Справа № 570/1160/13-ц
Номер провадження 2/570/879/2013
21 листопада 2013 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
при секретарі Беднарчук Г.П.
з участю представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Українського центру фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", Рівненського регіонального центру з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» про встановлення факту трудових відносин, встановлення факту отримання травми під час виконання трудових обов'язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є інвалідом дитинства першої групи по зору. У січні 2011 року він отримав від тренера ОСОБА_9 свою трудову книжку, зі змісту якої дізнався, що відповідач неправильно її оформив, здійснивши запис про трудову діяльність лише з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року. У трудових відносинах з Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» на посаді спортсмена-інструктора позивач перебував з 01 січня 2005 року. Після отримання трудової книжки позивач неодноразово звертався з проханням внести відповідні записи, однак йому пояснили, що 2005 рік не зараховувався, оскільки не було видано наказу про призначення позивача на відповідну посаду. Позивач зазначає, що з січня 2005 року він приступив до виконання обов'язків спортсмена збірної команди України серед інвалідів, проходив тренування, медичні обстеження, брав участь у тренувальних зборах, змаганнях національного і міжнародного рівня, виборював призові місця. Дані обставини підтверджуються письмовими доказами. Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані власником або уповноваженим ним органом, але працівника фактично було допущено до роботи. Позивач зазначає, що виконував обов'язки спортсмена збірної команди України серед інвалідів. Законодавець покладає видання наказу про призначення на посаду працівника на власника або уповноважений ним орган, так само власник зобов'язаний був внести всі відомості про призначення до трудової книжки протягом п'яти днів після призначення на посаду. Також зазначає, що відповідач ніколи не ознайомлював його зі змістом трудового договору (контракту), та ніколи не надавав ці екземпляри трудових договорів. Старшим тренером ОСОБА_9 у січні 2011 року позивача повідомлено, що термін дії його контракт закінчився, а тому позивача звільнено, і ніхто не буде укладати новий контракт. Позивач вважає, що причиною не укладання контракту на новий термін стала його громадянська позиція: він цікавився рухом коштів, які виділялися на проведення змагань; був незадоволений нарахуванням заробітної плати; висловлював обурення з приводу несвоєчасного розрахунку. Про своє звільнення позивач дізнався лише з трудової книжки, яку було передано старшим тренером ОСОБА_9 наприкінці січня 2011 року. Позивач просить врахувати здійснення порушення роботодавцем його законних трудових прав та інтересів; особистого негативного ставлення до особистості позивача, через що з ним не був продовжений контракт, та не здійснено запису в трудовій книжці, що завдало значної моральної шкоди, та створило суттєві проблеми для подальшої організації життя, визначення розміру пенсії. Крім того, перебуваючи на посаді спортсмена позивач отримав травму, яка стала підставою для погіршення його стану здоров'я. Під час тренувальних зборів для підготовки до чемпіонату України для відбору спортсменів на чемпіонат Європи він отримав травму хребта, що в свою чергу в майбутньому вплинуло на погіршення зору, через що вимушений був довгий час лікуватися. Дані обставини підтверджується епікризом Київської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» №13735, направленням на МСЕК від 08.10.2012 року комп'ютерною томографією Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. Віктора Поліщука від 14.10.2009 року, консультативним висновком спеціаліста від 14.09.2012 року та довідкою МСЕК №02182118 від 29.10.12 року. Відповідно до п.1ст.1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України позивачеві завдано значну моральну шкоду. Дана шкода оцінюється у розмірі 134 160 грн. Зважаючи на наведене, позивач просить суд постановити рішення, яким встановити факт трудових відносин ОСОБА_8 з Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» на посаді спортсмена збірної команди України серед інвалідів (спортсмена-інструктора) з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року; Українському центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» внести запис до трудової книжки; стягнути недоплачену заробітну плату з Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» за весь час перебування у трудових відносинах з врахуванням індексу інфляції; встановити факт отримання травми хребта ОСОБА_8 під час перебування в трудових відносинах в Українському центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що мала місце під час тренування в Рівненському регіональному центрі з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» в 2009 році; стягнути з Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» моральну шкоду в сумі 134 160 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позов. Пояснив суду, що з ним не укладалися жодні контракти, але в той же час не заперечував, що з 2006 року по 2010 рік він отримував грошові кошти на банківську картку на підставі трудових відносин між ним та Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Зазначив, що до нього є упереджене ставлення зі сторони відповідачів, оскільки він «бореться за правду». Позивач звинувачує відповідачів у вчиненні злочинів, таких як: шахрайство з фінансовими ресурсами, невиплата грошових коштів в повному обсязі, привласнення керівництвом заробітної плати спортсменів, фальсифікації документів, залякування. Зазначає про упереджене ставлення саме до нього і пов'язує це з активною громадянською позицією. Оскільки звернення позивача до правоохоронних органів не надали результату, він змушений звертатися до суду, та просить суд постановити відповідне рішення в обсязі, що зазначений в позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали. Пояснили, що ОСОБА_8 працював спортсменом-інструктором штатної збірної команди України з пауерліфтингу серед спортсменів-інвалідів з вадами зору з січня 2006 року по грудень 2010 року. Трудові відносини між Укрцентром «Інваспорт» та ОСОБА_8 були оформлені контрактом. Термін дії контракту складає один рік. Підставою для укладення контракту є показники спортивних результатів (Закон України «Про фізичну культуру і спорт», стаття 37). Тарифний розряд (посадовий оклад) встановлюються згідно спортивного результату (положення 4 до наказу Мінсім'ямолодьспорту від 23.09.2005 № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту»). У жовтні 2005 року на чемпіонаті світу позивач посів призове місце, що дало йому право увійти до складу штатної збірної команди України серед спортсменів - інвалідів у 2006 році. В подальшому цей контракт продовжували з позивачем на підставі написаної ним заяви та наказу про продовження терміну дії контракту. Підстава для розірвання контракту чи для продовження контракту - це спортивні результати та досягнення спортсмена. На підставі пропозицій Спортивної Федерації Незрячих України (СФНУ) на 2011 рік контракт з ОСОБА_8 не продовжено (підстава - не було досягнуто очікуваних результатів у 2010 році). Преміювання спортсменів-інструкторів та тренерів штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів встановлюються на підставі рішення керівника «Інваспорту», та залежить від фонду заробітної плати організації, тому розмір премії може бути різний. На підставі заяв ОСОБА_8 йому неодноразово надавалися довідки про доходи (довідка від 07.07.2011 № 109, довідка від 16.12.2011 № 199), в листі від 30.05.2012 № 428 на звернення ОСОБА_8 була надана детальна інформація з приводу нарахувань та виплат ОСОБА_8 грошових коштів за 2006-2010 роки. За період з 2006-2010 роки ОСОБА_8 не надавалися листки непрацездатності, а також не було надано медичного акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який складається відповідно до Порядку про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, і служить первинним документом для аналізу їх причин і розробки заходів щодо їх усунення. При розслідуванні нещасних випадків методика описання обставин події наводиться в акті спеціального розслідування Н-5. За таких умов просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі зважаючи на ту обставину, що права позивача не були порушені.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 працював на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України з пауерліфтингу серед спортсменів-інвалідів з вадами зору з січня 2006 року по грудень 2010 року. Трудові відносини між Укрцентром «Інваспорт» та ОСОБА_8 були оформлені контрактом. Термін дії контракту складає один рік. Підставою для укладення контракту є показники спортивних результатів (положення Закон України «Про фізичну культуру і спорт», стаття 37). Тарифний розряд (посадовий оклад) встановлювався згідно спортивного результату спортсмена (положення 4 до наказу Мінсім'ямолодьспорту від 23.09.2005 № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту»).
В матеріалах справи наявні чисельні накази Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», згідно до яких зазначалися як посадові оклади спортсменів, так і відповідні надбавки.
Позивач не заперечував, що протягом 2006-2010 років він отримував грошові кошти на картковий рахунок.
Позивач зазначає, що такі кошти йому виплачувалися не в повному обсязі; тобто він вважає, що грошові виплати повинні були скласти більший розмір, ніж він отримував. Проте позивач не надав суду жодного доказу та розрахунку на підтвердження своїх заяв. Позивач також не надав суду довідки про доходи, що йому видавав відповідач (довідка від 07.07.2011 № 109, довідка від 16.12.2011 № 199), не надав лист від 30.05.2012 № 428, в якому була надана детальна інформація з приводу нарахувань та виплат йому грошових коштів за 2006-2010 роки.
