Справа № 161/7287/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.
Провадження № 22-ц/773/107/14 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.
16 січня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,
при секретарі Шугаловій О.М.,
з участю представника позивача Гарщаль Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 грудня 2013 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з підстав, в ній зазначених.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи. Оскільки про причини своєї неявки суд не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала, то у відповідності з вимогами ст. 305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в позові про стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив із преюдиційного значення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року з урахуванням якого позивач не довів наявності заборгованості відповідача за кредитним договором після виконання рішення суду про зарахування депозитних коштів на погашення заборгованості станом на 21 листопада 2008 року.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 15 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №86707С44 (а.с. 13-17). Відповідно до умов вищевказаного договору та додаткової угоди № 86707С44-1 від 26 листопада 2007 року (а.с. 18) банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 511000 дол. США з річною процентною ставкою 10,75 % та кінцевим терміном погашення кредиту до 7 жовтня 2010 року. Про факт отримання кредиту свідчать меморіальні ордери № 1 від 15 листопада 2007 року, № 2 від 15 листопада 2007 року та № 1 від 16 листопада 2007 року (а.с. 33, 34).
Відповідно до п.п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язувалася погасити кредит у валюті кредиту згідно з графіком надання та погашення кредиту, що є додатком до додаткової угоди № 86707С44-1 від 26 листопада 2007 року та до кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 передала в заставу ВАТ "Укрексімбанк" згідно договорів застави № 86707Z51 від 15 листопада 2007 року (а.с. 19-21), № 86707Z52 від 15 листопада 2007 року (а.с. 22-24), № 86707Z53 від 16 листопада 2007 року майнові права, а саме право вимоги грошових коштів у сумі 3000000 грн. з депозитних рахунків НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, відкритих у філії ВАТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року постановлено зобов'язати АТ "Укрексімбанк" здійснити перерахування коштів в розмірі 3000000 грн. з вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_4 відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 892-1150 від 15 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн.; вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_2 відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 876-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн.; вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_3 відкритого ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу з частковою зміною суми депозиту зі сплатою процентів щомісяця № 878-1150 від 14 листопада 2007 року в сумі 1000000 грн. на картковий рахунок вкладника - ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та спрямувати ці кошти з вищевказаних депозитних рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором № 86707С44 в сумі 500533,90 дол. США із розрахунку 5,9936 грн. за 1 дол. США. Визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_2 по кредитному договору № 86707С44, укладеному між ВАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 в частині погашення заборгованості за кредитом в сумі 500533,90 дол. США (3000000 грн. по курсу НБУ станом на 20 листопада 2008 року 5,9936 грн. за 1 дол. США).
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2011 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року скасоване з постановленням нового рішення про відмову в позові.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року рішення апеляційного суду Волинської області від 9 лютого 2011 року скасовано та залишено в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, філією банку виконано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року станом на дату набрання законної сили ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2011 року, а саме перераховано кошти з депозитних рахунків в сумі 3000000 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором (із розрахунку 5,9936 грн. за 1 дол. США по курсу НБУ станом на 20 листопада 2008 року) та визнано частково припиненим зобов'язання за кредитним договором в сумі 500533,90 дол. США.
Цивільні права та обов'язки виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сума заборгованості за кредитним договором нарахована банком станом на 27 липня 2011 року, хоча рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 грудня 2010 року визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором в сумі 500533,90 дол. США станом на 20 листопада 2008 року виходячи з курсу 5,9936 грн. за 1 дол. США. Зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості за рахунок депозитних коштів вчасно, тобто 20 листопада 2008 року не відбулося з вини позивача АТ "Укрексімбанк".
В порушення вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України позивач не довів належними доказами наявність у відповідача станом на 4 грудня 2013 року заборгованості в розмірі 106720,67 дол. США.
В якості додатку до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 5 грудня 2013 року додано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 86707С44 від 15 листопада 2007 року станом на 4 грудня 2013 року, який суд не бере до уваги, оскільки згідно вказаного розрахунку основний борг становить 56208,30 дол. США (а.с. 200). Проте основний борг не може становити вказану суму, оскільки за кредитним договором відповідач отримала кредит в розмірі 511000 дол. США, а за рішенням суду від 6 грудня 2010 року проведено перерахування коштів в розмірі 500533,90 дол. США, при цьому як ствердила представник позивача в суді апеляційної інстанції відповідач здійснювала певний час погашення кредиту.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу суд апеляційної інстанції не вправі витребовувати з власної ініціативи докази чи призначити судову експертизу, а надані позивачем докази суд не бере до уваги з вищезазначених мотивів. При цьому апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду вони не спростовують.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді