ун. № 759/19594/13-к
пр. № 1-кп/759/66/14
21 січня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 1-кп/759/742/13 відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився в м. Києві, українця, громадянина України, учня 2-го курсу Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,-
ОСОБА_12 , в перших числах квітня 2013 року в денний час, знаходячись за місцем проживання своєї знайомої неповнолітньої ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_2 , побачив в одній із кімнат на тумбочці шкатулку, в якій знаходились золоті прикраси, які належать матері неповнолітньої ОСОБА_13 - ОСОБА_5 , крадіжку яких, ОСОБА_12 вирішив вчинити.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 була відсутня за місцем свого проживання: у квартирі АДРЕСА_2 , а присутня в зазначеній квартирі неповнолітня ОСОБА_13 не спостерігає за його діями, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрав із шкатулки, що знаходилась в кімнаті на тумбочці, чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: золотий браслет вагою 16,01 г, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 6500 гривень.
З викраденим чужим майном, ОСОБА_12 з місця вчинення злочину втік, в подальшому розпорядившись ним, на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_12 , в перших числах липня 2013 року, в денний час, знаходячись за місцем проживання своєї знайомої неповнолітньої ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_2 , знаючи, про те, що в одній з кімнат на тумбочці в шкатулці знаходяться золоті прикраси, які належать матері неповнолітньої ОСОБА_13 - ОСОБА_5 , вирішив скоїти крадіжку чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 була відсутня у квартирі АДРЕСА_2 , а присутня у зазначеній квартирі неповнолітня ОСОБА_13 не спостерігає за його діями, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, повторно, таємно викрав із шкатулки, що знаходилась в кімнаті на тумбочці, чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: золоту сережку вагою 0,61 г, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 300 гривень.
З викраденим чужим майном, ОСОБА_12 з місця вчинення злочину втік, в подальшому розпорядившись ним, на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_12 , 18 вересня 2013 року в денний час, знаходячись в парку відпочинку, розташованому по АДРЕСА_3 разом зі своєю знайомою неповнолітньою ОСОБА_7 побачив в останньої фотоапарат «Canon EOS 600D», який належить матері неповнолітньої ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , крадіжку якого вирішив скоїти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , скориставшись тим, що неповнолітня ОСОБА_13 , якій неповнолітня ОСОБА_7 , передала на зберігання вище вказаний фотоапарат, поклала фотоапарат на дерев'яний брус, та не спостерігає за його діями, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: сумку для фотоапарату ціною 309 гривень 90 копійок з фотоапаратом «Canon EOS 600D», ціною 5899 гривень, в якому знаходилась картка пам'яті ціною 359 гривень 90 копійок, брелок ціною 29 гривень, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 6597 гривень 80 копійок.
З викраденим чужим майном, ОСОБА_12 з місця вчинення злочину втік, в подальшому розпорядившись ним, на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_12 , 07 жовтня 2013 року приблизно в 16.00 годин, знаходячись за місцем проживання своєї знайомої неповнолітньої ОСОБА_14 у квартирі АДРЕСА_4 , побачив в одній із кімнат на столі Інтернет-планшет «Asus» MeMo Pad ME, який належить батьку неповнолітньої ОСОБА_14 - ОСОБА_8 , крадіжку якого вирішив скоїти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , скориставшись тим, що ОСОБА_8 був відсутній у квартирі АДРЕСА_4 , а присутня у зазначеній квартирі неповнолітня ОСОБА_14 за його діями не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме Інтернет-планшет «Asus» MeMo Pad ME, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1739 гривень.
З викраденим чужим майном, ОСОБА_12 з місця вчинення злочину втік, в подальшому розпорядившись ним, на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та показав, що в середині квітня 2013 року в денний час, він знаходився в квартирі своєї знайомої ОСОБА_15 за адресою АДРЕСА_5 , де в одній із кімнат, на тумбочці побачив шкатулку, в якій знаходились золоті прикраси, з яких він вирішив викрасти золотий браслет. Скориставшись тим, що ОСОБА_13 у кімнаті була відсутня, він викрав зі шкатулки, золотий браслет, після чого з квартири пішов. В подальшому, на його прохання, його знайомий ОСОБА_16 , здав викрадений ним браслет в ломбард. Де він взяв даний браслет, він ОСОБА_17 не казав. Отриманні гроші, приблизно 1700 гривень, він витратив на власні потреби.
