Справа № 161/20257/13-к
Провадження № 1-кс/161/4574/13
м. Луцьк 02 грудня 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Ленічеві Є.А.,
з участю скаржника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька Фощенка О.С. від 21.11.2013 року про закриття кримінального провадження,
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька Фощенка О.С. від 21.11.2013 року про закриття кримінального провадження. В обґрунтування скарги посилається на те, що 21 листопада 2013 року вона отримала поштою постанову старшого слідчого прокуратури м.Луцька Фощенка О.С. від 21.11.2013 року про закриття кримінального провадження № 42012020010000009 від 27.11.2012 року. Вважає дану постанову формальною, що підлягає скасуванню з підстав викладених в скарзі. Просить скасувати постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька Фощенка О. від 21.11.2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42012020010000009 від 27.11.2012 року.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала з підстав в ній викладених. Просила скаргу задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Розгляд скарги проводиться за відсутності слідчого, так як його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 306 КПК України.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши письмові матеріали скарги, приходжу до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
При розгляді скарги встановлено, що 27 вересня 2013 року старшим слідчим прокуратури м. Луцька Волинської області Фощенко О.С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 47012020010000009 від 27.11.2012 року (а.с. 7-9).
Відповідно до ст.ст. 92, 110 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
В постанові слідчого, прокурора мають бути наведені зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обгрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Однак як вбачається з оскаржуваної постанови старшого слідчого прокуратури м. Луцька Волинської області Фощенка О.С. зазначені вимоги слідчим не виконані.
Так як слідчим взяті за основу постанова про закриття кримінального провадження від 18.12.2012 року, яка була скасована ухвалою суду від 13.05.2013 року та постанова про закриття кримінального провадження від 17 липня 2013 року, яка була скасована ухвалою суду від 07 серпня 2013 року, постанова про закриття кримінального провадження від 30 серпня 2013 року, яка була скасована ухвалою суду від 17 вересня 2013 року.
При цьому слідчим взагалі не виконані вимоги ухвали суду від 17 вересня 2013 року. В результаті чого незрозуміло на підставі чого слідчий із достовірністю зробив висновок про наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття оскаржуваної постанови з тих підстав, які в ній викладені.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що слідчим не в повній мірі виконано вимоги ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, які б дійсно підтверджували відсутність складу кримінального правопорушення, які вказані в заяві скаржника. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 306-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження - задовольнити повністю.
Постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька Волинської області Фощенка О.С. від 27 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 47012020010000009 від 27.11.2012 року - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко