Справа № 161/19338/13-к
Провадження № 1-кс/161/4278/13
м. Луцьк 21 листопада 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
з участю скаржника ОСОБА_1,
слідчого Чайки Ю.В.,
прокурора Ляшука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на незаконні дії слідчого та прокурора,
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою. В обґрунтування скарги посилається на те, що 15 жовтня 2013 року судом було винесено ухвалу про тимчасове задоволення клопотання старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області Чайки Ю.В., надано дозвіл останній на проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3
Як зазначено в ухвалі суду від 15.10.13 року ст. слідчий СУ УМВС України у Волинській області Чайка Ю.В. звернулася до суду з клопотанням провести обшук в житловому приміщенні, які належить ОСОБА_3 за адресою, АДРЕСА_1. З метою виявлення, фіксації, вилучення речей і документів щодо придбання та відчуження права власності на заставне майно ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер», ТОВ «Поларт-Інвест», ТОВ «Новітні крохмальні технології», ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Кондитерпромторг», ТОВ «ТД «Луцьккондитер» (фінансово-господарської діяльності, записники, зошити, блокноти, флеш-носії, бланки документів, фіктивні документи, печатки, комп'ютерна, фото/відео та копіювальна техніка, мобільні телефони, комп'ютери та ноутбуки з встановленими програмними продуктами для зв'язку), що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню під час даного кримінального провадження. Вказане клопотання слідчого було задоволено частково та йому було надано дозвіл на обшук приміщень за адресою АДРЕСА_1, а в решті клопотання - відмовлено.
Суд у своїй ухвалі відмовив слідчому у вилученні заставного майна, речей і документів щодо відчуження та набуття права власності на заставне майно ТОВ «ВКФ «Луцьккондитер», ТОВ «Поларт-Інвест», ТОВ «Новітні крохмальні технології», ТОВ «ТД «Поларт-Трейд», ТОВ «Кондитерпромторг», ТОВ «ТД «Луцьккондитер» (фінансово-господарської діяльності, записники, зошити, блокноти, флеш-носії, бланки документів, фіктивні документи, печатки, комп'ютерна, фото/відео та копіювальна техніка, мобільні телефони, комп'ютери та ноутбуки з встановленими програмними продуктами для зв'язку), що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню під час даного кримінального провадження.
Незважаючи на відмову суду, старший слідчий Поляк М.О, який проводив обшук, перевищуючи свої службові повноваження вчинив незаконні дії, а саме вилучив майно, дозвіл про що від слідчого судді не було отримано.
При виконанні ухвали суду, старшим слідчим Поляком М.О. було проведено обшук в
приміщенні, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3
Враховуючи те, що в ухвалі суду, як вже зазначено в даній скарзі, не зазначено чіткого переліку речей, з метою якого проводиться обшук, вилучені під час обшуку документи, записники, флеш карта та лазерний диск згідно ч. 7 ст. 236 КПК України є ніщо іншим, як тимчасово вилучене майно.
Оскільки старший слідчий Чайка Ю.В. з клопотанням про накладення арешту тимчасово вилученого майна протягом наступного робочого дня після фактичного вилучення, тобто 1 листопада, до суду не зверталась, останній було подано заяву від ОСОБА_1 про повернення належного йому майна, яка була зареєстрована 08.11.2013 р. в канцелярії СУ УМВС України у Волинській області. При цьому слідчий ігнорує подібне звернення та продовжує вчиняти дії, які виражаються у незаконній бездіяльності.
Також слід зазначити, що подібне звернення про повернення тимчасово вилученого майна не є обов'язковим згідно чинного КПК України, та є особистою ініціативою власника вилученого майна, а безпосередньо обов'язок на повернення даного майна покладено на особу, що його вилучила.
При цьому ОСОБА_1, який є власниками вилученого майна підозра не оголошувалась та у даному кримінальному провадженню має статус свідка, що визначено проведенням слідчим відповідної процесуальної дії - допитом в якості свідка.
З моменту тимчасового вилучення майна у їх ОСОБА_1 та можливої подачу клопотання до Луцького міськрайонного суду пройшло понад сімдесят дві години, однак майно, всупереч ч. 6 ст. 173 КПК України, не повернуто.
Просить зобов'язати старшого слідчого СУ УМВС Чайку Ю.В. негайно повернути ОСОБА_1, флешку, лазерний диск «CD-R» з написом «Инф», 4 записники та документи, що були вилучені з вищевказаної адреси під час проведення обшуку відповідно до ухвали суду. Зобов'язати старшого слідчого СУ УМВС України Чайку Ю.В. припинити вчиняти в подальшому незаконні дії, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав з підстав, в ній викладених. Просив її задовольнити.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення скаржника, слідчого, прокурора, дослідивши письмові матеріали скарги, приходжу до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора - бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
При розгляді скарги встановлено, що 31.10.2013 року старшим слідчим СУ УМВС України у Волинській області Поляком М.О. було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді від 15.10.2013 року. В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено печатку, флешку, лазерний диск «CD-R» з написом «Инф», 4 записники та документи, що підтверджується протоколом обшуку від 31.10.2013 року.
В подальшому скаржник звернувся до старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області Чайки Ю.В. із заявою про повернення вилученого майна. Однак вилучене
майно старшим слідчим СУ УМВС України у Волинській області Чайкою Ю.В. повернуто не було.
Також встановлено, що скаржник у своїй скарзі просить зобов'язати старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області Чайку Ю.В. повернути вилучене майно. При розгляді скарги встановлено і це підтверджено самим скаржником та вбачається з протоколу обшуку від 31.10.2013 року складеного старшим слідчим СУ УМВС України у Волинській області Поляком М.О., який проводив обшук, що старший слідчий СУ УМВС України у Волинській області Чайка Ю.В. жодних дій на підставі ухвали слідчого судді від 15.10.2013 року не вчиняла. Оскільки обшук проводив старший слідчий СУ УМВС України у Волинській області Поляк М.О. та вилучав перераховане в протоколі обшуку майно, то і до нього потрібно звертатися було з заявою про повернення тимчасово вилученого майна. Однак скаржник звернувся до старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області Чайки Ю.В. із заявою про повернення вилученого майна.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що скаржник просить зобов'язати старшого слідчого СУ УМВС України у Волинській області Чайку Ю.В. повернути вилучене майно, яка взагалі не вчиняла слідчих та процесуальних дій по вилученню майна у скаржника. Так як всі ці дії вчинено старшим слідчим СУ УМВС України у Волинській області Поляком М.О. При цьому слідчий суддя не наділений повноваженнями зобов'язувати одного слідчого повертати вилучене майно, яке було вилучене іншим слідчим. А тому за таких обставин приходжу до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги.
Також скаржник просить зобов'язати старшого слідчого СУ УМВС України Чайку Ю.В. припинити вчиняти в подальшому незаконні дії, що суперечать вимогам чинного законодавства. Це свідчить про те, що скаржник просить зобов'язати слідчого припинити вчиняти в подальшому незаконні дії. Однак слідчий суддя може визнати протиправними дії, які вже вчинено. Однак нормами КПК України не передбачено зобов'язати слідчого припинити вчиняти в подальшому дії, що суперечать вимогам чинного законодавства. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про відмову в задоволенні даної вимоги.
Керуючись ст. 307 КПК України,-
Відмовити ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 в задоволенні скарги на незаконні дії слідчого та прокурора під час досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко