Справа №: 22-ц/191/37/14Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"20" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівРоманової Л.В., Моісеєнко Т.І.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства « Науково-дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою Державного підприємства « Науково-дослідний інститут аеропружних систем» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства « Науково-дослідний інститут аеропружних систем» про стягнення середнього заробітку .
Вимоги мотивовані тим, що позивач працював в Державному підприємстві « Науково-дослідний інститут аеропружних систем» з 16.08.1973 року по 27.06.2008 року. Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував заробітну плату, згідно довідки сума заборгованості з лютого 2008 року по червень 2008 року складала 5980,28 грн. Судовим наказом Феодосійського міського суду АРК від 03.07.2013 року по справі № 119/5014/13ц, 2н/119/481/13 з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2008 року по червень 2008 року в розмірі 5980,28 грн. Судовий наказ набрав законної сили. Розрахунок із заборгованості досі не проведений, тому, посилаючись на ст.ст.116,117, 223 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2008 року по 31.08.2013 року, що складає 132 048грн. 88 коп. Із врахуванням уточнених вимог, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток в сумі 132 345,88 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2008 року по 31.08.2013 року у розмірі 110076 (сто десять тисяч сімдесят шість) грн. 48 коп. (без врахування обов'язкових відрахувань). Вирішено питання щодо судових витрат.
На вказане рішення суду Державне підприємство «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі не врахував позицію Верховного суду України щодо співмірності суми середнього заробітку за час затримки розрахунку і суми заборгованості по заробітній платі.
Апелянт вважає, що у позивача із врахуванням строку звернення до суду по трудовим спорах не має події, яка має істотне значення у визначенні остаточного розміру середнього заробітку, так як на теперішній час судовий наказ по стягненню заробітної плати перебуває на виконанні.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково по наступним підставам.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після ухвалення судового наказу про стягнення на користь позивача всіх сум, що йому належить при звільненні, відповідач своєчасно рішення суду не виконав, у зв'язку з чим на підставі ст. ст. 117 КЗпП України стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 110076 грн. 48 коп.
З таким висновком погоджується колегія суддів, крім розміру стягнутої суми.
Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до приписів та тлумачення положень названих статей, Конституційним Судом України в своєму рішенні від 22 лютого 2012 року по справі № 4-рп/2012, зокрема, в пункті 2.2 визначено, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач перебував з Державним підприємством « Науково-дослідний інститут аеропружних систем» у трудових відносинах з 16.08.1973 року по 27.06.2008 року. (а.с.32-40).
Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував заробітну плату позивачу, тому судовим наказом Феодосійського міського суду АРК від 03.07.2013 року по справі № 119/5014/13ц, 2н/119/481/13 з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2008 року по червень 2008 року в розмірі 5980,28 грн. (а.с.8).Розрахунок із заборгованості на час розгляду спору не проведений, що підтверджується довідкою та не заперечується сторонами. (а.с.26).
Обставин, які б виключали вину ДП «Науково-дослідний інститут Аеоропружних систем» у затримці розрахунку не встановлено, відповідачем не наведено.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на відсутність у позивача події, яка має істотне значення у визначенні остаточного розміру середнього заробітку, так як на теперішній час судовий наказ по стягненню заробітної плати перебуває на виконанні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Що стосується посилань апелянта про застосування співмірності стягнутої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки по вказаному факту висловлена правова позиція Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року в справі № 6-114 цс13.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, можливість зменшення судом таких сум може мати місце лише у наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати коштів при звільненні працівника.
Тобто, колегія суддів, враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність спору між сторонами про розмір належних до виплати коштів при звільненні працівника, приходить до висновку про відсутність можливості зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з істотністю суми заборгованості порівняно із середнім заробітком позивача.
Колегія суддів, звертає увагу, що в апеляційній скарзі наголошено про відсутність вини підприємства, оскільки вчасно виплатити попередню заборгованість не було можливості по причині того, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.04.2012 року порушена справа про визнання ДП «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Проте погодитись з такою думкою не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія введеного господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплати за затримку розрахунку при звільненні, пов'язані з трудовими правовідносинами, а також, виходячи зі змісту зазначеного Закону, можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів до числа яких позивач законодавством не віднесений.
Крім того, справа про банкрутство порушена 28 квітня 2012 року, а заборгованість перед позивачем виникла ще у 2008 році.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують і підстав для скасування рішення суду не містять.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про розмір стягнутої суми, яка як вбачається з розрахунку середньої заробітної плати, становить за період з 01.07.2008 року по 31.08.2013 року 1297 робочих дня, середньоденна заробітна плата 102,04 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку становить 132 345 грн. 88 коп., а з утриманими податками 110076 грн. 48 коп.
При вирішенні вказаного питання суд першої інстанції не взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що містяться у п. 6 згідно якого задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Всупереч зазначеному суд першої інстанції в резолютивній частині зазначив стягнуту суму в розмірі 110 076 грн. 76 коп. та вказав що вказана сума є сумою без врахування обов'язкових відрахувань, що суперечить довідці розрахунку. (а.с.43).
Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України, колегія суддів, вважає за необхідне змінти і судових збір.
Пунктом 4 ч.1 ст.309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по справі є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут Аеоропружних систем» задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року в частині стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.07.2008 року по 31.08.2013 року змінити, збільшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку до 132345 грн. 88 коп. ( без врахування обов'язкових відрахувань).
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року в частині стягнення судових витрат змінити, збільшити суму судових витрат, яка підлягає стягненню з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут аеропружних систем" на користь держави до 1323 грн. 45 коп.
В іншій частині рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
Г.В.Редько Л.В. Романова Т.І. Моісеєнко