Миколаївський окружний адміністративний суд длгвул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв
11 вересня 2013 року Справа № 814/2962/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Укрінконтракт", пр. Леніна, 75-а, м. Миколаїв, 54010
доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.03.2013р. № 0003192250, від 29.03.2013р. № 0003202250, рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2013р. № 0003212250,
Позивач звернувся з позовом до адміністративного суду до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та часткового скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 № 0003192250 на суму 26144 грн., № 0003202250 та рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючи дійшли невірних висновків щодо не здійснення позивачем обліку товарних запасів в місці реалізації товару, який,на думку перевіряючи, не облікований в установленому законом порядку. Такі висновки представниками ДПІ зроблені без всебічного дослідження всіх первинних документів, а від так є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Прийняті в наслідок таких хибних висновків податкові повідомлення рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, винесені неправомірно та належать скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій були винесені ДПІ правомірно. Результатами проведеної фактичної перевірки позивача щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію виробництва та обігу підакцизних товарів, встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, відсутність марки акцизного збору на пляшці алкогольного напою.
В судовому засіданні 11.09.2013 року представниками сторін заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вислухав пояснення сторін в минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:
18.03.2013 року ДПІ У Центральному районі м. Миколаєва проведено фактичну перевірку ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" дотримання порядку здійснення платниками розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, відсутність марки акцизного збору на пляшці алкогольного напою, про що складено акт № 0016/14/00/22/22439676 від 18.03.2013 року.
На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення № 0003192250 від 29.03.2013 року, про застосування штрафних санкцій у сумі 29 199,00 грн., № 0003202250 від 29.03.2013 року застосовано штрафні санкції у суму 43 232,50 грн., та Рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року в розмірі 8 500,00 грн.
Судом встановлено та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, що під час ведення господарської діяльності, а саме реалізації товарів та послуг в барі, що розташований пр. Леніна 75/4, м. Миколаїв позивачем здійснювалося використання РРО без використання режиму попереднього програмування по назві товару, що підтверджується фіскальними чеками РРО від 17.03.2013 згідно контрольної стрічки.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що оскільки ТОВ ЮФ " "Укрінконтракт" має декілька господарських одиниць на яких реалізується товар та послуги (бари, магазини, тощо). Повний облік товарних запасів (кількісний по найменуванням) підприємство веде в складі саме юридичної особи ТОВ ЮФ "Укрінконтракт", а від так відсутня потреба ведення обліку товарних запасів на кожній господарській одиниці під час реалізації товару, оскільки такі господарські одиниці звітують перед ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" за товар отриманий ними на суму (сумарний звіт).
Суд критично оцінює таку позицію позивача, оскільки
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003192250 від 29.03.2013 року стало встановлене під час проведення перевірки, порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), а саме: при перевірці відповідності фактичних залишків товарних запасів їх обліковим даним встановлено, що облікові дані товару який зберігається та реалізується у барі - відсутні. Згідно наданих пояснень директора ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" на підприємстві кількісний облік за найменуванням товару, або однорідною групою, або виду товару як вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" - не ведеться. По фактичним залишкам товарів на загальну суму 14557,00 грн. облік ведеться з порушенням чинного законодавства.
Позивач вважає такий висновок ДПІ хибним, оскільки перевіряючі не мали повноважень на зняття залишків ТМЦ, крім того, для підприємств роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу встановлено виключення, такі підприємства можуть вести аналітичний облік товарів в сумовому вираженні.
Суд не приймає таку правову позицію позивача, з оглядом на наступне:
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Так, згідно пп. 2.2.2 Наказу № 1 від 04.01.2013 року "Про облікову політику товариства" ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" визначено, що аналітичних облік руху запасів відображається на складах у кількісному відображенні, одиницею запасів вважається кожна назва, однорідна група, вид цінностей (а.с. 41).
Перевіркою встановлено, та підтверджується поясненнями директора ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" (а.с. 42), що підприємством не ведеться кількісний облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання. Позивачем не надано суду жодних належних допустимих доказів того,що товари,які перебувають на реалізації та зберіганні у перевіряємій господарській одиниці-барі,взагалі були обліковані на підприємстві ТОВ ЮФ «Укрінконтракт»
Таким чином, посилання позивача на те, що обрання ним специфічного методу оцінки запасів за цінами продажу звільняє його від кількісного обліку товарних запасів за найменуванням товару, або однорідною групою, або виду товару як вимагає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", є хибним та не приймається судом до уваги.
Така правова позиції висловлена у постановах Вищого Адміністративного суду України по справі К/999/81506\12 від 03.09.2013 року, по справі № К-30404/10 від 07.03.2013 року.
Окрім того слід зазначити, що ведення обліку товарів випливає з конституційного обов'язку кожного сплачувати податки та збори. Лише при дотриманні порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації і зберігання можливо об'єктивно визначити обсяг здійснених витрат та отриманої виручки, а відтак й базу оподаткування, тобто у відповідності до законодавства правильно зазначити суму податку, якій підлягає сплаті. В той же час, не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації створює умови для ухилення суб'єкта господарювання від оподаткування.
Щодо повноважень перевіряючих ДПІ на зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено, що при проведенні перевірки фахівцями ДПІ було складено відомість перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог п. 12 ст.3 Закону України "Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Зазначена відомість містить дані щодо фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей станом на 16.03.2012, згідно яких встановлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 14557,00 грн.
Вищезазначена відомість була підписана матеріально відповідальною особою - директором ТОВ ЮФ "Укрінконтракт".
Відповідно до п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України встановлено, що органи податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Перевіряючими не здійснювалась інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, залишки матеріально-товарних цінностей були встановлені відомістю, що підписана директором ТОВ ЮФ "Укрінконтракт" та особами, що проводили перевірку.
Таким чином, ДПІ при проведенні перевірки не було порушено п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України та фактична перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003202250 від 29.03.2013 року стало встановлене порушення, а саме несвоєчасне (не у день надходження) оприбуткування готівкових коштів на підставі касової книги та фіскальних звітних чеків (Z-звітів), що є порушенням п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
В Акті перевірки відображено Перевіряючими порушення позивачем вимог оприбуткування готівки, визначені п. 2.6. глави 2 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (надалі - Постанова № 637), а саме несвоєчасне (не в день надходження) оприбуткування готівкових коштів, що надходили від реалізації товарів на підставі Z-звітів в касовій книзі суб'єкта господарювання на загальну суму 8646,50 грн.
Відповідно до положень п. 2.3. глави 2 Постанови № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Позивач не погоджується з таким висновком ДПІ, зазначає, що сума готівкових коштів, отримана за розрахунковими операціями, повністю відповідає сумі коштів, що була оприбуткована в касі підприємства. Позивач зауважує, що п. 2.6. Постанови № 637 передбачає необхідність оприбуткування лише готівкових коштів, а відтак порівняння перевіряючими суми, зазначеної у фіскальних звітних чеках і суми, оприбуткованої в касі, є методологічно невірним і необґрунтованим. Фактично, підприємство підтвердило оприбуткування готівки в день надходження у повному обсязі.
Суд критично оцінює позицію позивача з оглядом на наступне:
Відповідно до положень п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 квітня 2009 р. N 210 (надалі - Наказ № 210), під час перевірки повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси підприємства від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдувальних документів, як товарних і касових чеків, розрахункових квитанцій, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо).
За наявності в касі підприємства готівки, не підтвердженої прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі.
Так, як вбачається з матеріалів справи, перевірка оприбуткування коштів підприємства-позивача здійснювалась відповідно до вимог Наказу 210 (а.с.43), а саме шляхом співставлення сум готівкових коштів, зазначених у Z-звітах та сум, що оприбутковані у касовій книзі.
Таким чином, встановлюючи порушення позивачем порядку оприбуткування готівкових коштів, перевіряючими додержано вимоги діючого законодавства. А відтак, податкове повідомлення-рішення № 0003202250 від 29.03.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 43232,50 грн., винесено ДПІ правомірно.
Підставою для прийняття Рішення про застосування фінансових санкцій № 0003212250 від 29.03.2013 року у сумі 8500 грн. стало наступне:
Перевіряючими встановлено відсутність марки акцизного збору (маркування алкогольних напоїв) на двох пляшках алкогольних напоїв, які знаходяться на барній стійці, місці реалізації.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Статтею 17 зазначеного Закону визначено відповідальність за порушення вимоги реалізації алкогольних напоїв без наявності марок акцизного збору на пляшках таких алкогольних напоїв.
Позивач з висновками перевіряючих не погоджується, зазначає, що в закладах ресторанного господарства допускається продаж алкогольних напоїв на розлив. Пляшки, що знаходилися на барній стійці, були відкриті з метою реалізації алкогольних напоїв на розлив, а ст. 11 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", порушення якої зазначено в рішенні, не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання якимось чином зберігати марки акцизного податку після відкриття пляшок.
Суд критично оцінює таку позицію позивача з оглядом на наступне:
Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою КМУ від 30 липня 1996 р. № 854 (надалі - Правила) визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Відповідно до п. 12 Правил, зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.
Таким чином, законодавець встановлює загальну вимогу для зберігання та реалізації алкогольних напоїв - наявність акцизного маркування на пляшці алкогольного напою, в тому числі при реалізації алкогольних напоїв на розлив, тобто, з відкритої пляшки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не належать.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма «Укрінконтракт» - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська