Справа № 108/2138/13-ц
16 січня 2014 року смт. Кіровське АР Крим
Кіровській районний суд Автономної Республіки Крим у складі :
головуючого - судді Хачикян А. Х.,
при секретарі - Абкаіровій Е. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
17.09.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання незаконною бездіяльності відповідача в неукладанні трудового договору та зобов'язання укласти із нею трудовий договір, мотивуючи вимоги тим, що вона працювала секретарем Партизанської сільської Ради та за сумісництвом працювала вчителем географії Партизанської ЗШ, у серпні 2013 року відповідач відмовився укладати із нею трудовий договір, оскільки на посаду вчителя географії прийнятий молодий фахівець. 29.10.2013 року позивач звернулась до суду із заявою про зміну предмету та підстав позову, згідно якої остання просить визнати противоправним та скасувати наказ відповідача про її звільнення, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивачем також заявлено клопотання про залишення позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача в неукладанні трудового договору та зобов'язання укласти із нею трудовий договір без розгляду.
Позивач та її представники, які діяли на підставі довіреності та договору, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача, яка діяла на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, заперечувала проти їх задоволення.
Суд, в рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, вислухавши позивача, її представників, представника відповідача, їх доводи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З частини 1 статті 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з пункту 2 частини 1 статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Згідно пункту 1.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року (далі Інструкція), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Відповідно до пункту 2.14 зазначеної вище Інструкції, робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Судом встановлено, що згідно наказу відповідача № 254к від 03.09.2012 року, із яким ознайомлена позивач ОСОБА_1, про що свідчить її підпис у наказі, остання прийнята вчителем географії Партизанської ЗШ І - ІІІ ступенів за сумісництвом з 04.09.2012 року по 31.05.2013 року, що також випливає з запису у копії трудовій книжці, оригінал якої оглянутий у судовому засіданні /а. с. 12, 69/.
Згідно пункту 8 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993 року, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Наказом відповідача № 97к від 03.06.2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади вчителя географії Партизанської ЗШ І - ІІІ ступенів за сумісництвом з 11.06.2013 року, що підтверджується також записом у трудовій книжці /а. с. 12, 70/.
Позивач в судовому засіданні пояснила, що 28.08.2013 року за її бажанням директором Партизанської ЗШ І - ІІІ ступенів у трудовій книжці зроблений запис про її звільнення, наказ про звільнення отриманий нею 19.09.2013 року поштою /а. с. 48/.
Судовим розглядом також встановлено, що позивач на час її звільнення з посади вчителя географії за сумісництвом мала основне місце роботи та працювала секретарем Партизанської сільської Ради з 16.11.2010 року по 30.08.2013 року, що вбачається з записів у трудовій книжці та з рішення Партизанської сільської Ради Кіровського району АР Крим № 1 від 30.08.2013 року /а. с. 11 - 12, 32/.
З пояснень представника відповідача, даних у судовому засіданні, випливає, що після звільнення позивача з посади вчителя географії за сумісництвом, на посаду вчителя географії прийнятий працівник - ОСОБА_2, яка не є сумісником, про що свідчить наказ відділу освіти Кіровської РДА в АР Крим № 132к від 12.08.2013 року /а. с. 16/.
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач, звертаючись 17.09.2013 року до суду із позовом за захистом своїх прав, обрала такий спосіб захисту, як визнання незаконною бездіяльності відповідача в неукладанні трудового договору за закінченням виборчої роботи та зобов'язання укласти із нею трудовий договір, тобто не оспорювала факт свого звільнення з посади вчителя географії за сумісництвом та не ставила питання про скасування наказу про її звільнення і відновлення попереднього становища шляхом поновлення на роботі, що на думку суду свідчить про те, що позивач була не згодна лише із тим, що відповідач не уклав із нею черговий трудовий договір.
Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від 16.01.2013 року клопотання позивача про залишення позовних вимог задоволено, позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача в неукладанні трудового договору за закінченням виборчої роботи та зобов'язання укласти із нею трудовий договір - залишені без розгляду.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року, встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Оскільки судовим розглядом безперечно встановлено, що у трудову книжку ОСОБА_1 запис про її звільнення зроблений директором Партизанської ЗШ І - ІІІ ступенів 28.08.2013 року та того ж дня трудова книжка їй повернута, наказ про звільнення позивача отриманий останньою 19.09.2013 року, а звернулася ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку лише 29.10.2013 року, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк, передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, без поважних причин, крім того, питання про поновлення зазначеного вище строку ані позивач, ані її представники в судовому засіданні не ставили.
Доводи позивача та її представників про те, що ОСОБА_1 звернулась до суду в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України, оскільки про звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП України позивачу стало відомо лише 19.09.2013 року, суд вважає неспроможними з тих підстав, що трудова книжка позивача має запис про її звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, який зроблено директором школи 28.08.2013 року, про що також в судовому засіданні пояснювала позивач.
Крім того, з 19.09.2013 року по день подачі позивачем до суду заяви про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, тобто по 29.10.2013 року, сплинув більш ніж місячний строк.
Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 до відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, без задоволення у повному обсязі, оскільки позивач звернулась до суду із зазначеним позовом поза межами строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України, крім того, клопотань про поновлення цього строку, що передбачено статтею 234 КЗпП України, позивач та її представники під час судового розгляду не заявляли.
Відповідно до статті 88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись статтями 221, 233, 234 КЗпП України, Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, Положенням «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України № 43 від 28.06.1993 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації в АР Крим про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, - залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Кіровській районний суд АР Крим протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
С у д д я А. Х. Хачикян