Справа № 161/18215/13-к
Провадження № 1-кс/161/4062/13
м. Луцьк 12 листопада 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
з участю представника скаржника ОСОБА_1,
слідчого Ковальчука О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області Ковальчука О.Л. від 27.04.2013 року про закриття кримінального провадження,
ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною скаргою. В обґрунтування скарги посилається на те, що 03.01.2013 р. гр. ОСОБА_2 звернувся в Луцький РВ УМВС України у Волинській області із заявою про те, що в 2008 р. гр. ОСОБА_5 шляхом обману заволоділа його часткою приватного підприємства «Єва».
04.01.2013 р. СВ Луцького MB було розпочате кримінальне провадження №120130200100000053, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Слідчий викликав його лише один раз для відібрання пояснення з приводу поданої заяви. Після цього жодного разу не повідомляв його про хід провадження та відповідно не повідомив і про винесену ним 27.04.2013 р. постанову про закриття кримінального провадження. Вперше він дізнався, що існує така постанова 15.10.2013 р.
Після того як його адвокат ОСОБА_1 звернувся до Луцького MB із заявою в якій просив повідомити про хід розгляду даного провадження та просив повідомити, яке процесуальне рішення прийнято. 15.10.2013 р. першим заступником начальника-начальником СВ Луцького MB було надано відповідь на заяву та доданого постанову про закриття кримінального провадження від 27.04.2013 р. В даному випадку перебіг строку починається із 15.10.2013 р., а кінцевим строком подання скарги є 25.10.2013 р. Вважає оскаржувану постанову протиправною із підстав, викладених і скарзі.
Просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, в ній викладених просив скаргу задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення представника скаржника, слідчого, дослідивши письмові матеріали скарги, приходжу до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
При розгляді скарги встановлено, що 27 квітня 2013 року слідчим СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області Ковальчуком О.Л. було винесено постанову про закриття кримінального провадження (а.с. 4-5). В обґрунтування постанови посилається на те, що в ході досудового розслідування не встановлено в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України.
Також при розгляді скарги встановлено, що 10 березня 2008 року ОСОБА_2 в присутності перекладача ОСОБА_8, подав заяву спільному українсько-німецькому ТзОВ «Ева» про те, що повінстю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення заявляє про вихід зі складу учасників (засновників) ТзОВ «Ева». Також він зазначив про те, що має намір відступити у повному обсязі належну йому частку в статутному фонді ТзОВ «Ева» ОСОБА_6 Просив загальні збори спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева» у встановленому для того порядку розглянути цю заяву та з урахуванням викладеного в ній затвердити відповідні зміни до статутних документів товариства.
Також встановлено, що 10.03.2008 року зборами учасників спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева» за участю ОСОБА_2 ухвалено підтримати заяву ОСОБА_2 про вихід із складу учасників спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева» та відступлення належної йому частки в статутному фонді спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева» в розмірі 90 % ОСОБА_6
Також встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 до державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_10, третя особа спільне українське-німецьке ТзОВ «Ева» про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева».
Таким чином між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо поділу часток у статутному фонді спільного українсько-німецького ТзОВ «Ева». При цьому слідчий СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області Ковальчук О.Л. установив всі фактичні обставини, на підставі до казів, яким було дано належну правову оцінку, правомірно виніс оскаржувану постанову.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що слідчий СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області ОКовальчук О.В.установив всі фактичні обставини, на підставі до казів, яким було дано належну правову оцінку, правомірно виніс оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам ст. 110 КПК України. А тому за таких обставин, приходжу до висновку відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. 307 КПК України,-
Відмовити ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області Ковальчука О.Л. від 27.04.2013 року про закриття кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Волинської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко