Справа № 743/30/14-к
Провадження №1-кп/743/11/14
21 січня 2014 року
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки кримінальне провадження (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260220000476 від 28.11.2013 р.) по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Добрянка Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні 2 малолітніх дітей, працюючого навальником-штабелювальником 3 розряду Добрянського нижнього складу Державного підприємства «Добрянське лісове господарство», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , такого, що не має судимостей, в силу ст. 89 КК України,
за ст. 125 ч. 2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: старшого прокурора прокуратури
Ріпкинського району ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
26 листопада 2013 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в житловому будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , наніс останній близько 15-17 ударів металевою кочергою та ногою по голові, тулубу та лівій верхній кінцівці, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді:
- синців та забиття м'яких тканин обличчя, лівої вушної раковини, тулубу, саден лівої вушної раковини, тулубу, які згідно висновку експерта № 1296 від 28.11.2013 р. кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначної втрати працездатності,
- синців, саден, забиття лівої верхньої кінцівки, які згідно висновку експерта № 1296 від 28.11.2013 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 26 листопада 2013 року, у вечірній час, після вживання спиртних напоїв, у нього з колишньою співмешканкою ОСОБА_5 у власному житловому будинку АДРЕСА_1 виникла сварка щодо викрадення останньою в серпні 2013 р. його зарплатної картки. В ході сварки, він наніс потерпілій ОСОБА_5 удари ногою та кочергою по голові, тулубу та лівій верхній кінцівці. У вчиненому щиро кається, просив суворо не карати, врахувати, що він сплачує кредит в сумі 6000 грн. за ОСОБА_5 , зійшовся з колишньою дружиною ОСОБА_6 , з якою у нього є спільні діти, яких вони спільно утримують, а з його заробітної плати ще утримуються аліменти на утримання дітей.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_5 правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд приходить до висновку про наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, про доведеність винуватості ОСОБА_3 у умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , що спричинили короткочасний розлад її здоров'я.
Вирішуючи питання про визначення виду та розміру покарання, що може бути призначене обвинуваченому та потреби у його відбуванні, суд керується загальними засадами призначення покарання (ст.. 65 КК України), враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої щодо міри покарання, а також відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною пом'якшуючої покарання ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненому, а обставиною обтяжуючою покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 :
- позитивно характеризується за місцем фактичного проживання (а.к.п. 35);
- працює навальником-штабелювальником 3 розряду Добрянського нижнього складу ДП «Добрянське лісове господарство», по місцю роботи позитивно характеризується (а.к.п. 42-44);
- у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліках не перебуває (а.к.п. 43-45);
- до адміністративної відповідальності не притягувався (а.к.п. 39).
- має на утриманні 2 малолітніх дітей ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на утримання яких стягуються аліменти за судовим рішенням шляхом утримання з заробітної плати (а.к.п. 35, 40).
В той же час, ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я особи, а саме за нанесення, в стані алкогольного сп'яніння, потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Водночас ОСОБА_3 є таким, що не має судимостей, в силу ст. 89 КК України, так як за закінченням іспитового строку був звільнений від відбування покарання згідно вироку Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2004 р. по ч. 1 ст. 122, ст.ст. 75, 76 КК України.
Однак вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив, продовжує вчиняти кримінальні правопорушення проти здоров'я особи та його поведінка свідчить про вперте небажання дотримуватися норм закону, моралі та загально встановлених правил суспільної поведінки.
Виходячи з наведеного, зважаючи на кількість ударів металевою кочергою та ногою (15-17), які ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 , враховуючи категоричну позицію потерпілої ОСОБА_5 , яка просить суд призначити останньому покарання у виді арешту та вказує, що останній їй погрожує, вона має до нього моральні та майнові претензії, суд приходить до переконання, що призначення покарання ОСОБА_3 у виді штрафу та громадських робіт не відповідатиме меті його виправлення, а призначення йому покарання у виді виправних робіт є недоцільним, з огляду на те, що з заробітної плати ОСОБА_3 проводиться утримання аліменти на дітей.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді арешту, але, з огляду на його позитивні характеристики та на наявність на його утриманні 2 малолітніх дітей, строком ближче до мінімального, встановленого ч. 1 ст. 60 КК України, так як санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає лише максимальний розмір арешту до 6 місяців.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не обирався, підстави для його обрання відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 374-376 КПК України суд, -
ОСОБА_3 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 2 місяців арешту.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом 30-ти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1