Справа № 577/6290/13-ц
Провадження № 2/577/32/14
16 січня 2014 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Кущенка М.Ф.
при секретарі Олійник В.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповінача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державна реєстраційна служба Конотопського міськрайонного управління юстиції про поділ майна ,
Позивач і його представник свої уточнені в оцінці та за адресою знаходження майна вимоги обгрунтовуть тим , що позивач і відповідач, маючи офіційні оформлення розірвання шлюбів, проживали разом однією сім"єю, як чоловік і дружина з 2000р. Вони мали спільний бюджет , разом несли витрати по утриманню сім"ї і в 2009р. придбали в АДРЕСА_1 домоволодіння на ім"я відповідачки. Там зробили ремонт: будинок підшили гіпсокартоном, встановили у великій кімнаті перегородку, заклали зайві двері у кухні , поставили 8 пластикових вікон , а також капітально відремонтували сарай. Він зареєстрований у вказаному будинку як співмешканець його власника. Іншого житла у позивача немає і він хоче в ньому проживати. Але відповідач його не пускає до будинку з 2012р.
За час спільного проживання на спільні кошти вони придбали меблеву стінку каштанового кольору в 2009р. вартістю 1800 грн., м"який куточок ( диван , два крісла жовтого кольору) в 2007р. вартістю 2000 грн., диван- малютку сіро-червонуватого кольору в 2009р. вартістю 1250 грн., ліжко двоспальне дерев"яне в 2007р. вартістю 1100 грн., кухонний м"який куточок (диван бордовий, стіл) в 2009р. вартістю 950 грн., морозильну камеру "Атлант" в 2009р. вартістю 3200 грн., холодильник "Снайге" в 2005 чи 2006р. вартістю 760 грн., телевізор "Самсунг" в 2006 чи в 2007р. вартістю 900 грн., набір меблів для кухні ( стіл, 2 тумби, 2 навісних шафи світло-коричневого кольору) в 2009 р. вартістю 2300 грн.,газову плиту "Грета" в 2006р. вартістю 1000грн. А всього за період спільного життя на спільні кошти вони придбали майна на загальну суму 24026 грн.
У відповідності до вимог ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою , майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності. Вважають, що позивачу належить 1/2 частина вказаного майна
Просять виділити позивачу м"який куточок ( диван , два крісла жовтого кольору) вартістю 2000 грн., морозильну камеру "Атлант" вартістю 3200 грн., телевізор "Самсунг" вартістю 900 грн., набір меблів для кухні ( стіл, 2 тумби, 2 навісних шафи світло-коричневого кольору) вартістю 2300 грн., стягнувши із відповідача 2480 грн. компесації за зайво отримане майно та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного будинку. Позивач із спільно нажитого майна вже забрав пральну машину "Агат", вартістю 650 грн., 50 метрів сталевої сітки для огорожі, вартістю 900 грн., бензопилу "Штиль" вартістю 1200 грн. Ніякого іншого майна, на яке вказує сторона відповідача, він не брав. Донька ОСОБА_3 із-за кордону привезла 2,5 тис. дол. США, із яких 1 тис. віддала їм, які брала у них на поїздку за кордон.
Відповідач ОСОБА_3 і її представник вимоги позову визнали частково і пояснили, що вони підтверджують сумісне проживання відповідача і позивачки у вказані роки і придбання житла та відповідних супутніх товарів для життя, згодні із уточненою оцінкою вказаного майна, але меблева стінка каштанового кольору вартістю 1800 грн., м"який куточок ( диван , два крісла жовтого кольору) вартістю 2000 грн. придбаний не на їхні з позивачем кошти , а на кошти її доньки ОСОБА_5, яка в той період навчалася у вузі і за період навчання тричі була на виробничій практиці : два рази у Великобританії і один раз у Німечиині, де заробила відповідні валютні кошти, привезла додому більше 5 тис. дол. США, за які були придбані для неї вказані речі, крім того вона разом із позивачем та нею в рівній частині вклала кошти для придбання спірного житла.
Позивач має двох дітей, які на той період були неповнолітніми і він на них виплачував аліменти. У дітей виникали проблеми : донька відповідача навчалася у вузі , але у неї щось не виходило з навчанням і позивач змушений був проводити відповідні проплати. А сина притягували до кримінальної відповідальності і позивач знову проводив відповідні проплати. Для цих проплат він використовував кошти від продажу свого попереднього житла. Заробітки у нього були невеликими, а останнім часом він взагалі не працював. Домашнім господарством не займався, відповідач разом із своїми двома неповнолітніми доньками на той період змушена була сама вести домашнє господарство, вирощувала свиней для продажу із чого і жили. Позивач із аналогічним позовом звертався в 2011р. до суду, однак вона із донькою представила тоді документи, які підтверджували повний заробіток доньки за кордоном і позивач залишив позов без розгляду. Вони на деякий час примирилися. Але після примирення у них зникли ті документи, які підтверджували повний заробіток доньки за кордоном і тепер позивач знову ставить ті ж питання. Просять вирішити питання про розділ спірного житла на трьох, виключити із поділу меблеву стінку та м"який куточок ( диван , два крісла ) , які належать доньці. А при розподілі іншого майна розділити його навпаки - те що просить позивач собі - віддати відповідачу, а те що пропонує відповідачу - віддати позивачу, врахувавши, що частину їхнього спільного майна він уже забрав, в тому числі і два електромотори.
Вислухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ,ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та матеріали справи № 2-93 за 2012р. між цими ж сторонами, по якій 2 лютого 2012р. позов був залишений без розгляду, суд приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до вимог ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу яка регулює право спільної сумісної власності подружжя. А ст. 70 СК , яка знаходиться у главі 8, визначає, що при поділу майна між подружжям , яке є об"єктом права спільної сумісної власності, його частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що позивач і відповідач в шлюбі із іншими громадянами і між собою не перебувають, однак із початку 2000-х років проживають разом однією сім"єю як чоловік і жінка, що не заперечується сторонами і підтверджується копіями свідоцтв про розірвання шлюбів у яких вони до цього перебували (л.с. 6, 46 ).
В період сумісного проживання сторони за сумісні кошти придбали в 2006 - 2009 роках майна вартістю на момент розгляду справи :
диван- малютку сіро-червонуватого кольору вартістю 1250 грн.,
ліжко двоспальне дерев"яне вартістю 1100 грн.,
кухонний м"який куточок (диван бордовий, стіл) вартістю 950 грн.,
морозильну камеру "Атлант" вартістю 3200 грн.,
холодильник "Снайге" вартістю 760 грн.,
телевізор "Самсунг" вартістю 900 грн.,
набір меблів для кухні ( стіл, 2 тумби, 2 навісних шафи ) вартістю 2300 грн.,
газову плиту "Грета" вартістю 1000 грн.
пральну машину "Агат" вартістю 650 грн.
50 метрів сталевої сітки для огорожі вартістю 900 грн.
бензопилу "Штиль" вартістю 1200 грн.
А всього майна на суму 14210 грн.
Із сумісно нажитого майна позивач забрав пральну машину "Агат" , 50 метрів сталевої сітки для огорожі, бензопилу "Штиль" всього на загальну суму 2750 грн.
Вказане визнається сторонами. Твердження сторони відповідача , що позивач забрав ще й два електромотори і інше майно заперечується стороною позивача , а сторона відповідача всупереч вимог ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК не довела зворотнього в зв"язку із чим суд не приймає вказану обставину до уваги.
Сторона позивача стверджує, що за сумісні кошти із відповідачем вони придбали меблеву стінку каштанового кольору вартістю 1800 грн. та м"який куточок ( диван , два крісла жовтого кольору) вартістю 2000 грн. Вказану обставину заперечує сторона відповідача, яка стверджує , що вказані речі були придбані за кошти її доньки ОСОБА_5, яка добре навчалась у ВУЗі, отримувала там стипендію, отримувала пенсію за втратою годувальника і тричі за період навчання їздила за кордон на виробничу практику звідки додому привезла більше 5 тис. дол. США, за які і придбала вказані меблі для себе. Вказане в судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_5, яка представила відповідні дані про її виїзди за кордон, про отримання нею там коштів, про отримання стипендії, про отримання пенсії по втраті годувальника (л.с. 57 -78). Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача і сама сторона позивача не представили відповідних даних про належність вказаного майна сторонам. Знаходження вказаного майна за місцем реєстрації сторін саме по собі не може свідчити, що воно належить їм, поскільки свідок ОСОБА_5 також проживає і зареєстрована за вказаним місцем (л.с.42). Таким чином суд приходить до висновку, що сторона позивача всупереч вимог ст. 10 ч.3, ст. 60 ч.1 ЦПК не довела зворотнього і суд виключає із розділення вказане майно.
Що стосується розділення будинку, то суд не погоджується із твердженням сторони відповідача, що вказаний будинок належить на праві власності трьом особам - сторонам по справі і ОСОБА_5 виходячи із слідуючих обставин.
Відповідно до договору купівлі-продажу спірний будинок був придбаний за договором купівлі-продажу від 24 серпня 2009р. між ОСОБА_12, продавцем і ОСОБА_3, покупцем, тобто в період коли сторони проживали однією сім"єю. І вказаний договір не містить ніяких даних, що спірний будинок куплений за кошти , які належать і ОСОБА_5 Зареєстрований будинок за ОСОБА_3(л.с. 40-41). Будь-яких допустимих доказів належності вказаного будинку на праві власності трьом особам , сторона відповідача не надала. В зв"язку із цим суд визнає право власності на вказаний будинок на обоє сторін в рівних частинах.
За договором купівлі- продажі спірний будинок знаходиться в АДРЕСА_1. Однак відповідно до рішення виконавчого комітету Попівської сільської ради Конотопського району № 121 від 27.12.2011р. про впорядкування найменування вулиць та нумерації житлових будинків, роз"яснення спеціаліста Конотопського МБТІ Лазаренко Л.Є., нумерація спірного будинку змінилася на АДРЕСА_1 (л.с.42-43). Сторони самочинно побудували сарай "Д" в зв"язку із чим суд не може задовільнити вимоги щодо визнання права власності на нього.
Сторони оцінили спірний будинок в суму 77351 грн. По заявлених вимогах позивачу задовільняються претензії на 95,89%. По цьому співвідношенню суд розділяє і судові витрати по справі.
Розділяючи сумісно нажите майно в натурі, суд виходить із того щоб вказане майно було розділено таким чином, щоб розділ був проведений по 1/2 частині в натурі, а при неможливоті цього - з найбільшим приближенням до 1/2 частини кожному з відповідною компенсацією.
Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК, суд
Уточнені позовні вимоги задовільнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями (крім сараю "Д", який побудований самочинно), розташованого в АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_1 із сумісного майна диван- малютку вартістю 1250 грн., морозильну камеру "Атлант" вартістю 3200 грн на загальну суму 4450 грн., що на 95 грн. перевищує його долю у спільному майні, врахувавши, що із спільно нажитого майна на суму 2750 грн. він забрав.
Виділити ОСОБА_3 ліжко двоспальне дерев"яне вартістю 1100 грн.,
кухонний м"який куточок (диван , стіл) вартістю 950 грн., холодильник "Снайге" вартістю 760 грн., телевізор "Самсунг" вартістю 900 грн., набір меблів для кухні ( стіл, 2 тумби, 2 навісних шафи) вартістю 2300 грн., газову плиту "Грета" вартістю 1000грн., а всього майна на суму 7010 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 95 грн. компенсації на яку перевищує виділена йому доля.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 488 грн. витрат судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 20 січня 2014р.
Суддя Кущенко М. Ф.