Апеляційний суд Житомирської області
Справа №275/706/13-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.3,ст.187 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 січня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участі:
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
прокурора: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Брусилівського району ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області, від 06 листопада 2013 року, -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого :
засуджено за ч.3 ст.187 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Згідно вироку, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, о 15 годині 26.07.2013 року, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 , 1928 року народження, вийнявши скло із віконної рами, що розташоване біля вхідних дверей будинку, утворивши при цьому отвір, через який відкрив запираючий пристрій вхідних дверей та проник до її будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Застосовуючи насильство, що являється небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, а саме штовхнувши рукою ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала на підлогу вдарившись коліном, продовжуючи свої насильницькі дії ОСОБА_7 схопив ОСОБА_10 в обхват ліктем за шию, таким чином утримуючи її в лежачому положенні на підлозі, та почав душити, вимагаючи при цьому від неї негайно передати йому у власність грошові кошти. В обстановці, яка сталась, злякавшись за своє життя та здоров'я, потерпіла ОСОБА_10 , яка через свій похилий вік та фізичні можливості не стала чинити опору, віддала ОСОБА_7 гроші в сумі 10 гривень. Залишаючи з викраденим будинок, ОСОБА_7 , висловив на адресу потерпілої словесні погрози щодо застосування до неї насильства небезпечного для життя чи здоров'я, у разі, розголошення нею даних про вчинений ним злочин.
Крім цього, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, повторно, близько 20 години 26.07.2013 року, з метою незаконного заволодіння чужим майном, вийнявши скло у віконній рамі, що знаходиться із тильної сторони будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , проник через утворений отвір у вікні до будинку ОСОБА_10 , де застосовуючи насильство небезпечне для її життя та здоров'я, штовхнув останню рукою, внаслідок чого потерпіла впала спиною на підлогу, після чого, однією рукою обхватив потерпілу за шию та почав душити, утримуючи при цьому на підлозі, а іншою рукою закриваючи їй рота, щоб остання не кричала, та став вимагати передачі йому грошових коштів. Коли ж ОСОБА_10 під дією насильства відповіла, що грошей в неї немає ОСОБА_7 не припиняючи дії фізичного насильства у вигляді удушення, почав вимагати в потерпілої продукти харчування. Так як потерпіла через свій вік та фізичні властивості не могла дати гідного опору, то погодилась на ці вимоги ОСОБА_7 . Після цього, відпустивши потерпілу, Рафальський відкрито викрав з холодильника потерпілої продукти харчування, а саме ліверну ковбасу масою 200 грам вартістю 3 грн. 65 коп., 0,5 кг. помідорів, вартістю 2 грн., 1/2 буханки хліба вартістю 2 грн., 1 пляшку олії «Королівський смак», ємкістю 1 літр, вартістю 19 грн., 1 банку консерви «Шпроти» вартістю 9 грн., пластиковий судочок, вартістю 5 грн., чим спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 40 грн. 60 коп. Продовжуючи протиправні дії, ОСОБА_7 , став словесно погрожувати потерпілій розправою у разі розголошення нею даних про вчинений ним злочин, які вона сприймала реально.
В апеляціях:
- прокурор ОСОБА_9 не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасування із-за неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що судом, при постановленні вироку щодо ОСОБА_7 та засудженні його за ч. 3 ст. 187 КК України, безпідставно не було застосоване додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
- захисник ОСОБА_6 не погоджується з вироком з підстав невірної кваліфікації судом дій його підзахисного та суворості призначеного йому покарання. Вважає, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а не ч. 3 ст. 187 КК України. В обґрунтування своїх доводів вказує на відсутність у потерпілої ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які б свідчили про вчинення його підзахисним щодо неї насильницьких дій, які були б небезпечні для її життя та здоров'я в момент нападу. Просить після скасування вироку постановити новий, яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначити останньому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Від прокурора ОСОБА_9 надійшли заперечення на подану захисником апеляцію, згідно яких він вважає її безпідставною, наводячи відповідні доводи на обґрунтування своєї позиції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану останнім апеляцію та заперечили щодо задоволення апеляції прокурора, міркування прокурора про задоволення його апеляції та відсутність підстав для задоволення апеляції захисника, обговоривши доводи вказаних апеляційних скарг та перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що подана захисником апеляція в інтересах обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляція прокурора повинна бути задоволена з урахуванням наступного.
Доводи апеляційної скарги захисника про невірну кваліфікацію судом дій його підзахисного та про суворість призначеного йому покарання є безпідставними.
З огляду на матеріали справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини, за яких обвинувачений вчиняв злочини щодо потерпілої.
Так, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала, що Рафальський, при вчинені щодо неї злочинів, кожного разу на її відмову віддати йому гроші, душив її, обхвативши шию своїм ліктем. Ці дії обвинуваченого, як і його погрози вчинити розправу у разі розголошення нею даних про вчинені ним злочин, вона сприймала реально, як небезпечні для життя та здоров'я. Зазначені показання потерпілої повністю підтвердив у судовому засіданні допитаний ОСОБА_11 . З протоколів слідчого експерименту проведеного із потерпілою ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вбачається, що останній штовхав потерпілу, робив захват шиї та душив її, в наслідок чого подавив волю останньої до опору та примусив віддати йому гроші та майно.
Відповідно до п.9. Постанови Пленуму Верховного Суду України №10, від 06.11.2009 „Про судову практику про злочини проти власності”, небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також іншінасильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але булинебезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До нихслід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
З урахуванням наведеного суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, наявність тілесних ушкоджень у потерпілої не є обов'язковими. Суд обгрунтовано визнав те, що ОСОБА_7 застосував до потерпілої, яка мала вік 86 років, насильство небезпечне для життя у виді здавлення шиї, яке хоч реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для її життя в момент заподіяння та створювало реальну таку загрозу, та прийшов до правильного висновку про наявність в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання щодо покарання суд правильно керувався загальними засадами його призначення, що зазначені у ст. 65 КК України. Суд повно та об'єктивно врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, дані, що характеризують його. З урахуванням зазначеного, а також приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, обставин, що пом'якшують та обтяжують вину, відсутність непогашених судимостей, те, що він не працює, вчинив особливо тяжкий злочин в стані сп'яніння щодо особи похилого віку, суд і призначив йому до відбуття покарання в мінімальних межах інкримінуємого йому правопорушення, яке, на думку колегії суддів, відповідає як положенням закону, так і меті покарання.
Що ж до доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність при постановленні вироку, то вони обґрунтовані.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 лише основне покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення во?лі, не призначивши при цьому передбачене санкцією ч.3 ст.187 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке є обов'язковим. Це своє рішення, про незастосування конфіскації майна, у вироку не мотивував. В наслідок допущеного порушення суд постановив по справі незаконне рішення, яке, відповідно до ст. 409 КПК України, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та ухваленню нового вироку.
При постановленні нового вироку покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обирається колегією суддів з дотриманням вимог ст. 65 КК України, пом'якшуючих і обтяжуючих обставин, суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про його особу, у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Брусилівського району ОСОБА_9 задовольнити повністю.
Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області, від 06 листопада 2013 року, щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому за цим законом покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 (вісім) років із конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.
В решті вирок суду залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же самий строк з дня вручення йому його копії.
Судді: