130 і частини 1 статті 132 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 3 своєї Постанови № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» звернув увагу судів, що суд при вирішенні питання про покладення матеріальної відповідальності має з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Виходячи з викладеного, передумовою покладення матеріальної відповідальності на працівника за шкоду, заподіяну підприємству, є встановлення таких саме елементів складу правопорушення як і при генеральному делікті, у тому числі, протиправної поведінки завдавача шкоди і причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок відбивається або в обставинах, що перетворюють імовірність у дійсність, заподіююча сила яких отримала вираження в індивідуальних - фізичних чи соціальних - особливостях даного результату, або в конкретній можливості, яка перетворюються у дійсність об'єктивно повторюваними обставинами. Іншими словами причинний зв'язок між поведінкою людини і відповідним результатом набуває правового значення лише за тієї умови, що ця поведінка викликала дійсність результату або, принаймні, утворила конкретні умови його настання, при тому що заподіючою силою виступили об'єктивні процеси.
Абстрактна можливість не визнається в якості причинного зв'язку, адже її перетворення у дійсність викликається такими, що об'єктивно не повторюються обставинами. Якщо визнати справедливим протилежне, то слід погодитись з абсурдним розповсюдженням юридичної відповідальності на всі випадки причинного зв'язку у формі абстрактної можливості, що потягне свавільне покладення відповідальності на нічим не обмежене коло осіб, яки причетні до ланцюгу подій, що передують настанню шкоди, і за відсутності вини.
З огляду на таке, у випадку заподіяння матеріальної шкоди, що розглядається судом, негативний результат, який отримав вираження у таких своїх фізичних особливостях як перекидання і пошкодження автосамоскиду, набув дійсності саме внаслідок дій водія ОСОБА_3, який неприпустимо близько під'їхав до бровки розвантажувального майданчика, приступивши при цьому до виконання робіт без передбачених дозволів, інструктажу з охорони праці, не будучи обізнаним про стан відвалу і за відсутності осіб технічного нагляду чи представників маркшейдерської служби.
Разом з тим дії відповідача ОСОБА_2, крім того, що такі не є неправомірними, адже він у межах своїх функціональних обов'язків дозволив виїзд технічно-справного автосамоскиду в розпорядження дробильно-збагачувальної фабрики, на підставі подорожного листа і завдання, сформованого в Журналі розподілу техніки начальником виробничого відділу Євлашкіним Ю.О., - не перебувають у причинному зв'язку із заподіяною господарському товариству матеріальною шкодою.
При цьому, навіть якщо і припустити, що ОСОБА_2 видав усне розпорядження водієві ОСОБА_3 вирушати під завантаження на кар'єр без отримання необхідного завдання та інструктажу на дробильно-збагачувальній фабриці, такі дії відповідача могли утворити лише абстракту можливість настання негативних наслідків, тобто не перебувають з ними у прямому причинному зв'язку і не можуть вважатися підставою для покладення матеріальної відповідальності.
Сам факт притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності на підставі Наказу голови правління ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» № 313 від 22 липня 2013 року не є підставою для покладення на нього і матеріальної відповідальності, адже порушення трудової дисципліни не обов'язково тягне заподіяння матеріальної шкоди.
Отже, судом не встановлено протиправності в діях відповідача і причинного зв'язку між такими його діями і заподіяною господарському товариству шкодою, що унеможливлює покладення на нього матеріальної відповідальності.
Таким чином, розглянувши цивільну справу з дотриманням засад змагальності і диспозитивності процесу, в присутності представника позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 130, 132 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, - про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству його працівником, у межах його середнього місячного заробітку - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Дибець О.М.