За таких умов доводи позивача про те, що протягом 2006-2010 р.р. йому виплачувалися грошові кошти в меншому розмірі, ніж мали б виплачуватися, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Позивач вважає, що протягом 01.01.2005-31.12.2005 р. він, виконуючи обов'язки спортсмена збірної команди України серед інвалідів, перебував у штатній збірній команді України серед спортсменів-інвалідів. А тому у відповідності до вимог ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані власником або уповноваженим ним органом, але працівника фактично було допущено до роботи. Отже, період 01.01.2005-31.12.2005 р. мав бути зарахованим позивачу як період перебування позивача на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів, і відповідно, за вказаний період йому повинна бути виплачена заробітна плата.
Проте дане твердження нічим не обґрунтовується.
Так, збірна команда України складається, в тому числі, з спортсменів, які не входять до штатної збірної команди України; та з спортсменів, які є спортсменами-інструкторами штатної збірної команди України.
Перші приймають участь у підготовці до змагань, приймають участь у змаганнях (власне, як і другі), проте не отримують за це посадові оклади в розмірі тарифних окладів та коефіцієнтів, на відміну від спортсменів штатної збірної команди України.
Відповідачі не заперечували той факт, що позивач в 2005 році входив до складу збірної команди України серед спортсменів-інвалідів; приймав участь у тренуваннях та змаганнях. Але вони заперечували той факт, що позивач в цей період був на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України. А зважаючи на це позивачеві не могли виплачувалися грошові кошти - посадові оклади в розмірі тарифних окладів та коефіцієнтів, оскільки для цього не було жодних правових підстав. А вже після досягнення позивачем вагомих спортивних результатів в 2005 році його було зараховано спортсменом-інструктором штатної збірної команди України з 01.01.2006 року, і контракти щороку продовжувалися, останній мав термін дії 31.12.2010 року. На підставі укладених контрактів позивачеві виплачувалися грошові кошти в розмірі тарифних окладів та коефіцієнтів, та винагороди за досягнення призових місць.
Та обставина, що протягом 01.01.2005-31.12.2005 р. позивач не входив до штатної збірної команди України підтверджує зміст наказу Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту № 310 від 09.02.2005 року «Про список збірних команд України серед спортсменів-інвалідів на 2005 рік», де ОСОБА_8 значиться у розділі «Пауерліфтинг» із зазначенням «Кандидати у збірну команду».
Отже, заявлені позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_8 з Українським центром з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» на посаді спортсмена збірної команди України серед інвалідів (спортсмена-інструктора) - фактично ці вимоги зводилися до встановлення такого факту перебування позивача на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів, і відповідно, за вказаний період нарахування та виплати заробітної плати, внесення запису до трудової книжки про перебування позивача на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України серед спортсменів-інвалідів за 01.01.2005-31.12.2005 р. - не підлягають до задоволення як безпідставно заявлені.
Позивач зазначає, що при тренуванні він отримав травму хребта, і дана обставина може бути підтверджена показами свідків. Через це він просить суд встановити факт отримання травми під час тренування в Рівненському регіональному центрі з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що мала місце в 2009 році.
Проте позовні вимоги в цій частині заявлених позовних вимог не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 станом на 27.07.2009 року «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» був затверджений Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04 (Форми Н-5, Н-1, НПВ, П-5, Н-2, Н-9, П-3, П-4), про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому. Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення за формою згідно з додатком 1: підприємству, де працює потерпілий; робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно. Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку, коли він стався) - пункти 8, 9, 26.
По суті, такі ж положення залишилися чинними на час розгляду справи.
За період з 2009-2010 років ОСОБА_8 не надавалися листки тимчасової непрацездатності, що були пов'язані, як він зазначає, з отриманою ним травмою; в матеріалах справи відсутні достовірні докази, і зокрема висновки медичних фахівців про те, що погіршення стану здоров'я позивача перебуває у прямому причинному зв'язку з подією, на яку він посилається у своїй заяві. Немає у справі і безспірних доказів того, що в 2009 році позивач дійсно був травмований за обставин, на які він вказує у своїй заяві. Він не звертався до лікувально-профілактичного закладу із зверненням з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства за відповідною медичною допомогою. Він також не звертався з заявою у відповідності до п. 26 Положення.
Отже, в судовому засіданні не був доведений той факт, що відповідачі відмовляються вчиняти дії, що визначені п. 26 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, оскільки позивач не звертався до них у визначений законодавством спосіб з метою захисту своїх прав.
За відсутності звернення позивача до відповідачів з повідомленням про нещасний випадок в порядку, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 суд вважає звернення з такими заявленими позовними вимогами - про встановлення факту отримання травми хребта ОСОБА_8 під час перебування в трудових відносинах в Українському центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що мала місце під час тренування в Рівненському регіональному центрі з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» в 2009 році - передчасними, оскільки відповідачі не порушували своїми діями прав позивача.
За таких умов в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Позивач просить у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України стягнути завдану моральну шкоду.
Суд приймає до уваги, що в трудових спорах слід керуватися нормами ст. 237-1 КЗпП України. Так, за положеннями цієї статті, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач зазначає, що завдана моральна шкода оцінюється у розмірі 134 160 грн. Обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди та обставин, що її викликали: неправомірне звільнення з ініціативи відповідача (не укладення нового контракту в 2011 році); не внесення відповідачами відповідного запису до трудової книжки за період роботи в 2005 році, що призвело до нарахування значно меншого розміру пенсії; упереджене ставлення: переслідування позивача за те, що він намагався дізнатися про розмір належних грошових сум, що підлягали виплаті; залякування; погрози не продовжити контракти на наступні періоди.
Проте в судовому засіданні не були встановлені жодні обставини щодо порушення трудових чи цивільних прав позивача.
Так, згідно до службової записки старшого тренера штатної збірної команди України з пауерліфтингу ОСОБА_9, кращий спортивний результат позивача в сумі триборства згідно єдиної спортивної класифікації України відповідає ІІ спортивному розряду, та у ваговій категорії до 125 кг він займав сьому позицію; а результат на чемпіонаті України згідно світового рейтингу на 262,5 кг у сумі триборства нижчий від І-го місця, і на 190 кг нижчий від ІІІ-го місця, то тренерський склад прийняв рішення про недоцільність подальшого перебування позивача у складі збірної команди України.
Згідно до засідання тренерської ради збірної команди України з пауерліфтингу серед спортсменів з вадами зору від 09.05.2010 року, враховуючи низькі спортивні результати позивача в сумі триборства (сьомий результат згідно світового рейтингу), та враховуючи вік спортсмена - 53 роки, враховуючи заниження кращого особистого результату на 130 кг в сумі триборства, та враховуючи системний регресуючий результат на протязі останніх двох років запропоновано Укрцентру «Інваспорт» не залучати даного спортсмена до підготовки на участь у чемпіонаті світу. Таке рішення було прийняте колегіально, складом голови тренерської ради та п'яти членів тренерської ради.
Рішенням цієї ж тренерської ради від 30.08.2010 року був сформований склад спортсменів для участі в чемпіонаті світу, і позивач не був включений до складу збірної команди України.
Отже, підставою для не укладення з позивачем нового контракту на 2011 рік стали не особисті неприязні відносини керівництва Укрцентру «Інваспорт» чи директора Рівненського регіонального центру з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», а системний регресуючий спортивний результат позивача на змаганнях на протязі останніх двох років.
Контракт, що був укладений в 2009 році, припинив свою дію у зв'язку з закінчення строку, на який він укладався. Такий контракт не був припинений з іншої причини, крім зазначеної вище. Після закінчення дії контракту позивачеві була видана трудова книжка.
Крім того, позивач зазначав про упереджене ставлення до нього зі сторони відповідачів.
Проте такі обставини не відповідають дійсності. Так, в матеріалах справи наявні чисельні листи відповідачів, адресові органам державної влади, приватним структурам: приватним підприємцям, керівникам підприємств з пропозицією надати позивачеві посильну як матеріальну, так і інші види допомоги. Також наявний лист спортсменів-інвалідів, в якому зазначається про те, що вони не поділяють погляди позивача по відношенню до відповідачів та не підтримують зайняту ним позицію.
Отже, дії відповідачів були спрямовані на покращення побуту позивача та покращення його матеріального забезпечення, що спростовує показання позивача про упереджене ставлення до нього, залякування, що слугувало б підставою для відшкодування моральної шкоди згідно до положень ст. 1167 ЦК України.
Таким чином заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають до задоволення як безпідставно заявлені та недоведені.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Позивач жодним чином не довів порушення своїх трудових прав, і такі порушення не були встановлені в ході розгляду справи.
За наведених вище обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України. В даному випадку судові витрати покладаються на державу.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_8 до Українського центру фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", Рівненського регіонального центру з фізичної культури і спорту Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» про встановлення факту трудових відносин, встановлення факту отримання травми під час виконання трудових обов'язків, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Красовський О.О.