В липні 2013 року в денний час, він знаходився у квартирі своєї знайомої ОСОБА_15 за адресою АДРЕСА_5 . Знаючи, що в одній із кімнат на тумбочці, знаходиться шкатулка із золотими прикрасами, він вирішив викрасти з неї золоті прикраси. Скориставшись тим, що ОСОБА_13 у кімнаті була відсутня, він викрав зі шкатулки, золоту сережку, після чого з квартири пішов. Викрадену золоту сережку його знайомий ОСОБА_16 , на його прохання, здав до ломбарду. При цьому він ОСОБА_17 не казав, де взяв золоту сережку. Отриманні гроші витратив на власні потреби.
18 вересня 2013 року в денний час, він знаходився в парку що розташований по вул. Жмеринській в м. Києві, куди його запросила ОСОБА_7 на святкування дня народження. Він бачив, як ОСОБА_7 , залишила фотоапарат «Canon EOS 600D» ОСОБА_15 . Коли остання залишила фотоапарат на дерев'яному бруску, та відійшла, він вирішив викрасти фотоапарат. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, він забрав фотоапарат, який знаходився у сумці для фотоапарату та з місця скоєння злочину пішов. В подальшому він передав фотоапарат старшому брату, який здав його до ломбарду, та повернув йому гроші в сумі 1600 гривень, якими він розпорядився на власний розсуд. Де він взяв фотоапарат, він брату не казав. Не виключає що у фотоапараті знаходилась картка пам'яті та брелок.
07 жовтня 2013 року приблизно в 14.00 годин, він знаходився за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_14 , у квартирі АДРЕСА_4 , яка запросила його у гості. В одній із кімнат квартири він на столі побачив планшет «Asus», який вирішив викрасти. Коли він виходив з квартири, непомітно для ОСОБА_14 , він поклав планшет із зарядним пристроєм у задню кишеню своїх штанів. В подальшому він передав планшет старшому брату, який здав його до ломбарду, та повернув йому гроші в сумі 490 гривень, якими він розпорядився на власний розсуд. Де він взяв планшет, він брату не казав.
У вчиненому щиро кається. Більше крадіжок вчиняти не буде. Також зазначив, що гроші отримані від викраденого майна, він витрачав на їжу, одяг та розваги, оскільки батько його не утримував та не годував.
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_12 та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини, судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їхньої позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого ОСОБА_12 та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, допитом свідка ОСОБА_18 , щодо характеристики особи обвинуваченого, визнавши, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, заслухавши показання свідка ОСОБА_18 щодо характеристики особи обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю, й кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України є правильною, оскільки він таємно викрав чуже майно; повторно, таємно викрав чуже майно.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 охарактеризував свого сина ОСОБА_12 як добру людину, який допомагає йому по господарству. При цьому зазначив, що після смерті дружини, він як батько, недостатньо приділяв увагу вихованню та матеріальному забезпеченню свого неповнолітнього сина, стану його здоров'я.
Обговорюючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що є злочинами середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який на час скоєння злочину навчався, за місцем навчання характеризується негативно, що до кримінальної відповідальності він притягається вперше, його відношення до скоєного, стан його здоров'я, враховуючи умови його життя та виховання, що він виховується в неповній сім'ї, його відношення до скоєного, що шкода завдана злочинами потерпілим не відшкодована, думку потерпілих, щодо призначення обвинуваченому міри покарання не пов'язаної з позбавленням волі, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено, обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого у відповідності до вимог ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та вчинення злочинів неповнолітнім, та вважає за необхідне обрати йому покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді - 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_12 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік шість місяців, відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 , до вступу вироку в закону силу, залишити без змін - особисте зобов'язання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя: