Справа № 161/19126/13-к
Провадження № 1-кс/161/4230/13
м. Луцьк 13 листопада 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
з участю скаржника ОСОБА_1,
прокурора Лейбик О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про закриття кримінального провадження № 42012020010000066 від 27 грудня 2012 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною. В обґрунтування скарги посилається на те, що 27 грудня 2012 року до ЄРДР внесено відомості про вчинене арбітражним керуючим ОСОБА_2 щодо акціонерів ВАТ «Луцький райагроплстач» в т.ч. щодо неї кримінальне правопорушення.
Про прийняте процесуальне рішення її не повідомлено.
29 та 30 жовтня 2013 року вона зверталась до начальника СВЛуцького МВ УМВС України у Волинській області Новицького Р.Д. з даного приводу на що отримала усну відповідь, що дане кримінальне правопорушення закрито, але копію постанови про закриття кримінального провадження не видав.
Протиправними діями арбітражного керуючого їй заподіяна істотна майнова та моральна шкода. Крім того, протиправними діями арбітражного керуючого заподіяна істотна майнова шкода КБ «Укргазбанк», власником якого є держава в особі Міністретсва фінансів України.
Просить скасувати постанову слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про закриття кримінального провадження № 42012020010000066 від 27 грудня 2012 року.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала з підстав в ній викладених. Просила скаргу задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення скаржника, прокурора, дослідивши письмові матеріали скарги та кримінального провадження, приходжу до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
При розгляді скарги встановлено, що 17 квітня 2013 року слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Мороз І.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 4201302010000066 від 27.12.2012 року. В обґрунтування постанови посилається на те, що в ході кримінального провадження фактів зловживання службовим становищем арбітражним керуючим ТзОВ «РММ» ОСОБА_2 не встановлено, а тому в діях арбітражного керуючого ТзОВ «РММ» ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Також встановлено і це вбачається із постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 17 квітня 2013 року, що ним не дотримано вимог ст.ст. 91-92 КПК України. Так як із оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження взагалі не вбачається будь-яких слідчих та процесуальних дій, які слідчим проводились, що свідчить про поверхневу та неповну перевірку фактичних обставин справи та передчасність висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Таким чином слідчим не вчинено всі передбачені КПК України дії для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин кримінального правопорушення. В результаті чого незрозуміло на підставі чого слідчий зробив висновок про наявність чи відсутність достатніх підстав прийняття оскаржуваної постанови.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що слідчим не вчинено всі передбачені КПК України дії для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин кримінального правопорушення. В результаті чого незрозуміло на підставі чого слідчий зробив висновок про наявність чи відсутність достатніх підстав прийняття оскаржуваної постанови. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про задоволення скарги та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 306-307 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про закриття кримінального провадження № 42012020010000066 від 27 грудня 2012 року - задовольнити повністю.
Постанову слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області Мороз І.В. від 17 квітня 2013 року про закриття кримінального провадження № 4201302010000066 від 27.12.2012 року - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко