Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/214/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
Доповідач Черниш Т. В.
Іменем України
15.01.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Черниш Т.В.,
суддів Голованя А.М., Кривохижі В.І.,
за участю секретаря Діманової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом прокурора Устинівського району в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа-ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2013 року,
В грудні 2010 року прокурор Устинівського району в інтересах ПАТ «Державний Ощадний банк України» (далі-Банк) звернувся до Устинівського районного суду з позовом про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості в сумі 44 967 грн. 89 коп., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 25 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким відповідачеві надані грошові кошти в сумі 66900 грн. на строк до 25 березня 2013 року зі сплатою 16 % річних за користування кредитом.
Одночасно з укладенням кредитного договору на забезпечення його виконання банк уклав з ОСОБА_3 договір поруки.
За час користування кредитом позичальник систематично порушував умови договору щодо погашення суми боргу та відсотків у встановлені договором строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на серпень 2010 року склав 44 967 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 продовжує не виконувати договірні зобов'язання, позивач, збільшивши в процесі розгляду справи розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідачів солідарно визначену станом на 18 лютого 2013 року заборгованість в сумі 108336 грн.98 коп., з яких 2090,81грн.- основний борг, 62067,51 грн. прострочений борг, 20136,44 грн.-заборгованість за відсотками, 24042,22 грн.-пені.
Ухвалою від 27 січня 2011 року на підставі ч.1 ст.109 ЦПК справа передана за підсудністю до Кіровського районного суду м. Кіровограда (а.с.32,т.1).
15 лютого 2013 року ОСОБА_3 пред'явила до Банку зустрічний позов про визнання договору поруки, укладеного між нею та Банком і ОСОБА_2 25 березня 2008 року, припиненим, посилаючись на те, що Банк без її як поручителя згоди змінив зобов'язання позичальника за кредитним договором , підвищивши розмір процентної ставки, чим збільшив обсяг її відповідальності (а.с.142 ,т.1).
Ухвалою від 18 лютого 2013р. вимоги за зустрічним позовом об'єднані в одне провадження з первісним на підставі ст. 123 ЦПК(а.с.153,т.1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2013 року пред'явлений прокурором в інтересах ПАТ «Державний ощадний банк України» позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку 108336 грн. 98 коп. та судові витрати. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 25 березня 2008 року (а.с. 189-192, т.1).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставив питання про скасування рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та доказам.
Зазначав, зокрема, що суд не врахував, що право Банку вимагати дострокового стягнення платежів за кредитним договором не виникло, відповідної вимоги він не отримував.
Кредитором не вірно розрахована заборгованість по процентах за користування кредитом, не дотримано встановленого пунктами 1.5.1,1.5.1.7,1.5.1.8 договору порядку підвищення процентної ставки; на погашення заборгованості зараховано лише частину коштів, виручених від реалізації заставленого автомобіля; безпідставно задоволено зустрічний позов.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалене нове, яким позов Банку задоволено: постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 108336,98 грн. та порівну-судові витрати.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Зазначене рішення апеляційного суду за касаційною скаргою ОСОБА_3 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3, її представник та представник Банку ці доводи заперечували, погоджувались з рішенням суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
За положеннями ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1064 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту та нарахованих процентів є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та стягуючи заборгованість за кредитним договором №63 від 25 березня 2008 року з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що той як позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 12 лютого 2013 року складає 108336,98 грн.
Задоволення зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим суд мотивував тим, що в результаті збільшення зобов'язання за кредитним договором в частині збільшення розміру процентної ставки, яке відбулося без погодження з поручителем та її повідомлення, збільшився обсяг її відповідальності.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги такого рішення не спростовують.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно кредитного договору №63, укладеного 25 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на публічне акціонерне товариства «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 66900 грн. для здійснення оплати за придбаний за договором купівлі-продажу від 25 березня 2008 року автомобіль ГАЗ-2752-404, з кінцевим строком повернення кредиту 25 березня 2013 року за умови здійснення щомісячно погашення позичкової заборгованості(а.с. 9-11).
Пунктом 1.5.1.1 кредитного договору визначено, що на період з дня видачі кредиту і до моменту закінчення терміну, на який виданий кредит, а саме: до 25 березня 2013 року, проценти за користування кредитом нараховуються Банком на підставі процентної ставки в розмірі 16% річних.
Умовами кредитного договору також визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо укладення договору страхування предмета застави( автомобіля), його перестрахування до повного погашення кредиту та впродовж дії кредитного договору, Банк збільшує відсоткову ставку по кредиту на 5% за фактичний час, протягом якого предмет застави не буде перестрахований та до усунення цього недоліку. При цьому сторони дійшли згоди, що застосування нової збільшеної процентної ставки відбувається без укладення додаткової угоди (п.3.3.13, 5.4 договору ).
Виконання зобов'язань за цим договором забезпечено укладеним між Банком та ОСОБА_2 25 березня 2008 року договором застави автомобіля ГАЗ 2752404 та тристороннім договором поруки, укладеним того ж дня між ОСОБА_3 як поручителем та Банком і боржником ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_3 поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору(а.с.9-11, 12-13).
Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено право Банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредитних коштів, сплати процентів, неустойки у разі порушення позичальником в період дії договору будь-яких його умов, в тому числі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати коштів на погашення заборгованості за кредитом та процентами.
Матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо погашення суми кредиту і процентів у визначені договором строки та обов'язків щодо переукладення договору страхування автомобіля як предмету застави.
Згідно з наданим Банком уточненими розрахунками заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 18 лютого 2013 року складала 108336,98 грн., в тому числі: 2090 грн. 81 коп. основного боргу, 62067 грн.51 коп. простроченого боргу, 20136,44 грн.-заборгованості по процентах за користування кредитом, 24042 грн. 22 коп. пені (а.с. 148-149,т.1).
Заперечуючи достовірність зазначеного розрахунку, позивач, визнаючи факт отримання кредиту та порушення ним умов кредитного договору і невиконання зобов'язання по сплаті кредитних коштів, посилався та одностороннє незаконне підвищення Банком процентної ставки.
Між тим, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України, наведених в п.28 постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», не є односторонньою зміною умов кредитного договору та не суперечить ст. 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, зокрема, в разі не укладення договору страхування.
Розрахунок заборгованості, зокрема, по процентах проведено у відповідності з визначеною п. 1.5.1.1 16- процентною ставкою, а з березня 2009 року розмір процентної ставки збільшено на 5% на підставі п.5.4 кредитного договору (а.с. 148-149). ОСОБА_2 визнавав, що договір страхування заставленого автомобіля з березня 2009 року не переукладав.
Надані при пред'явлені позову розрахунки заборгованості проведені Банком неправильно(а.с.7,74,т.1), оскільки угоди щодо підвищення відсоткових ставок(до 19%,24% )в порядку п.1.5.1.6, 1.5.1.7 сторонами не укладались.
Однак помилкове посилання в оскаржуваному рішенні на таке підвищення процентної ставки не вплинуло на висновки суду щодо обґрунтованості остаточного визначення розміру заборгованості, існуючої станом на 18 лютого 2013 року- в 108336грн. 98 коп., в тому числі 20136,44 грн. заборгованості за процентами, розрахованої з березня 2009 року в розмірі 21%(16+5). При цьому на погашення боргу 14 серпня 2012 року зараховано 20186 грн. 36 коп., вилучених від реалізації в липні 2012 року заставленого автомобіля ГАЗ 2752 404, що підтверджено відповідними доказами(а.с.149,т.1).
Відповідачем не оскаржувались дії ВДВС з реалізації автомобіля та розрахунок виплати коштів (а.с.46-49). З огляду на це, твердження апеляційної скарги щодо порушення його як позичальника прав є необґрунтованими.
Вирішення спору про дострокове погашення кредитної заборгованості узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК., відповідає матеріалам справи. Право Банку на дострокове погашення боржником всієї суми наданого кредиту у зв'язку з простроченням відповідачем повернення чергових платежів передбачене і п. 2 кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують і висновку суду про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Судом правильно встановлено, що збільшення процентної ставки з 16% до 21% річних у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором було передбачено п. 5.4 кредитного договору від 25 березня 2008 року, з умовами кредитного договору під час укладення договору поруки ОСОБА_3 була ознайомлена та заперечень щодо його змісту не мала(п.6.5,6.6)
Між тим, відповідно до п.1.1. цього договору ОСОБА_3 як поручитель взяла на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором №63 від 25 березня 2008 року, а саме: здійснювати погашення кредиту в розмірі 66900 грн., сплатити кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних, штраф, пеню та інші платежі у розмірі, порядку та на умовах, зазначених у кредитному договорі.
Положення зазначеного договору не містять інформації про те, що зміна процентної ставки відповідно до п.5.4 кредитного договору повинні були здійснюватись без додаткового повідомлення поручителя і не свідчать про його відмову від узгодження можливих змін. Докази такого повідомлення, вчинені у відповідності з п.6.1 договору поруки, у справі відсутні. Ці обставини не заперечувала і представник Банку.
Таким чином, підвищення на підставі п. 5.4 кредитного договору розміру процентів (на 5% ) призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що за встановлених обставин свідчить про припинення поруки відповідно до п.4.4 договору, ч. 1 ст.559 ЦК України і, як наслідок, не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не зазначені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість правильного по суті рішення суду першої інстанції. Визначені ст. 309 ЦПК підстави для його скасування чи зміни з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 березня 2013року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді