Справа № 495/9050/13-ц
15 січня 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Яковенко Ю.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 1056 від 17.10.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/9050/13-ц
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про поділ майна
12.11.2013 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач) про поділ майна.
Так, позивач просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін наступним чином:
- визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку спального корпусу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку спального корпусу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.11.2013 року по справі № 495/9050/13-ц позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна залишено без розгляду у зв'язку з не доданням до копії позовної заяви всіх документів, що додані позивачем до позовної заяви.
15.11.2013 року представником ОСОБА_2 подано до суду заяву разом із копіями всіх документів, що додаються до позовної заяви для відповідача.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.11.2013 року по справі № 495/9050/13-ц відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна.
19.11.2013 року ОСОБА_2 подано до суду заяву про повернення позову на підставі п.1 ч.3 ст.121 ЦПК України.
Між тим, така заява задоволена судом не була, так як, відповідно до п.1 ч.3 ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку, коли позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову. Але ж провадження по справі № 495/9050/13-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна відкрито 18.11.2013 року, а заяву про повернення позову подано ОСОБА_2 до суду лише 19.11.2013 року, тобто вже після відкриття провадження по справі, що виключає можливість задоволення такої заяви.
Позивач - ОСОБА_2, та її представник в судові засідання не з'явилися, але 15.01.2014 року ОСОБА_2 подано до суду заяву, згідно з якою вона заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_3, відзив або заперечення на позов ОСОБА_2 до суду не надав, але в судовому засіданні 15.01.2014 року його представник проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не заперечував.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 04.06.1983 року між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було зареєстровано шлюб у Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 27, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 видане 04.06.1983 року.
За твердженням позивача, за час проживання у шлюбі відповідачем зареєстровано право власності на спальний корпус, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 27.09.2011 року.
Відповідно до технічного паспорту, інвентаризаційна вартість майна складає 245 499 грн.
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом.
У відповідності до ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобою, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Закон закріплює існування двох видів права спільної власності: з визначенням часток учасників - спільна часткова і без визначення таких часток - спільна сумісна. Центральним у їх розмежуванні є те, що частка співвласників у праві спільної часткової власності є вираженою арифметично (1/2, 2/3, 4/5 і т. д.). Натомість частка учасника спільної сумісної власності у спільному майні завчасно не визначена. Остання встановлюється при поділі майна між співвласниками, а також при виділі частки когось із них.
Однією з підстав набуття права спільної сумісної виступає факт укладення (реєстрації) шлюбу. Стаття 60 Сімейного кодексу України поширює правовий режим спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, що є продовженням загальної норми ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.
Статтею 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Оскільки спільна сумісна власність не передбачає визначення часток учасників, а поширюється на усе майно, при здійсненні поділу такого майна слід виходити з презумпції рівності часток. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, в період спільного шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останнім дійсно було зареєстровано право власності на спальний корпус, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що дійсно є підставою, відповідно до ст.ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України, ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, для поділу спірного майна між сторонами.
Між тим, на даний час вимоги ОСОБА_2 не можуть бути задоволенні, з наступних підстав.
06.11.2013 року Мале підприємство «Південний Буг» звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про скасування права власності.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2013 року по справі № 495/8837/13-ц:
- визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 24.06.2011 року №149/2011, згідно якого за ОСОБА_3 визнано право власності на будівлю спального корпусу літ. «У», що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- скасовано свідоцтво про право власності на будівлю спального корпусу літ. «У», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 12.08.2011 року, зареєстроване Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», серія ЯЯЯ № 783974;
- скасовано державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме спальний корпус літ. «У», загальною площею 194,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3.
Таким чином, на даний час скасовано свідоцтво про право власності видане на ім'я ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності на майно (будівля спального корпусу літ. «У», що розташована за адресою: АДРЕСА_1), власником якого був ОСОБА_3, яке ОСОБА_2 просить поділити між сторонами, що виключає можливість задоволення таких вимог позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про безпідставність і необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, у зв'язку з чим такий позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 60, 63, 69, 70 Сімейного кодексу України, частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Мишко