Справа № 278/5264/13-ц
Іменем України
21 січня 2014 року, Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Мокрецького В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Фурман О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, -
Позивачка просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №2-156, видане 11 липня 2008 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на ім'я відповідача ОСОБА_2, а саме на спадщину у вигляді земельної ділянки, площею, 0,1400 га, що розташована в с. Іванівка, Іванівської сільської ради, Житомирського району. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач не мав право на спадщину у вигляді вказаної земельної ділянки після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки цю земельну ділянку, згідно договору купівлі-продажу від 11.07.2000 року, позивачка купила у ОСОБА_3, а тому вона не могла увійти до складу спадщини, що залишилась після смерті батька позивача.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала з тих же підстав.
Відповідач і його представник позов не визнали, оскільки за життя померлий ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, площею 0,5417 га, що розташована с. Іванівка, Іванівської сільської ради, Житомирського району, частину якої в розмірі 0,4017 га за життя продав позивачці, а інша частина, площею 0,1400 га, залишилась у його власності. Тому позивач правомірно отримав спірне свідоцтво про право на спадщину у вигляді земельної ділянки, площею 0,1400 га.
Представник Першої Житомирської державної нотаріальної контори до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки до суду не повідомив, тому суд розглянув справу без його участі оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть останнього (а.с. 39).
За життя ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, площею 0,5417 га, призначеної для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка розташована с. Іванівка, Іванівської сільської ради, Житомирського району, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЖТ-08-18 №002374, виданого на його ім'я 11 лютого 1998 року (а.с. 114).
Також судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 11 липня 2000 року між позивачкою та ОСОБА_3, останній продав ОСОБА_1 частину вищевказаної земельної ділянки розміром 0,4017 га, а інша частина земельної ділянки розміром 0,1400 га залишилась у власності ОСОБА_3 (а.с. 5, 47).
Після смерті ОСОБА_3, його син, тобто відповідач ОСОБА_2, отримав спадщину у вигляді земельної ділянки, площею 0,1400 га, що розташована в с. Іванівка, Іванівської сільської ради, Житомирського району, тобто іншу частину земельної ділянки, яку не було продано позивачці ОСОБА_3 Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом №2-156 від 23.05.2008 року (а.с. 6).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 правомірно отримав оскаржуване свідоцтво про право на спадщину, оскільки після смерті його батька залишилась наведена земельна ділянка, площею 0,1400 га.
В свою чергу, суд вважає безпідставними доводи позивачки про те, що після продажу їй земельної ділянки, площею 0,4017 га, ОСОБА_3 повинен був отримати новий державний акт про його право власності на решту земельної ділянки, площею 0,1400 га, оскільки законодавство, яке діяло на момент укладення згаданого договору купівлі-продажу від 11.07.2000 року не вимагало отримання нового державного акту. До того ж на момент укладення цього договору перехід права власності на земельну ділянку або її частину до іншої особи, крім даного договору, підтверджувалося відповідною відміткою нотаріуса на державному акті попереднього власника земельної ділянки.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення даного позову.
Керуючись ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні під час проголошення рішення з моменту отримання його копії, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд.
Суддя: